ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1406/24 Справа № 214/4517/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача  ОСОБА_2 адвоката Луценко Сергія Анатолійовича нарішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року, ухваленого суддею Ткаченком А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ

В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошових послуг за договором позики до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку як з подружжя на свою користь суму боргу 21 000 доларів США 00 центів що становить еквівалент 574 140,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем ОСОБА_2 умов договору позики з приводу повернення позичених коштів. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 04 листопада 2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким він передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 519 501,02 грн., що згідно курсу НБУ на дату укладення договору становило 21 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04 листопада 2020 року.

Відповідач ОСОБА_3 , як дружина позичальника, у частині 89 договору позики надала згоду на укладення цього договору. Однак після установленого договором строку відповідачі борг так і не повернули, тому позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Рішенням Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 04 листопада 2019 року у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів 00 центів США .

Стягнуто у рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 6 195 (шість тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 00 коп., тобто по 3 097 (три тисячі дев`яносто сім) гривень 50 коп. з кожного.

Не погодившись із рішенням суду представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Луценко С.А. було подано апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що судом неправильно застосовано матеріальне право та порушено норми процесуального права. Так, судом здійснено подвійне стягнення одного й того самого боргу за договором позики між сторонами, щодо якого вже відбувається виконання за виконавчим написом нотаріуса. На думку апелянта тому суд повинен був закрити провадження в цій справі за відсутністю предмета спору, при цьому послався на правовий висновок Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20. Просив скасувати рішення суду в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Луценка С.А., позивач ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скарги відповідача ОСОБА_2 без задоволення.

При цьому, позивач зазначає, що виконавчий напис був переданий на виконання до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №70276541 від 08.11.2022. Проте у період дії воєнного стану, змінами до Закону України «Про виконавче провадження» було введено мораторій на виконання виконавчих написів нотаріусів (Закон №2455-ІХ від 27.07.2022, який набрав чинності 25.08.2022). Вказує, що позивач усвідомлював, що виконавчий напис може бути в судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, бо боржник за виконавчим написом не буде визнавати безспірність заборгованості, а буде її заперечувати, що виникне спір між сторонами щодо існування заборгованості або з приводу її розміру, ухвалення ж судового рішення є результатом вирішення спору по суті. Тож, задля уникнення такого можливого сценарію, Саксаганським відділом ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області 21.11.2022 року за заявою ОСОБА_1 була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувану, ВП №70276541 перебуває у стані «завершено». Таким чином на час ухвалення оскаржуваного судового рішення виконавчий напис від 18.11.2021 про стягнення боргу був повернутий стягувачу без виконання, а виконавче провадження закрито, тому твердження сторони відповідача про подвійне притягнення до відповідальності є недоречним, до відповідачів не застосовано ніяких подвійних каральних заходів, як то вони стверджують.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Луценко С.А., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , думку позивача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідача з викладених у відзиві підстав, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідачане підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та не оспорювалося сторонами, 04 листопада 2019 року між позивачем ОСОБА_1 , як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О.С. за реєстраційним номером 1574 (т.1 а.с. 11).

Відповідно до пункту 1 указаного договору позикодавець ОСОБА_1 передав у власність позичальнику ОСОБА_2 , а позичальник ОСОБА_2 отримав від позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 519 501,02 грн. згідно офіційного курсу НБУ на 04.11.2019 ця сума становить 21 000,00 доларів США строком та кінцевим терміном виплати боргу до 04 листопада 2020 року.

Пунктом 2 договору сторони домовились, що договір позики є безвідсотковим, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений не пізніше 04 листопада 2020 року.

При цьому дружини сторін договору висловили свою згоду на укладення договору, у тому числі й відповідач ОСОБА_3 на отримання грошей та укладення договору, що підтвердилось письмовою заявою-згодою, справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку.

Суд зазначив, що позивач наполягав на передані у позику відповідачу грошових коштів саме у доларах США, що не оспорювалось та не спростовано відповідачами у справі.

18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. було вчинено виконавчий напис на договорі позики від 04 листопада 2019 року, зареєстрований за №1788, про стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 564 170 грн. 07 коп., з яких – 519 501 грн. 02 коп. (еквівалентно 21 000 доларів США по курсу НБУ станом на 04 листопада 2019 року) грошові кошти одержані боржником від позичальника за договором, 44 669 грн. 05 коп. – інфляційні нарахування, встановлені за домовленістю сторін, строк стягнення з 04 листопада 2019 року по 04 листопада 2020 року (а.с.194 – копія виконавчого напису).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Синявської С.П. від 08 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження №70276541 з примусового виконання виконавчого напису №1788 від 18 листопада 2021 року (а.с.193 – копія постанови).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.2023 року у справі 2 214/6789/22 у задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Чорна О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не повернули грошові кошти, взяті в борг за нотаріально посвідченим договором позики. При цьому відповідачі повинні відповідати в солідарному порядку як подружжя, оскільки позика взята відповідачем ОСОБА_5 за нотаріально посвідченої письмової згоди дружини ОСОБА_3 в інтересах сім`ї. Суд відхилив заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо подвійного стягнення одного й того самого боргу, який раніше вже стягнуто з нього на користь того ж кредитора – позивача у цій справі ОСОБА_1 за виконавчим написом нотаріуса, зазначивши що останній факт не є перешкодою для звернення до суду із даним позовом з боку позивача, оскільки є спір і даний спір повинен бути вирішений в судовому порядку, а відповідач ОСОБА_2 оскаржив до суду цей виконавчий напис.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами представника ОСОБА_4 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно частин 2, 3 статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц (провадження №14-712цс19), дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Відповідачами не спростовано наявність солідарного обов`язку відповідачів, як подружжя, на виконання умов договору позики від 04 листопада 2019 року.

Доказів виконання відповідачами грошового зобов`язання до суду не надано, борг позивачу не повернуто, і тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення. При цьому при розгляді даної справи, відповідачем в силу статті 81 ЦПК України не надано іншого розрахунку суми боргу (позики) на спростування правильності загальної суми боргу, нарахованої позивачем (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справа №464/340/19 (провадження №61-15222св20).

Суд першої інстанції відхилив доводи представника відповідача щодо подвійного стягнення заборгованості у зв`язку з наявністю виконавчого напису нотаріуса.

Так, дійсно 18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. було вчинено виконавчий напис на договорі позики від 04 листопада 2019 року, зареєстрований за №1788, про стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 564 170 грн. 07 коп., з яких – 519 501 грн. 02 коп. (еквівалентно 21 000 доларів США по курсу НБУ станом на 04 листопада 2019 року) грошові кошти одержані боржником від позичальника за договором, 44 669 грн. 05 коп. – інфляційні нарахування, встановлені за домовленістю сторін, строк стягнення з 04 листопада 2019 року по 04 листопада 2020 року (копія виконавчого напису а.с.194).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Синявської С.П. від 08 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження №70276541 з примусового виконання виконавчого напису №1788 від 18 листопада 2021 року (т.1 а.с.183 – копія постанови).

Виконавчий напис нотаріуса є одним з найбільш популярних та ефективних засобів позасудового захисту прав та інтересів кредиторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц (провадження № 61-26838св18) визначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також визначила вчинення виконавчого напису, як позасудовий порядок врегулювання спору, вказавши, що «хоч на момент звернення до нотаріуса Банк уже застосував один з передбачених пунктом 6.2 іпотечного договору способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - в судовому порядку, але подальше звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису (в позасудовому порядку) не суперечить положенням іпотечного договору та положенням Закону України «Про іпотеку» зважаючи на відсутність у цій справі спору щодо наявності боргу і його розміру, вказаного у виконавчому написі нотаріуса».

Таким чином сам по собі виконавчий напис нотаріуса – це розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, здійснене на документах, що встановлюють заборгованість (ст.87 Закону України «Про нотаріат»), а його вчинення є способом захисту цивільних прав стягувача в позасудовому (безспірному) порядку. Відтак від наявності виконавчого напису жодним чином не ставиться у залежність реалізація особою права на захист цих же порушених прав у судовому порядку, адже право на суд гарантоване ст.55 Конституції України та є непорушним.

Відкриття провадження у судовій справі відбувається у зв`язку із наявністю спору між сторонами, як правило, щодо існування заборгованості або з приводу її розміру та/або розміру штрафних санкцій. Під час судового розгляду справи позивач має довести, а суд - встановити факт існування заборгованості, її розмір, право позивача на її стягнення. Ухвалення судового рішення є результатом розв`язання спору за посередництва судді.

Тобто передумовою реалізації судового порядку стягнення заборгованості є спір, що склався між стягувачем та боржником із приводу заборгованості. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса - це, по суті, підтвердження та посвідчення нотаріусом права стягувача на примусове стягнення безспірного боргу із зобов`язаної сторони, і таке посвідчення можливе за певних умов.

При цьому відповідач ОСОБА_2  скористався своїм правом подання позову про визнання указаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у рамках судової справи №214/6789/22 (провадження № 2/214/1828/23), про що було заявлено у судовому засіданні учасниками процесу.

Подібні висновки були викладені неодноразово Верховним Судом стосовно одночасного стягнення боргу за основним зобов`язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки, де Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546 цс 19) зазначила, що «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне».

Окрім того, під час апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_1 пояснив, що Саксаганським відділом ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області 21.11.2022 року за заявою ОСОБА_1 була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, ВП №70276541 перебуває у стані «завершено». На час ухвалення оскаржуваного судового рішення виконавчий напис від 18.11.2021 про стягнення боргу був повернутий стягувачу без виконання, а виконавче провадження закрито,, що підтверджено доданими до відзиву на апеляційну скаргу доказами, зокрема постановою про повернення виконавчого документа стягувану від 21.11.2022 та відомостями з автоматизованої системи виконавчого провадження, тому твердження сторони відповідача про подвійне притягнення до відповідальності не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.

Керуючисьст.ст.367, 374, 377, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Луценка Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: