Справа - № 22ц-6964/08
Головуючий в 1 й інстанції - Васіна Л.А.,
Категорія - 44
Доповідач - Сіромашенко Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.,
суддів Сіромашенко Н.В., Максюти Ж.І.,
при секретарі Шило С. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, 3-і особи: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська, відділ громадянства, імміграція та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, 3-я особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська про вселення і визначення порядку користування квартирою, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, 3-і особи: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська, відділ громадянства, імміграція та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, 3-я особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська про вселення і визначення порядку користування квартирою задоволені частково; ОСОБА_6 вселена в квартиру АДРЕСА_1; визначений порядок користування вказаною квартирою, виділено останній в користування кімнату площею 10, 8 кв.м, ОСОБА_2 , ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - кімнати площею 18, 8 кв.м та 12, 6 кв.м, залишено в загальному користуванні коридор, туалет, ванну кімнату, кухню, кладову та балкон; зобов'язано KB ЖРЕП Кіровського р-ну м. Дніпропетровська укласти з ОСОБА_6 окремий договір житлового найму на виділену їй кімнату з правом відкриття на дану квартиру особового рахунку; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_4, ОСОБА_3 порушили питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги та ОСОБА_5, відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що судом 1-ї інстанції рішення було прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі обмінного ордеру від 7 вересня 1978 року ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_7 та їх доньки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вселились в квартиру АДРЕСА_1. В даний час у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , яка являється основним квартиронаймачем, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 Остання, будучи неповнолітньою, в 1998 році вимушено покинула спірну квартиру і пішла проживати до своєї бабусі з боку батька за адресою: АДРЕСА_3, яка займалася її вихованням, з того часу в ній не проживає, і не має там своїх речей. Після досягнення повноліття вона не змогла потрапити до квартири №16, оскільки їй чинилися перепони в цьому - позивачі за первісним позовом не надали їй ключі від вхідних дверей. Окрім того, вона в силу своїх можливостей виконувала обов'язки, передбачені ст. ст. 64, 78 ЖК України. Таким чином, в спірній квартирі вона не проживала з поважних причин, а тому не може бути визнана такою, що втратила право проживання в ній, і підлягає вселенню. Оскільки між сторонами склалися неприязні відносини, суд з метою уникнення конфліктів визначив порядок користування спірною квартирою. Однак, приймаючи до уваги те, що між ОСОБА_6 та її братом - ОСОБА_3- склалися також неприязні відносини, а також у відповідності до вимог ст. 50 ЖК України, суд виділив ОСОБА_6 окрему кімнату площею 10, 8 кв.м.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції, з'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи, та, давши їм правову оцінку, ухвалив рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а також в частині задоволення зустрічного позову про її вселення в спірну квартиру, що відповідає вимогам закону. Висновки суду у вказаній частині достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та показаннями свідків.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відносно вищезазначеного зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Однак, при цьому заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині можливості визначення порядку користування вказаною квартирою.
Відповідно до ст. 104 ЖК України член сімї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч. 1 ст. 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
Так, з обмінного ордеру №2069 від 7 вересня 1978 року, виданим бюро обміну жилої площі виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих ся, вбачається, що спірна квартира складається з 3-х кімнат площею 41, 3 кв.м (а.с. 29). У вказаній квартирі зареєстровано 5 чоловік - сторони в даній справі. Таким чином, на кожного припадає 8, 26 кв.м. Виходячи з того, що спірна квартира складається з жилих кімнат площею 10, 8 кв.м, 12, 6 кв.м, 18, 8 кв.м, та приймаючи до уваги вимоги ст. 104 ЖК України, апеляційний суд вважає, що відсутня можливість виділення в користування ОСОБА_6 окремої кімнати, тому висновки суду 1-ї інстанції в цій частині є помилковими. Окрім того, суд не міг на свій розсуд змінювати заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги.
Посилання апелянтів в апеляційні скарзі на те, що ОСОБА_6 була зареєстрована в спірній квартирі без їх згоди, однак, судом цей факт взагалі не досліджувався, позбавлені юридичного обгрунтування, оскільки позовні вимоги щодо цього не заявлялися.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду в частині визначення порядку користування квартирою було ухвалене з порушенням норм матеріального, що у відповідності до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині. За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою відмовити.
Керуючись ст. 303, п.4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 червня 2008 року скасувати в частині визначення порядку користування квартирою.
В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, 3-я особа: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська про визначення порядку користування квартирою відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.