АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-136/2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 30, 33 Терещенко Н.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Корнієнко Н.В. Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Державного казначейства України на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Звенигородської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного тримання під вартою, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 15 червня 2005 р. звернувся до суду з позовом до Звенигородської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного тримання під вартою. В позовній заяві вказував, що 1 грудня 2003 р. Ватутінським МВ УМВС в Черкаській області відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 185 КК України.
2 та 8 грудня 2003 р. Ватутінським МВ УМВС відносно нього було порушено ще дві кримінальні справи за ч. 2 ст. 296 ч. і 3 ст. 185 КК України відповідно. 2 грудня 2003 р. позивача було затримано за підозрою у вчиненні вказаних злочинів, а 5 грудня 2003 р. суддею Ватутінського міського суду продовжено строк його затримання до десяти діб.
12 грудня 2003 р. суддею Ватутінського міського суду Черкаської області відносно ОСОБА_6 вибрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 156 КПК України двомісячний строк тримання позивача під вартою закінчився 3 лютого 2004 р. і, оскільки кримінальна справа за його обвинуваченням в цей день до суду не надійшла, його повиненні були звільненити з-під варти.
Однак Звенигородський міжрайонний прокурор, який здійснював нагляд за досудовим слідством по вказаній справі, в порушення вимог ч. 7 ст. 156 КПК України не звільнив позивача з-під варти і до суду кримінальна справа надійшла лише 17 лютого 2004 р.
23 лютого 2004 р. Звенигородський міжрайонний прокурор в порядку ст. 232 КПК України відкликав справу із Ватутінського міського суду Черкаської області і направив її для проведення додаткового розслідування у Ватутінський МВ УМВС.
27 лютого 2004 р., незважаючи на незаконне перебування ОСОБА_6 під вартою, Ватутінським міським судом Черкаської області незаконно, з порушенням вимог ст. 29 Конституції України та ст. ст. 156, 165-3 КПК України, винесено постанову про продовження строку тримання його під вартою до чотирьох місяців.
Після цього вказана кримінальна справа неодноразово направлялась Ватутінським міським судом для проведення додаткового розслідування і по ній проводилися слідчі дії, однак при цьому строк його перебування під вартою жодного разу суддями апеляційного суду, як це передбачено п. 2 ч. 2 ст. 156 КПК України, не продовжувався а незаконно встановлювався Звенигородським міжрайонним прокурором листами, які направлялися в слідчий ізолятор.
16 березня 2005 р. Ватутінським міським судом Черкаської області ОСОБА_6 було змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, мотивуючи тим, що строк його тримання під вартою закінчився на одному з етапів досудового слідства і не був продовжений у встановленому порядку суддею апеляційного суду.
Таким чином, ОСОБА_6, без визнання його винним судом в інкримінованих злочинах, всупереч процедурі, встановленій Конституцією України та Кримінально-процесуальним законодавством України, незаконно тримався під вартою з 3 лютого 2004 р. по 16 березня 2005 р., тобто протягом одного року, одного місяця та тринадцяти днів, чим були грубо порушені його конституційні права.
Позивач вказував, що внаслідок незаконного утримання його під вартою, органами державної влади було грубо порушено його конституційне право на свободу та право на особисту недоторканність, в зв’язку з чим він має право на відшкодування шкоди.
Вказаними неправомірними діями йому була завдана значна моральна шкода, яка полягає в тому, що в результаті неправомірних дій працівників правоохоронних органів він відчував систематичні моральні та фізичні страждання через приниження його честі та гідності в ході незаконного тримання його під вартою.
Незаконне тримання позивача під вартою призвело до зміни його звичного способу життя та позбавило можливості повноцінно реалізувати свої звички та бажання, він не зміг продовжити навчання в СПТУ №2 в м. Ватутіне Черкаської області і в подальшому був з нього відрахований, що не дало йому змоги отримати освіту та робітничу професію, зустрічатися зі своїми друзями, рідними, тобто жити як вільна і незалежна людина.
В зв’язку з наведеним та враховуючи, що Ватутінський міський суд своєю постановою, та апеляційний суд Черкаської області своєю ухвалою визнали, що під вартою ОСОБА_6 тримався незаконно, Держава, в особі Державного Казначейства України зобов’язана відшкодувати йому моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури, розмір якої він оцінює 500000 грн.
Справа неодноразово розглядалася судовими інстанціями.
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 р. позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з Держави на користь ОСОБА_6 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним триманням вартою, врахувавши при цьому, що ОСОБА_6, на підставі постанови апеляційного суду Черкаської області від 3 липня 2006 р. та відповідно до платіжного доручення №1778 від 23.11.2006 р., зазначену суму коштів вже отримав, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету, з якого проводяться такі стягнення. Стягнуто з Держави на користь ОСОБА_6 1000 грн. понесених судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Державного казначейства України подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду з ухваленням пор справі нового рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора який вважав апеляційну скаргу такою, що підлягає до задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 незаконно утримувався під вартою протягом одного року одного місяця і тринадцяти днів, чим були порушені його конституційні права та йому було заподіяно значної моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях через приниження його честі і гідності внаслідок неправомірних дій працівників органів міліції, прокуратури і суду, якими його було позбавлено свободи, що призвело до змін в його житті, позбавило його можливості повноцінно реалізувати свій звичний спосіб життя, спілкуватися з рідними та друзями, тобто жити як вільна і незалежна людина.
Розмір заподіяної позивачу моральної шкоди визначений судом виходячи з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, зокрема з врахуванням тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності і справедливості.
Доводи апеляційної скарги про те, що обрання відносно ОСОБА_6 запобіжних заходів у вигляді взяття під варту та підписки про невиїзд відповідало чинному кримінально-процесуальному законодавству спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Черкаського апеляційного суду від 14 грудня 2004 р.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано суду доказів про зміну способу його життя, позбавлення можливості повноцінно реалізувати свої звички та бажання, зустрічатися з рідними, оскільки незаконне тримання особи під вартою, тобто обмеження її свободи, позбавляє цю особу можливості належним чином користуватися своїми правами, організовувати своє життя на свій розсуд.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення судом на користь ОСОБА_6 1000 грн. витрат на правову допомогу, зважаючи на те, що в матеріалах справи (а. с. 65) міститься квитанція до прибуткового касового ордеру, з якої вбачається, що позивач на підставі угоди про надання юридичної допомоги сплатив адвокату ОСОБА_7, який представляв його інтереси в суді, 2000 грн.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника Державного казначейства України відхилити, рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 6 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Звенигородської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Ф. Магда