АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2316/2009 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 45 Горячківська Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Іваненка В.Д. Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
з участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Уманської міської ради, Відділу комунального господарства Уманського міськвиконкому, Управління земельних ресурсів у м. Умані, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним п. 7.42 рішення сесії Уманської міської ради XXIV скликання від 28 січня 2003 року та скасування Державного акту на право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 16 травня 2007 р. звернулася до суду з позовом до Уманської міської ради, Відділу комунального господарства Уманського міськвиконкому, Управління земельних ресурсів у м. Умані, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення порушення права користування земельною ділянкою і права власності на сарай та встановлення дійсних меж земельної ділянки.
В позовній заяві вказувала, що являється власницею квартири АДРЕСА_1, відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 являються власниками домоволодіння АДРЕСА_3, що розташоване на суміжній земельній ділянці. Неправомірними діями відповідачів по справі порушується її право на користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, проїжджою частиною між земельними ділянками, проїзною дорогою загального користування до підсобних допоміжних споруд загального користування та до тієї частини будинку, у якій проживає позивачка.
Так, п. 7.9 рішення № 4.10-15/24 від 28.01.2003 року сесії Уманської міської ради XXIV скликання було вирішено передати у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 209 кв. м., для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 з правом спільного користування двором площею 39 кв.м., ОСОБА_5 за цим рішенням було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 409 кв. м. На підставі цього рішення ОСОБА_5 21 квітня 2003 р. було видано Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку.
Позивачка зазначала, що вищезгаданий державний акт виданий неправомірно, оскільки ОСОБА_5 приватизувавши свою земельну ділянку, захопила частину її сараю, частину подвір’я домоволодіння по пров. Тельмана, 13, частину проїзду, перешкоджаючи їй належним чином користуватися своєю власністю та земельною ділянкою.
ОСОБА_5 приватизувала земельну ділянку на підставі підроблених документів, їй у державний акт на землю були внесені сараї, яких не було та які не рахуються за нею по документам БТІ. Крім того, ОСОБА_5 не погоджувала з сусідами межі своєї земельної ділянки.
6 липня 2006 р. комісія з питань земельних відносин і охорони навколишнього природного середовища Уманської міської ради з виїздом на місце виявила, що ОСОБА_5 на приватизованій земельній ділянці проводить забудову та прийшла до висновку, що при цьому було порушено межу забудови об’єкту.
Відповідно до листа Уманського районного управління МНС України в Черкаській області – ОСОБА_5 технічні умови на будівництво в Уманському РУ ГУ МНС України в Черкаській області не замовляла, при виїзді на місце було встановлено, що ОСОБА_5 самовільно влаштувала металевий тин, зменшивши нормативну ширину дороги до житлового будинку в пров. Тельмана, 13 м. Умань та господарських споруд.
Позивачка вважала, що при оформленні документів на приватизацію землі межі земельних ділянок належним чином визначені не були, чим були порушені вимоги земельного законодавства, Державний акт на право власності на землю був виготовлений на підставі невірних даних, тому необхідно визнати його недійсним. Зважаючи на те, що в добровільному порядку дане питання вирішити неможливо, позивачка вимушена з даним позовом звернутися до суду.
22 грудня 2008 р. позивачка подала до суду доповнення до позовної заяви, в якій просила суд про визнання недійними та скасування: п. 7.42 рішення сесії Уманської міської ради XXIV скликання № 4.10-15/24 від 28 січня 2003 р., яким ОСОБА_5 передана у власність земельна ділянка по АДРЕСА_3, розміром 409 кв.м та Державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2003 р. на вказану земельну ділянку на ім’я ОСОБА_5, посилаючись на те, що скасування вищевказаних рішення та Державного акту робить непотрібним розгляд інших позовних вимог, позивачка просила залишити їх без розгляду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2009 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по справі про задоволення її позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 та її адвоката ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У ст. 126 ЗК України наведений перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Однак позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, не надала доказів про те на якій підставі та в яких розмірах вона має право на користування земельною ділянкою, чи її частиною, розташованою по АДРЕСА_1 в м. Умані.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 була виділена частина земельної ділянки, на якій розташований належний їй сарай, позивачка не надала суду доказів про те, що даний сарай належить їй на праві власності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1 у Виконавчого комітету Уманської міської ради 18 червня 1992 р. і в договорі купівлі-продажу не було зазначено ні розмір земельної ділянки, на якій розташовано будинок, ні номер сараю, який їй був проданий, зважаючи на те, що сараїв біля цього будинку декілька.
Крім того, під час розгляду справи в суді ОСОБА_5 в добровільному порядку звернулася до Уманської міської ради з заявою про внесення змін до рішення міської ради від 28 січня 2003 р. та в Державний акт від 21 квітня 2003 р., виданий ОСОБА_5, і такі зміни рішенням Уманської міської ради від 19 червня 2009 р. були внесені, у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 було вилучено 13 кв. м земельної ділянки.
Виходячи з наведеного суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4
В апеляційній скарзі апелянт посилається на ті ж доводи, що і під час розгляду справи, які перевірялись судом і їм була надана належна оцінка.
Тому колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування судова колегія не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Уманської міської ради, відділу комунального господарства Уманського міськвиконкому, Управління земельних ресурсів, ОСОБА_5 про визнання недійсним п. 7.42 рішення Уманської міської ради XXIV скликання № 4.10-15/24 від 28 січня 2003 року та скасування Державного акту на право приватної власності на землю від 21 квітня 2003 року залишити без змін.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Ф. Магда