Справа № 22-856/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 32 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Баркова В.М., Резникової Л.В.
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 12 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернулись позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 з апеляційними скаргами на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1: суд стягнув з відповідача на її користь 1 695 грн. 45 коп. у відшкодування витрат на лікування та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що вироком Кіровського районного суду м.Донецька від 22 червня 2007 року відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Йому було призначене покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік, на підставі ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_3 був звільнений від кримінального покарання у зв»язку із закінченням строку давнини.
Вказаним вироком суду було встановлено, що відповідач 4 квітня 2005 року спричинив позивачці ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, через що вона деякий час перебувала на лікуванні.
Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що позивачка витратила на своє лікування 1 695 грн. 45 коп., оскільки за власний рахунок купувала призначені лікарями ліки, тому вказану суму суд стягнув з винуватця на користь позивачки.
Крім того, суд стягнув з ОСОБА_3 також моральну шкоду у сумі 5 000 грн., оскільки дійшов висновку про те, що моральні страждання позивачки можуть бути компенсовані саме такою грошовою сумою.
Суд відмовив ОСОБА_1 у стягненні витрат на сторонній догляд за нею та транспортні витрати, оскільки вона не надала щодо цього належних доказів. До того ж, витрати на її догляд поніс син позивачки, а не вона особисто.
Суд також не задовольнив вимоги ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на юридичну допомогу, бо такі вимоги у своїй позовній заяві вона не ставила.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи.
Зокрема, задовольняючи частково її вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що призначені їй ліки вона купувала за власний рахунок, навіть ті, які повинні були видаватись їй безоплатно, оскільки таких препаратів в аптеці не було, а вона потребувала термінового лікування.
Суд безпідставно не врахував усі ті квитанції на придбання ліків, які вона надала, посилаючись на свої висновки, з якими вона не згодна, а також безпідставно не прийняв до уваги усі її пояснення та не врахував їх при ухваленні рішення.
Крім того, суд не врахував, що призначені медичні препарати вона приймала протягом тривалого часу, по кілька курсів, тому фактично її витрати значно перевищували наведені у медичних виписках.
На підтвердження цих доводів вона надала довідку за підписом головного лікаря лікарні, яку мав витребувати та дослідити суд першої інстанції, однак він цього не зробив та не врахував при визначенні розміру матеріальної шкоди.
Крім того, вважає, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив їй у відшкодуванні інших понесених нею витрат, у тому числі, на сторонній догляд, транспортні витрати та юридичну допомогу, бо вважає, що вона надала достатньо доказів на підтвердження і цих своїх витрат.
ОСОБА_1 також вважає, що суд незаконно зменшив розмір моральної шкоди та не врахував, що її моральні страждання тягнуться вже понад три роки, а відповідач до цього часу навіть не вибачився перед нею.
Відповідач ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у задоволенні її вимог, оскільки вважає, що висновки, викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував та не надав належної оцінки висновку судово-медичного дослідження позивачки, згідно з яким вона за місяць до досліджуваних подій – 3 березня 2005 року зверталась до лікарні з приводу своїх хронічних захворювань, постійно лікувалась, однак ці захворювання ніяк не пов»язані з отриманими тілесними ушкодженнями.
Згідно з висновком цієї ж комісії травми, отримані позивачкою 4 квітня 2005 року, не потребували лікування більше 21 дня.
Суд першої інстанції не застосував можливість зменшення розміру відшкодованої шкоди або відмову у такому відшкодуванні з урахуванням вини самої позивачки, яка постійно провокувала та ображала його та членів його сім»ї.
Визначаючи розмір морального відшкодування, суд не навів у своєму рішенні відповідних мотивів та не врахував, що ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу на підтвердження своїх моральних страждань.
Крім того, суд безпідставно розрахував матеріальне відшкодування, виходячи з вартості ліків на день розгляду справи, оскільки ціни на ліки з 2005 року суттєво збільшились. До того ж, позивачка ліки не купувала, а довідки з лікарні свідчать лише про призначення їй відповідних ліків, а ніяк не про їх фактичне придбання.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу змінити, а в іншій частині – залишити без змін, з таких підстав.
Вироком Кіровського районного суду м.Донецька від 22 червня 2007 року відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у спричиненні позивачці легких тілесних ушкоджень у ході конфлікту, який мав місце 4 квітня 2005 року на підставі тривалих неприязних стосунків.
ОСОБА_1 деякий час перебувала на стаціонарному лікуванні, де у ході лікування, як встановив суд першої інстанції, використовувались медикаменти як безкоштовні з фондів лікарні, так і придбані позивачкою за власний рахунок.
Суд першої інстанції детально дослідив та проаналізував надані позивачкою з цього приводу докази та обґрунтовано дійшов висновку про те, що вартість ліків, придбаних ОСОБА_1 за власний кошт для лікування тілесних ушкоджень, спричинених їй відповідачем 4 квітня 2005 року, становить 1 695 грн. 45 коп.
Саме цю суму суд і стягнув з ОСОБА_3 на відшкодування спричиненої позивачці матеріальної шкоди. Будь-яких підстав для переоцінки наданих щодо цього доказів та зміни розміру вказаного матеріального відшкодування апеляційний суд не має, тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Задовольняючи частково вимоги позивачки в частині морального відшкодування та стягуючи на її користь 5 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок заподіяного їй ушкодження здоров»я ОСОБА_1 тривалий час лікувалась, зазнала значних фізичних та моральних страждань, була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання і таке інше (а.с.295).
Натомість суд першої інстанції не врахував, що заподіяні позивачці тілесні ушкодження висновком судово-медичної експертизи визнані легкими, що справа не містить ніякого експертного медичного висновку про те, що заподіяні ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження якимось чином вплинули на ті численні захворювання, які позивачка вже мала і від яких постійно лікувалась, та посилили тяжкість цих захворювань.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що у сторін через земельні питання склались та протягом тривалого часу існують вкрай неприязні стосунки, які неодноразово переходили у сварки зі взаємними образами.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування слід зменшити та стягнути на користь позивачки 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
На думку апеляційного суду саме такий розмір морального відшкодування, враховуючи конкретні обставини події, стосунки та характеристики сторін, буде адекватним та найбільш оптимальним відшкодуванням тих моральних страждань, яких зазнала позивачка.
Разом з тим, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позову в частині відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що такі вимоги вона не заявляла у позовному провадженні.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки в матеріалах справи на а.с. 267 та 331 містяться дві довідки, видані юридичною консультацією Кіровського району м.Донецька від 6 липня та 4 грудня 2009 року, з яких вбачається, що позивачка ОСОБА_1 внесла в касу консультації за надані їй юридичні послуги у червні та листопаді 2009 року по 300 грн., а загалом – 600 грн.
У відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь 8 859 грн. 71 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, витрати на оплату транспорту – 130 грн., витрати на оплату стороннього догляду за нею у лікарні – 300 грн., моральну шкоду у сумі 50 000 грн.
Оскільки судом на користь позивачки стягнуто 1 695 грн. 45 коп. матеріальної шкоди та 1 000 грн. – моральної, пропорційно до задоволених вимог слід стягнути на її користь також 105 грн. 34 коп. у відшкодування частини витрат на юридичну допомогу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди та в частині відшкодування позивачці витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а в решті – рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 12 листопада 2009 року змінити в частині розміру морального відшкодування та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 12 листопада 2009 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат н правову допомогу задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 105 грн. 34 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: