У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 лютого 2010 року                                                                                                      м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                             суддів : Фазикош Г.В., Дроботі В.В.

                                                при  секретарі : Коновчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 02 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду та ухвалення нового про відмову у позові. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено в порушення норм процесуального права.

Рішенням Виноградівського районного суду від 02.02.2009 року збільшені позовні вимоги задоволено.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав наведених в ній.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечили вимоги апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2004 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 24000 доларів США та провернув з них тільки 600 доларів США, що стверджується розпискою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .

А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на підставу своїх вимог, апелянт посилається на те, що отримані кошти повністю повернув позивачу, що ствердила ОСОБА_1 в судовому засіданні. Позивач свідомо вніс у розписку виправлення в частині розміру повернутої суми боргу. А допитані свідки бачили тільки факт позики грошей, а не факт погашення боргу. Судом не дано аналіз поясненням з приводу знаходження розписки в позивача у той час як останній на його прохання не повернув йому таку, а повідомив, що забув її вдома.

Проте, такі доводи апелянта на думку колегії суддів не спростовують висновків суду стосовно наявності боргу апелянта перед позивачем за договором позики.

27.07.2004 року ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_2 24000 доларів США, які зобов’язався повернути 15.10.2004 року. Виходячи з цього між сторонами укладено договір позики, що стверджується розпискою про отримання даних грошових коштів /а.с. 5 /.

Згідно вимог ч.2 ст.545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

А звідси, твердження апелянта про те, що повністю виконав зобов’язання по поверненню грошових коштів є передчасними, оскільки позивач не повернув йому написану ним розписку та в нього відсутня розписка про те, що позивач не може йому повернути такої.

Знаходження розписки у позивача, свідчить про те, що з боку апелянта зобов’язання по поверненню боргу не виконано у цілому. А доказів того, що розписка по боргу знаходиться у позивача неправомірно в матеріалах справи немає.

Висновком судово-технічної експертизи від 20.01.2010 року за №2886/09 зазначено, що стверджувати чи заперечувати факт можливих змін первинного змісту рукописного тексту розписки не виявляється можливим /а.с. 77-80 /.

Зважуючи на встановлене, суд першої інстанції правомірно встановив, що апелянт допустив порушення взятих на себе зобов’язань, які підлягають обов’язковому виконанню.

    Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .

Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у  х  в  а  л  и  л  а :  

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.  

Рішення Виноградівського районного суду від 02 лютого 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .

Головуючий  : ______________________                 Судді :  ______________________                                                                             ______________________