УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» лютого 2010 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:
Головуючого:
Суддів:
При секретарі: Синельщікової О.В.
Куриленка О.С.
Куртлушаєва І.Д.
Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольської міської ради АР Крим, третя особа – Республіканський комітет з охорони культурної спадщини АР Крим про визнання рішення недійсним та зобов’язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Сімферопольської міської ради АР Крим на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2009 року , -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у передачі відповідачу земельної ділянки за спірним рішенням є передчасною і такою, що позбавляє позивача можливості реалізувати свої права на приватизацію земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в квітні 2006 року звернулась до відповідача з заявою про передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд.
Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні у власність земельної ділянки у зв’язку з наявністю на спірній території об’єктів культурної спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, відмова у наданні земельної ділянки пов’язана не з відсутністю у позивача права на приватизацію, а із не визначеністю на місцевості охоронних зон пам’ятників археології.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відмова органу місцевого самоврядування в наданні земельної ділянки не може цілком залежати від волі цього органу за відсутності законних перешкод.
Колегія суддів зазначає, що Сімферопольською міською радою при прийнятті рішення, що оскаржується, порушені права позивача, передбачені ст.ст. 116, 118 ЦК України та порядок прийняття відповідного рішення, встановлений ст.ст. 123, 151 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.
При цьому колегія суддів вважає не обґрунтованим посилання апелянта на те, що розгляд справи слід було здійснювати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, предметом спору є реалізація права фізичної особи щодо приватизації земельної ділянки. Тобто наявний спір про цивільне право, в якому сторони є рівноправними суб’єктами, тому не міститься ознак публічно-правового спору, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради АР Крим відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в двомісячний строк безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: