Справа № 22ц-20036/2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 46 (ІІІ) Затолочний В.С.
Доповідач – Неклеса В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 р. січня «27» колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі : головуючого судді: Неклеси В.І.
суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року та її апеляційну скаргу на додаткове рішення цього суду від 14 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовомОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про визнання майна особистою власністю та про розподіл майна подружжя.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
Позивач : ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6;
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7.
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся з зазначеним позовом до ОСОБА_3 і просив поділити майно подружжя з виділенням йому у власність будинку АДРЕСА_2, вартістю 66 870 грн., однокімнатної квартири АДРЕСА_1, вартістю 12 225 грн., нежилого приміщення АДРЕСА_3 вартістю 353 490 грн., а всього на суму 432 585 грн., а відповідачці просив виділити у власність 1/2 частину будинку АДРЕСА_4, вартістю 82 458 грн., трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 вартістю 3 915 грн., нежиле приміщення АДРЕСА_6, вартістю 1 049 516 грн., а всього на суму 1 135 889 грн. із стягненням з відповідачки на його користь різниці вартості поділеного майна.
В подальшому позивач уточнив та доповнив позовні вимоги і просив, з урахуванням встановленої висновком судової будівельно – технічної експертизи №79 від 11.06.2008 року вартості спірних будинків, квартир, нежилих приміщень, виділити йому визначене ним майно на загальну суму 1 334 241 грн., відповідачці виділити майно на загальну суму 2 096 238 грн. і стягнути різницю вартості виділеного майна з відповідачки на його користь. Одночасно позивач просив розділити автомобіль „Мазда СХ7”, вартістю 110 000 грн. та автомобіль „Тайота Прадо”, вартістю 164 082 грн. 78 коп., виділивши автомобіль „Мазда СХ7” йому в натурі, а автомобіль „Тайота Прадо” відповідачці зі стягненням з неї на його користь Ѕ частини різниці вартості цих автомобілів в сумі 27 500 грн.
У липні 2008 року відповідачка ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із зустрічним позовом і просила визнати нежиле приміщення АДРЕСА_6 і нежиле приміщення АДРЕСА_3 її особистою приватною власністю та визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок АДРЕСА_2, Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_4 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, легковий автомобіль „Мазда СХ7”, реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіль марки „Тайота Прадо”, реєстраційний номер НОМЕР_3 та поділити це майно виділивши їй у власність житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2, Ѕ частину будинку АДРЕСА_4, а позивачу ОСОБА_2 виділити у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, легковий автомобіль марки „Мазда СХ7”, реєстраційний номер НОМЕР_1 і легковий автомобіль марки „Тайота Прадо”, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Рішенням суду позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги задоволено частково.
Визнано нежиле приміщення АДРЕСА_6 особистою власністю ОСОБА_3
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 нежиле приміщення АДРЕСА_3, будинок №АДРЕСА_2, Ѕ частину домоволодіння №АДРЕСА_4, трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і легковий автомобіль марки „Тайота Прадо”, реєстраційний номер НОМЕР_3:
виділено ОСОБА_2 у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, нежиле приміщення АДРЕСА_3;
виділено ОСОБА_3 у власність житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2, Ѕ частину домоволодіння №АДРЕСА_4, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і автомобіль марки „Тайота Прадо”, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Різницю вартості поділеного майна з урахуванням вартості автомобіля марки „Мазда СХ7”, яка складає 122 912 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням цього суду від 14 липня 2009 року визначена вартість виділеного майна ОСОБА_2: трикімнатна квартира АДРЕСА_5, вартістю 311 889 грн., нежиле приміщення АДРЕСА_3, вартістю 658 586 грн., а всього виділено майна на загальну суму 970 475 грн.;
Визначена вартість виділеного майна ОСОБА_3: житлового будинку №2 з господарськими будівлями №АДРЕСА_2, вартістю 522 556 грн., Ѕ частини домоволодіння №АДРЕСА_4, вартістю 117 826 грн., однокімнатної квартири АДРЕСА_1, вартістю 153 099 грн., автомобіля марки „Тайота Прадо”, реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 164 082 грн., а всього виділено майна на загальну суму 957 563 грн.
Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу і просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволенні його позовних вимог.
Відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення суду і просила визнати її особистою власністю нежиле приміщення АДРЕСА_3.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2009 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Центрально – Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року та апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 на додаткове рішення Центрально – Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 липня 2009 року задоволено частково.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року, в частині поділу спільного сумісного майна подружжя та виділення ОСОБА_2 у приватну власність трикімнатної квартири АДРЕСА_5 нежилого приміщення АДРЕСА_3 та виділення ОСОБА_3 у приватну власність житлового будинку з господарчими спорудами за адресою АДРЕСА_2, Ѕ частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_4, однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 і автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та в частині стягнення різниці вартості поділеного майна з урахуванням вартості проданого автомобіля «Мазда СХ7» в сумі 122 912 грн. з ОСОБА_2 і додаткове рішення цього суду від 14 липня 2009 року, в частині визначення вартості виділеного ОСОБА_2 у приватну власність майна на загальну суму 970 475 грн., та виділеного ОСОБА_3 у приватну власність майна на загальну суму 957 563грн., скасовано і постановлено в цій частині позовних вимог нове рішення.
Поділено між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спільне сумісне майно подружжя.
Виділено ОСОБА_2 у приватну власність:
- житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, вартістю – 522 556 грн;
- трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_5, вартістю – 311 889грн.;
- Ѕ частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_4, вартістю – 117 826 грн. та, з урахуванням отриманих позивачем ОСОБА_2 грошей в сумі 110 000 грн., від продажі спільного сумісного автомобіля „Мазда СХ7”, реєстраційний номер НОМЕР_4, виділено йому майна на загальну суму 1 062 71 грн.
Виділено ОСОБА_3 у приватну власність:
- нежиле приміщення АДРЕСА_3, вартістю 658 586 грн.;
- однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, вартістю 153 099 грн.;
автомобіль марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 164 08 грн., а всього на загальну суму 1 075 767 грн.
Різницю вартості поділеного майна в сумі 13 469 грн. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
03 вересня 2009 року відповідачка подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду від 02 березня 2009 року в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову про визнання за нею права власності на нежиле приміщення АДРЕСА_3 та про виділення цього приміщення відповідачу і ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічних позовних вимог посилаючись на те, що судом не враховано, що вона як приватний підприємець використовує нежиле приміщення АДРЕСА_3 під магазин і відповідно до положень ст.. 52 ЦК України це нежитлове приміщення є особистою власністю її як приватного підприємця.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду від 02.03.2009 року та додаткового рішення суду від 14.07.2009 року в межах позовних і зустрічних позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідачки на рішення суду та її апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити частково, а апеляційну скаргу позивача відхилити з наступних підстав.
Згідно ст. 318 ЦПК України, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв’язку з порушенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.
Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідачка знаходились з 17.06.1988 року по 22.04.2008 року у зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період шлюбу позивач і відповідачка придбали житловий будинок АДРЕСА_2, Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_4, трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, нежиле приміщення АДРЕСА_2 нежиле приміщення АДРЕСА_3, автомобіль марки «Мазда СХ 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 і автомобіль марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3.
Суд, при вирішенні питання про включення нежилого приміщення АДРЕСА_3 до числа спільного сумісного майна подружжя, не взяв до уваги ті обставини, що відповідачка є приватним підприємцем з 05.11.1998 року і використовує зазначене нежиле приміщення №3 у підприємницькій діяльності. Факт ведення відповідачкою роздрібної торгівлі дитячими промтоварами у нежилому приміщенні АДРЕСА_3 не оспорюється позивачем.
Фізична особа – підприємець, як зазначено у ст.. 52 ЦК України, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна,на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа – підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Згідно ст.ст. 57, 61 СК України, майно, зареєстроване на фізичну особу – підприємця, не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
У п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз’яснено, що майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Наведеним обставинами та положенням законів районний суд належної оцінки не дав і помилково дійшов висновку про включення до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя нежилого приміщення АДРЕСА_3, яке зареєстровано в КП ДОР «Криворізьке БТІ» за відповідачкою ОСОБА_3 на праві власності та використовується нею як фізичною особою – підприємцем у веденні підприємницької діяльності, а саме, під магазин з роздрібної торгівлі дитячими промтоварами.
При розгляді 19.08.2009 року апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 на рішення суду від 02.03.2009 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області перевіряла обставини справи та матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та в межах доводів апеляційної скарги відповідачки на додаткове рішення суду і зазначених вище обставин про використання відповідачкою як фізичною особою – підприємцем у своїй підприємницькій діяльності нежилого приміщення АДРЕСА_3, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, колегія суддів не перевіряла, а тому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2009 року і розглянути апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення суду від 02.02.2009 року та апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 на додаткове рішення суду від 14 липня 2009 року разом з апеляційною скаргою відповідачки на рішення суду від 02.03.2009 року відповідно до ч.2 ст. 318 ЦПК України, яка передбачає, що залежно від обґрунтованості скарги, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст.. 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.
Суд відповідно встановленим обставинам та матеріалів справи, правильно дійшов висновку, що нежиле приміщення АДРЕСА_2 не входить до спільного сумісного майна подружжя і обґрунтовано визнав це нежиле приміщення особистою власністю відповідачки ОСОБА_3
Приймаючи до уваги встановлені обставини, матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення районного суду в частині визнання нежилого приміщення АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя та про поділ цього нежилого приміщення з виділенням його у приватну власність позивачу ОСОБА_2 з ухваленням нового рішення про задоволення в цій частині зустрічних позовних вимог з визнанням права особистої власності на нежиле приміщення АДРЕСА_3 за відповідачкою ОСОБА_3
Судом правильно встановлено, що у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходяться:
- трикімнатна квартира АДРЕСА_5 вартістю 311 899 грн;
- однокімнатна квартира АДРЕСА_1 вартістю 153 099 грн;
- житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 522 556 грн;
- Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_4 вартістю 117 826 грн;
- автомобіль марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований на ім ґ я відповідачки ОСОБА_3, вартістю 164 082 грн;
- гроші 110 000 грн. отриманих позивачем ОСОБА_2 від продажі автомобіля марки «Мазда СХ 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований на його ім ґ я.
Загальна сума спільного сумісного майна подружжя становить 1379 452 грн., а частка кожного подружжя становить 689 726 грн.
Судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин позивач проживає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_5, а відповідачка разом з неповнолітньою дочкою проживає у будинку АДРЕСА_2.
Автомобілем марки «Тойота Прадо» користується відповідачка ОСОБА_3
Гроші в сумі 110 000 грн., отримані позивачем ОСОБА_2 від продажі автомобіля «Мазда СХ7», знаходяться у його користуванні.
Однокімнатна квартира не використовується сторонами для проживання, а Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_4 використовується відповідачкою під склад товарів, що підтверджується висновком №79 судової будівельно – технічної експертизи від 11.08.2008 року (т. 1 ас. -76) і цей факт не оспорюється позивачем, який підтвердив, що відповідачка зберігає там товари для подальшої реалізації в магазинах.
Виходячи з цих обставин районний суд вірно дійшов висновку про виділення у приватну власність позивачу трикімнатної квартири АДРЕСА_5, вартістю 311 899 грн, а відповідачці будинку АДРЕСА_2, вартістю 522 556 грн.
Суд також обґрунтовано дійшов висновку про виділення відповідачці ОСОБА_3 у приватну власність Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_4 вартістю 117 826 грн., яка використовується нею під склад для зберігання товарів підприємницької діяльності.
Враховуючи, що при поділі іншого спільного сумісного майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 153 099 грн., автомобіля марки «Тойота- Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 164 082 грн. і отриманих 110 000грн. від продажі позивачем автомобіля марки «Мазда СХ7», реєстраційний номер НОМЕР_1, суд поділив і нежиле приміщення АДРЕСА_3, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині поділу спільного сумісного майна скасувати і ухвалити нове рішення.
Виходячи з того, що суд правильно виділив відповідачці ОСОБА_3 у приватну власність будинок АДРЕСА_2, вартістю 522 556 грн. і Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_4, вартістю 117 826 грн., а всього виділив їй майна на загальну суму 640 382 грн. та вірно виділив позивачу ОСОБА_2 у приватну власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, вартістю 311 899 грн., колегія суддів вважає, що однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 153 099 грн. і гроші в сумі 110 000 грн. отриманих позивачем від продажі автомобіля марки «Мазда СХ7», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією довідки-рахунку № 111703 від 14.06.2008 року (а.с. 127, 128 том 1 ), необхідно виділити у приватну власність позивачу ОСОБА_2, а з урахуванням вартості трикімнатної квартири всього виділити йому спільного сумісного майна на загальну суму 574 988 грн.
Автомобіль марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 164 082 грн., згідно позовних вимог позивача, підлягає виділенню в натурі у приватну власність відповідачці ОСОБА_3 із стягненням з неї на його користь грошової компенсації.
Відповідачка у зустрічних позовних вимогах також просила виділити у власність позивача автомобіль «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3.
Згідно ч.2 ст. 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації, як зазначено у ч.5 ст.71 СК України, можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У матеріалах справи відсутні докази, що позивач, відповідачка внесли на депозитний рахунок суду грошову компенсацію в сумі Ѕ частини вартості автомобіля марки «Тойота Прадо».
У ч.3 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснено, що у разі коли жоден із подружжя не вніс на депозитний рахунок суду грошову компенсацію, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
При поділі автомобіля «Тойота Прадо» районний суд не виконав вимоги ч.2,5 ст. 71 СК України і не взяв до уваги вище наведені роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині поділу автомобіля «Тойота Прадо» з виділенням його у приватну власність відповідачці ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині позовних і зустрічних позовних вимог нове рішення.
Враховуючи, що позивач і відповідачка не просять у своїх позовних вимогах про поділ автомобіля «Тойота Прадо» з виділенням його в натурі зі сплатою грошової компенсації за частку автомобіля і вони на депозитний рахунок суду не вносили грошові компенсації, колегія суддів вважає за необхідне визнати ідеальні частки позивача і відповідачки рівними по Ѕ частині на автомобіль і залишити його у їх спільній сумісній власності без його реального поділу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, з урахуванням вартості спільного сумісного майна виділеного позивачу на суму 574 988 грн. та відповідачці на суму 640 382 грн., вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача різницю вартості поділеного майна в сумі 65 394 грн.
Доводи позивача ОСОБА_2, у апеляційній скарзі про те, що суд незаконно передав у особисту власність відповідачки нежиле приміщення АДРЕСА_2 спростовується встановленими обставинами та вимогами закону (ст..ст. 57, 61 СК України, ст.. 52 ЦК України).
Крім того, факт оформлення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 на ім ґ я позивача, не може бути переважним правом для виділення будинку у його власність при поділі майна подружжя.
Заперечення позивача проти встановленої судовою будівельно-технічною експертизою №79 від 11.09.2008 року вартості 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_4, спростовується матеріалами справи та висновками зазначеної експертизи.
Доводи відповідачки в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду від 14.07.2009 року, яким визначена вартість спільного сумісного майна подружжя та загальна вартість майна виділеного позивачу і відповідачці та про те, що суд незаконно виділив у власність позивачу нежиле приміщення АДРЕСА_3 і порушив ч. 5 ст. 71 СК України, спростовується змістом та мотивами додаткового рішення, в якому суд не вирішував питання про передачу у власність позивачу нежилого приміщення №3, а тому ці доводи апеляційної скарги на додаткове рішення підлягають відхиленню.
Керуючись ст..ст. 303, 307, п. 3,4 ч.1 ст. 309, 313, 316, 318, ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2009 року скасувати.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 на рішення суду задовольнити і її апеляційну скаргу на додаткове рішення задовольнити частково.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року в частині визнання нежилого приміщення АДРЕСА_3 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2, і ОСОБА_3 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Виключити із числа спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 нежиле приміщення АДРЕСА_3 і визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на це нежиле приміщення, яке нею використовується для ведення підприємницької діяльності.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року в частині виділення ОСОБА_2 у приватну власність нежилого приміщенняАДРЕСА_3 скасувати і в цій частині його позовних вимог ухвалити нове рішення.
Відмовити позивачу ОСОБА_2 у виділенні йому у приватну власність нежилого приміщення АДРЕСА_3.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2009 року в частині виділення відповідачці ОСОБА_3 у приватну власність однокімнатної квартири № АДРЕСА_1 і автомобіля марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різниці вартості поділеного майна в сумі 122 912 грн. скасувати і в цій частині позовних вимог і зустрічних позовних вимог ухвалити нове рішення.
Додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 липня 2009 року в частині визначення загальної вартості виділеного ОСОБА_2 у приватну власність майна на загальну суму 970 475 грн. та загальної вартості виділеного ОСОБА_3 майна на загальну суму 957 563 грн. скасувати і в цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення.
Виділити із спільного сумісного майна подружжя у приватну власність ОСОБА_2 однокімнатну квартиру № АДРЕСА_1 вартістю 153 099 грн. та гроші в сумі 110 000 грн., отриманих ним від продажі автомобіля марки «Мазда СХ7», реєстраційний номер НОМЕР_1, а всього виділити майна, з урахуванням виділення йому рішенням районного суду у приватну власність трикімнатної квартири АДРЕСА_5 вартістю 311 889 грн., на загальну суму 574 988 грн.
Різницю вартості майна, в сумі 65 394 грн., між вартістю виділеного майна у приватну власність ОСОБА_2 на суму 574 988 грн. і вартістю майна виділеного ОСОБА_3 на суму 640 382 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 164 082 грн., зареєстрованого на ім’я ОСОБА_3 з рівними ідеальними частками по Ѕ за кожним, залишивши цей автомобіль у їх спільній частковій власності.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.І.Неклеса.