Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
головуючого судді Сокола В.С.,
суддів Берзіньш В.С., Шестакової Н.В.,
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 07 квітня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
17 жовтня 2007 року ОСОБА_5, обґрунтовуючи вимоги позову виною ОСОБА_6 у вчиненні 06 листопада 2005 року на проспекті Перемоги у місті Сімферополі дорожньо-транспортної пригоди, просив стягнути з відповідача 10 496, 12 грн. матеріальної шкоди, 1 700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та розподілити судові витрати.
29 травня 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом (а.с.51, 64, 102, 117), просив відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог і стягнути з нього 27 000 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, мотивуючи вимоги позову виною відповідача у вчиненні 6 листопада 2005 року дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 07 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 4 000 грн. матеріального збитку, 6 000 грн. моральної шкоди та 750 грн. витрат на проведення експертизи, всього 10 750 грн. В іншій частини у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Фактично вказує на протиріччя висновків суду дійсним обставинам справи, на неправильну оцінку судом наданих сторонами доказів. Зазначає про неповноцінність висновку судової автотехнічної експертизи № 737-АТ від 04 лютого 2009 року у зв’язку з допущеними при її проведенні порушеннями щодо можливості експерту самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу за її необґрунтованістю відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5, його представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу за викладеними в ній доводами. ОСОБА_6, його представник ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу відхилити за її безпідставністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, вислухавши пояснення сторін, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 і задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із доведеності вини саме ОСОБА_5 у вчиненні 06 листопада 2005 року на проспекті Перемоги у місті Сімферополі дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої належний ОСОБА_6 автомобіль одержав механічні ушкодження.
Однак з таким висновком колегія судів не погоджується з наступних підстав.
Встановлено, що 06 листопада 2005 року на проспекті Перемоги у місті Сімферополі відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій належні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 автомобілі одержали механічні ушкодження.
За результатами даної дорожньо-транспортної пригоди протокол від 06 листопада 2005 року про адміністративне правопорушення було складено відносно ОСОБА_6
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення судом була проведена автотехнічна експертиза № 224 від 06 березня 2006 року (Кримський НДІ судових експертиз), за висновками якої дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4(ч.2) ПДР України і знаходились з технічної точки зору у причинному зв’язку з наслідками, які наступили.
Постановою суду від 24 березня 2006 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 припинено у зв’язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції при розгляді даної справи також була проведена автотехнічна експертиза № 737-АТ від 04 лютого 2009 року (Експертна компанія «Укравтоекспертиза»), протилежна за висновками автотехнічній експертизі № 224 від 06 березня 2006 року.
Дану експертизу апеляційний суд вважає неналежним доказом по справі з огляду на порушення порядку її призначення і проведення. Так, дана експертиза була призначена ухвалою суду від 06 листопада 2008 року (а.с. 80), однак судом жодні вихідні дані для проведення експертизи експерту не задані. При проведенні експертизи експерт також не скористався наданими йому Законом України «Про судову експертизу» (стаття 13) правами по поданню клопотання про надання додаткових матеріалів.
Крім того, згідно п. 2.3.2. Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» (Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України) експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.
Вирішуючи питання про належність і допустимість наданих сторонами доказів, колегія судів виходить також і із того, що сторонам в судовому засіданні було запропоновано провести повторну автотехнічну та товарознавчі експертизи для визначення розміру збитків, для чого було оголошено перерву в судовому засіданні та сторони попереджені про наслідки невчинення процесуальної дії. Однак сторони в судовому засіданні 10 лютого 2010 року відмовились від проведення даних експертиз, наслідки невчинення процесуальної дії, а саме те, що суд буде вирішувати справу на підставі наявних у справі доказів, сторонам повторно були роз’яснені і зрозумілі.
Крім того, колегія судів вважає необхідним зазначити, що при визначенні вини ОСОБА_6 у вчиненні 06 листопада 2005 року дорожньо-транспортної пригоди необхідно виходити з того, що саме ОСОБА_6 змінював напрям руху і намагався переїхати на зустрічну смугу(через розподільчу смугу), тому він повинен був перед початком маневру розвороту уступити дорогу автомобілю ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямі з правої сторони, тому дії ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1 і 10.4 (ч.2) ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв’язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Доводи ОСОБА_6 про порушення ОСОБА_5 правил проїзду світлофору на заборонене світло являються безпідставними з огляду на те, що місце дорожньо-транспортної пригоди являється не місцем тієї ділянки, яка регулювалась світлофором, даний світлофор знаходиться на значній відстані від місця дорожньо-транспортної пригоди і регулював рух пішоходів і автомобілів, які рухались у протилежному напрямку руху ОСОБА_6, і не регулював рух автомобіля під керуванням ОСОБА_6 Даний висновок суду підтверджується даними адміністративного матеріалу № 3-8/2006, схемою дорожньо-транспортної пригоди на а.с.10, яку також підписав і схвалив ОСОБА_6 За даними схеми на місці дорожньо-транспортної пригоди взагалі відсутній світлофор на перехресті, тому ОСОБА_6 для запобігання зіткнення повинен був керуватись п.п. 10.1 і 10.4 (ч.2) ПДР України і пропустити автомобіль ОСОБА_5, який рухався справа, тобто у ОСОБА_6 була перешкода справа.
З огляду на зазначене не можуть бути доказами вини ОСОБА_5 і покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з урахуванням не спростованих заперечень ОСОБА_5 в цій частині.
Таким чином, колегія суддів в порядку пункту 2 частини 1 статті 309 ЦПК України оскаржуване рішення скасовує і ухвалює нове рішення на підставі пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України про задоволення позову частково і відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Вирішуючи питання про розмір збитку, який необхідно стягнути із винної особи на користь ОСОБА_5, колегія суддів виходить із даних висновку спеціаліста № 3421 від 21 грудня 2005 року (а.с.5) і вважає правильним стягнути із ОСОБА_6 8 917, 90 коп. матеріальної шкоди у зв’язку із пошкодженням автомобіля ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1.
В частині позову ОСОБА_5 про стягнення 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди колегія суддів відмовляє за ненаданням належних доказів на відшкодування моральної шкоди.
На підставі статті 88 ЦПК України апеляційний суд розподіляє судові витрати з урахуванням його висновків, тому стягує із ОСОБА_6 89 грн. судового збору за подачу позовної заяви, 45, 50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, 280 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 07 квітня 2009 року скасувати. Позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 8 917, 90 грн. матеріальної шкоди, 89 грн. судового збору за подачу позовної заяви, 45, 50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, 280 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції. В решті позову ОСОБА_5 відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: