ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа № 905/1419/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м.Київ, пр. Перемоги, 107 "А", код ЄДРПОУ 21677333)

до 1) Фізичної особи-підприємця Нємцова Олександра Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

2) Приватного підприємства "Шик" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд. 89, код ЄДРПОУ 23181748)

про стягнення 3 460 824, 21 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось з позовною заявою до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Нємцова Олександра Анатолійовича; до відповідача-2: Приватного підприємства "Шик" про стягнення 3 460 824,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за рамковою угодою №FW401.553 від 16.04.2013р., в межах якої останньому надано транш по окремому Договору про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р.

У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача-1 (позичальника) та відповідача-2 (поручителя) заборгованість, яка утворилась за рамковою угодою №FW401.553 від 16.04.2013 та Договору про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.08.2018 відкрито провадження у справі № 905/1419/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

10.09.2018р. через відділ діловодства суду Відповідач 1 подав Відзив на позов, яким заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що для видачі кредиту ФОП Немцов О.А. мав висловити своє волевиявлення щодо отримання вказаного кредиту шляхом перерахування коштів на відкритий на його ім'я рахунок. Для відкриття рахунку та отримання кредиту Відповідач повинен був надати Банку наступні документи - заяву про відкриття рахунку підписану представником Відповідача, картку зі зразками підпису повноваженого представника Відповідача, Договір про відкриття банківського рахунку. Вказані документи не було подано Позивачем разом з позовною заявою. Кредитний договір не місить пунктів, які підтверджують саме факт отримання Відповідачем кредитних коштів. Зі змісту Виписки по рахунку не можливо ідентифікувати без Договору про відкриття банківського рахунку, підписаного Відповідачем, саме який рахунок зазначено у Виписці та на який рахунок переводилися кошти банком.

19.09.2018р. Позивачем надана Відповідь на Відзив Відповідача 1., де зазначено, що в п.п.6 п.2 Договору про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р. чітко визначено спосіб видачі кредиту: продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок Позичальника №26009210288666.980 у Кредитора. Тобто підписуючи кредитний договір Позичальник ФОП Нємцов О.А. визнав факт наявності в нього рахунку №26009210288666.980 і погодився, що кошти буде зараховано саме на цей рахунок. На підтвердження факту правомірності видачі кредиту, надав копії меморіальних ордерів від 19.04.2013р. та повну виписку з рахунку Позичальника №26009210288666.980 за період з 16.04.2013 по 19.09.2018 (грн.і дол..), згідно якого підтверджується факт погашення заборгованості Позичальником через цей рахунок. Крім того, вказав, що Позивач не може надати копії заяви ФОП Нємцов О.А. та договору про відкриття рахунку, оскільки рахунки відкривалися у відділенні м.Донецька і відповідно юридична справа по рахунку залишилася у відділенні, а АТ «ПроКредит Банк» не має змоги отримати ці документи через проведення антитерористичної операції в Донецькій області.

25.10.2018р. через відділ діловодства суду Відповідач 1 подав Заперечення, вказав, що Рамкові угоди №FW401.553 та договір про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р. є недійсними. Позивачем не надавалися під час укладання кредитних договорів копії чи оригінали довіреностей уповноважених осіб відповідача на підписання таких договорів, а також не надавався дозвіл голови правління (ради директорів) банку відповідача на підписання уповноваженими особами кредитних договорів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.10.2018 матеріали справи № 905/1419/18 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 прийнято справу № 905/1419/18 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 18.12.2018

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 відкладено підготовче засідання по справі № 905/1419/18 до 15.01.2019. У судовому засіданні 18.12.2018 прийнято заяву про уточнення позовних вимог. За вказаною заявою Позивач відмовився від стягнення пені, так як позичальник по кредиту зареєстрований у Донецькій області, в свою чергу у зв'язку з тим, що станом на 14.12.2018 р. загальна суму заборгованості складає 4286695,32 грн., зокрема капітал : 3160153,04 грн., проценти по графіку - 130829,18 грн, проценти за неправомірне користування кредитом - 217 610,11грн., пеня- 778103,00 грн, для того щоб залишитися в рамках заявлених вимог в розмірі 3 460 824,21 грн., АТ «Про КредитБанк» прийняв рішення стягнути проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 169 841,99 грн., замість 217 610,11 грн. Просить суд, з урахуванням розрахунку заборгованості від 14.12.2018р. стягнути з відповідачів капітал -3 160 153,04 грн., проценти про графіку -130 829,18 грн., проценти за неправомірне користуванням кредитом - 169 841,99 грн.

Враховуючи приписи ст.46 ГПК України суд розглядає позовні вимоги з урахуванням Заяви про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 15.01.2019 відповідач 1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи: копії Ухвали Господарського суду м.Києва у справі № 910/14079/18 про визнання Рамкової угоди №FW401.553 та договір про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р. недійсними та клопотання про зупинення провадження у справі № 905/1419/18 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/14079/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 відкладено підготовче засідання на 24.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019: 1. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про витребування доказів на підставі ст.81, ст.80 ГПК України; 2. Відмовлено у клопотанні про зупинення провадження у справі № 905/1419/18 , оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 910/14079/18 суддею Мудрим С.В. ухвалено Рішення від 15.01.2019р., яким відмовлено у позові про визнання Рамкової угоди №FW401.553 та Договору про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р. недійсними; 3. Закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1419/18 до судового розгляду по суті на 21.02.2019.

21.02.2019 через відділ діловодства суду відповідач 2 -ПП «ШИК», Донецька обл., м.Горлівка) подав клопотання про відкладення розгляду справи та повернення в підготовче провадження. Оскільки зі слів представника, Відповідач 2, йому стало відомо про розгляд справи №905/1419/18 за участі ПП »Шик» лише 20.02.2019р. з інформації розміщеної на сайті Господарського суду м.Київ.

Розглянувши зазначене клопотання, заслухавши думки представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача 2 в частині відкладення розгляду справи, в іншій частині відмовлено. Судом встановлено, що строк розгляду справи по суті закінчується 22.02.2019. Проте, для прийняття рішення у справі суд має повно та всебічно встановити всіх обставин справи, що є неможливим без надання додаткових пояснень сторін. Приписами статті 195 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи зазначене вище, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями ст. ст. 7, 8, 13, 14, 15 ГПК України та виконання завдань судового розгляду по суті, суд дійшов висновку про необхідність відкладення судового засідання у справі на 05.03.2019р. у зв'язку з частковим задоволенням клопотання відповідача 2 та необхідністю надання Відповідачем 2 пояснень у справі., про що зазначив в Ухвалі від 21.02.2019р. та вирішив проводити розгляд справи по суті в розумні строки.

22.02.2018р. через відділ діловодства суду Представник ПП «ШИК» подав клопотання про витребування у Позивача оригінали письмових доказів.

28.02.2018р. через відділ діловодства суду Відповідача 2 подав Відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що шестимісячний строк пред'явлення Позивачем вимоги до Поручителя щодо погашення боргу по кожному щомісячному платежу сплив щодо відповідних платежів, по яких Позивачем не було пред'явлено вимоги, а саме по всім щомісячним платежам згідно графіку до 19.02.2018р. включно, відсутні докази надання кредиту фізичній особі підприємцю Нємцову О.А.

У судовому засіданні 05.03.2019р. представник Відповідача 1 повідомив, що 05.03.2019р. до канцелярії суду подав клопотання про залишення без розгляду позовної заяви , підтримав його та просив суд його задовольнити. Представник відповідача 2 підтримав вказане клопотання. Представник Позивача проти даного клопотання Відповідача 1 заперечив. Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання як необґрунтоване.

Відповідач 2 підтримав клопотання про витребування оригіналів письмових документів. Представник відповідача 1 підтримав клопотання Відповідача 2. Представник Позивача заперечував проти клопотання про витребування оригіналів письмових документів.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи витребування оригіналів письмових документів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечили проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 року між фізичною особою-підприємцем Нємцовим Олександром Анатолійовичем (позичальник, відповідач1) та публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк", найменування якого змінено на акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (кредитор, позивач) укладено рамкову угоду №FW401.553 (далі-Рамкова угода).

Відповідно до п.2.1 рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасного і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Згідно з п.2.2 рамкової угоди, на підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування: еквівалент 8 000 000,00 грн., ліміт строку кредитування: 120 місяців, максимальний розмір процентів: 40% річних.

Відповідно до п.7.8 Рамкової угоди, сторони погодили, що належним та достатнім доказом наявності, безмірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка Кредитора з розрахунком заборгованості. Такий розрахунок заборгованості Сторони погоджуються вважати безспірним доки Позичальником не буде доведено протилежне.

16.04.2013 року між Фізичною особою-підприємцем Нємцовим Олександром Анатолійовичем (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк", найменування якого змінено на акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено договір про надання траншу №401.43682/FW401.553 (далі-Договір).

Відповідно п.7 Договору, даний Договорі є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між Сторонами , що виникли на підставі цього Договору.

Згідно з п.1 договору, кредитор на підставі та на умовах рамкової угоди №FW401.553 від 16.04.2013 року, а також цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Пунктом 2 договору передбачено умови, на яких видається кредит: розмір кредиту: 140 000,00 дол. США, строк кредитування: 60 місяців, від дати видачі кредиту включно.

Спосіб видачі кредиту: продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника №26009210288666 у кредитора.

Відповідно до абз. 2 п.3 договору позичальник уповноважує кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України (раніше і надалі - МВРУ) за курсом кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами підписано додаток № 1 до договору, затверджено Графік повернення кредиту та сплати процентів.

24.02.2014р. сторонами підписано Договір №1 про внесення змін до Договору траншу, щодо зміни процентів за користування кредитом, разом з Додатковим №1 до Договору (нова редакція від 24.02.2014р.

17.11.2014р. сторонами укладено Договір №2 про внесення змін до Договору траншу про внесення змін до Договору траншу, щодо зміни процентів за користування кредитом, разом з Додатком №1 до Договору (нова редакція від 17.11.2014р);

19.01.2015р. сторонами підписано Договір №3 про внесення змін до Договору траншу, щодо зміни процентів за користування кредитом, разом з Додатковим №1 до Договору (нова редакція від 19.01.2015р.;

23.03.2017р. сторонами підписано Договір №4 про внесення змін до Договору траншу, щодо зміни процентів за користування кредитом, разом з Додатковим №1 до Договору (нова редакція від 23.03.2017р.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою позивачем (кредитором) та Приватним підприємством «ШИК» (поручитель) був укладений договір поруки № 246276-ДП1 від 16.04.2013р. відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника (відповідача-1) за Рамковою угодою №FW401.553 та Рамковою угодою №FW401.552 від 16.04.2013р.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання та надано кредитні кошти позичальнику на умовах визначених кредитним договором, проте відповідачем-1 неналежним чином виконувалися зобов'язання за даним договором щодо повноти та вчасності повернення кредиту та сплаті процентів, в зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про захист порушеного права.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та надання кредиту (виписка по особовому рахунку №26009270288666.980 системного адміністратора з 16.04.2013р. по 25.04.2013р. здійснено продаж валюти на МВРУ згідно кредитного договору від 16.04.2013р. №401.43682/FW401/553 у сумі 140000дол. США та отримано 1 118 849,72 грн.), існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 3160 153,04 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 130 829, 18 грн. та процентів за неправомірне користування кредитом станом на 14.12.2018р.

Відповідно до п.8.2.1. Рамкової угоди, Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 банківські дні.

Водночас умовами п.8.6 та п.8.7. Рамкової угоди передбачено, що при простроченні погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 30 календарних днів позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому Кредитор вправі самостійно та без повідомлення Позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно Рамкової угоди проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожний день користуванням залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.»

Відповідно до п.4.4. Рамкової угоди, у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом »факт /360» від суми залишку кредиту. Строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Договором про надання траншу ч.3 п.2 і п. 4.1. рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Позивачу проценти, розмір яких було зазначено вище. Отже розмір процентів, що встановлений Договором про надання траншу повинен сплачуватися Відповідачем 1 за весь час прострочення і до моменту погашення заборгованості.

Враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п.2 Договору про надання траншу, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами станом на момент звернення позивача з даним позовом настав

Оскільки відповідач-1 отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати процентів, та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованості відповідача по капіталу у розмірі 3 160 153,04 грн., проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 130 829,18 грн. та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 169 841,99 грн., з урахуванням припису п. 1 Договору про надання траншу, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Рамковою угодою позивачем (кредитором) та Приватним підприємством «ШИК» (поручитель) був укладений договір поруки № 246276-ДП1 від 16.04.2013р. відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника (відповідача-1) за Рамковою угодою №FW401.553 від 16.04.2013р. та Рамковою угодою №FW401.552 від 16.04.2013р.

У п. 2.3. договору поруки сторонами визначено, що порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання Позичальника із врахуванням усіх Кредитних договорів, а також змін та /або доповнень до Кредитних договорів з моменту набрання чинності. Якщо зміни та/або доповнення (надалі-зміни) до Рамкової угоди стосуватимуться збільшення вказаних п.2.2. Договору ліміту кредитування, то порукою будуть забезпечуватится зобов'язання Позичальника з врахуванням таких змін за умови отримання на те попередньої чи наступної згоди Поручителя. Така згода може бути надана шляхом внесення змін до Договору або вчинення Поручителем погоджувального підпису на договорі про внесення змін до Рамкової угоди або до подання Поручителем письмової згоди у формі листа.

У випадку відсутності вказаної згоди порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника в межах лімітів умов кредитування, які діяли до внесення таких змін до Рамкової угоди.

Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі зміни Кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до Рамкової угоди (у тому числі зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінювальної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов'язків сторін), а також укладання нових Кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватись без будь-якого погодження з Поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з врахуванням усіх змін і нових і нових Кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження з Поручителем.

Згідно з п. 3.2. договору поруки поручитель зобов'язався належно повністю виконати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку з порушенням умов кредитного договору чи неможливості виконання ним його зобов'язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство, тощо.) Кредитор може вимагати від поручителя достроково виконання усіх зобов'язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог Кредитора. Припинення окремих договорів чи погашення заборгованості Позичальника до моменту припинення строку дії рамкової угоди, а також непред'явлення Кредитором вимоги про погашення Поручителем заборгованості не тягне за собою припинення Поруки. Кредитор вправі пред'явити вимогу Поручителю про погашення заборгованості протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості Позичальника.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і \від будь-кого з них окремо.

Згідно з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті заборгованості за Договором про надання траншу, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди.

При цьому суд не враховує позицію Відповідача 2, щодо припинення Договору поруки, враховуючи , що сторони в Договорі встановили строк припинення договору поруки.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Окрім вищевикладеного, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Ухвали Господарського суду м.Києва у справі № 910/14079/18 про визнання Рамкової угоди №FW401.553 та договір про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р. недійсними. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 910/14079/18 суддею Мудрим С.В. ухвалено Рішення від 15.01.2019р., яким відмовлено у позові про визнання Рамкової угоди №FW401.553 та договір про надання траншу №401.43682/FW401.553 від 16.04.2013р. недійсними.

Обставини, що встановлені у справі №910/14079/18 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи рішення набрало законної сили у справі № 910/14079/18, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи. А тому твердження Позивача про недійсність вказаних угод, заявлених під час розгляду справи про стягнення заборгованості у справі №905/1419/18 є необґрунтовані та спростовані вищевикладеним.

Зважаючи на встановлені факти, та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Нємцова Олександра Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

та Приватного підприємства "Шик" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд. 89, код ЄДРПОУ 23181748) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107 А; ідентифікаційний код 21677333) заборгованість по капіталу у розмірі 3 160 153 (три мільйони сто шістдесят тисяч сто п'ятдесят три) грн 04 коп, заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом у розмірі 130 829 (сто тридцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 18 коп. проценти за неправомірне користування кредитом 169 841 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок одну) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 51 912 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот дванадцять) грн. 36 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 15.03.2019.

Суддя Н.І.Ягічева