Справа № 663/2256/17

Провадження № 2/663/348/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Клімченка М.І., при секретарі Ворфоломєєвій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та в обгрунтування своїх вимог зазначила в позові, що 29.10.2001 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування земельної ділянки для сільськогосподарського призначення площею 7,25 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради, який не відповідав і не відповідає намірам сторін договору, з відповідачем було обумовлено продаж в розстрочку вказаної земельної ділянки строком до 01.09.2017 року. Кожного року він мав сплачувати 5000 грн., проте своїх зобов'язань не виконав, кошти не сплатив взагалі. Земельна ділянка залишалась в її користуванні, договір залишився у неї, а також позивач сплачувала щорічні внески за земельну ділянку. Договір купівлі-продажу з розстрочкою вони не уклали, оскільки, був мараторій на продаж таких земель. Просила суд визнати недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки від 29 жовтня 2001 року, який посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Вербовськимм В.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3109, а саме, щодо земельної ділянки площею 7,25 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 20.10.2017 року відкрито провадження у справі.

05.07.2018 року заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки від 29 жовтня 2001 року, який посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Вербовським В.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3109, а саме, щодо земельної ділянки площею 7,25 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 10.01.2019 року заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 05.07.2018 року скасовано, розгляд справи призначено на 06.02.2019 року.

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 11.02.2019 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією прав на спірну земельну ділянку.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні посилаючись на безпідставність позову, оскільки на час укладання договору дарування не діяло жодних обмежень щодо укладання договорів, відповідач користувався земельною ділянкою, розробив документацію та отримав витяг ДЗК. Саме у відповідача знаходиться оригінал державного акту на право приватної власності на землю. Також, відповідач та його представник підтвердили, що договір на час розгляду справи в суді не зареєстрований в установленому законом порядку та знаходився і знаходиться у позивача. Земельний податок ОСОБА_2 не сплачував, факт передачі йому земельної ділянки жодним чином підтвердити не може. Крім того, відповідачем та його представником заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності редакцією ЦПК, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією ЦПК.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що 29.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування земельної ділянки для сільськогосподарського призначення площею 7,25 га. (а.с.4)

Земельна ділянка площею 7,25 га. належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії НОМЕР_1, виданого 06.07.1999 року Скадовською районною радою Херсонської області. (а.с.5)

Згідно Довідки №1189 від 12.10.2017 року виданої Михайлівською сільською радою Скадовського району Херсонської області земельна ділянка площею 7,25га належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Вказане підтверджується також копіями квитанцій про сплату податку за землю (а.с.6-8)

У відповідності до ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з ч. 2 ст. 243 цього ж кодексу договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу, ч. 3 ст. 244 ЦК УРСР.

Згідно ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року)

Таким чином, враховуючи зазначені норми, покази сторони відповідача, доводи сторони позивача та докази володіння ОСОБА_1 з 2001 року по теперішній час земельною ділянкою, суд робить висновок, що договір дарування від 29.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неукладеним.

Наслідки недійсності правочину в такому випадку також не підлягають застосуванню, оскільки правочин є реальним, а ОСОБА_1 на час прийняття рішення судом розпоряджається земельною ділянкою та залишається її власником згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1, виданого 06. липня 1999 року Скадовською районною радою, підстави для звернення до суду вимоги, передбаченою главою 83 книги п'ятої ЦК на час розгляду справи відсутні.

Клопотання про застосування строків позовної давності судом не розглядалось через відмову в позові з інших підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 265 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.І. Клімченко

Повний текст рішення

виготовлено: 18.03.2019 року