Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #77762288

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 320/8219/15-ц

провадження № 61-6918св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у складі судді Горбачової Ю. В. від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Спас О. В., Бабак А. М., Полякова О. З. від 16 березня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Вона, як єдина спадкоємиця, звернулась в 6-ти місячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року визнано за ОСОБА_5 право власності на цю земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку від 10 листопада 2006 року. Зазначене рішення суду ухвалювалось після смерті власника земельної ділянки - її батька ОСОБА_6 Таким чином позивач вважає, що ОСОБА_5 незаконно набула право власності на земельну ділянку, оскільки воно визнано за нею за рішенням суду вже після смерті власника. Оскільки, дане рішення суду, є правочином, що укладений судом з недотриманням статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для виконання правочину, тому для відновлення становища, яке існувало до порушення, вважає, за необхідне визнати недійсним правочин щодо набуття права власності на земельну ділянку площею 600 кв.м. за ОСОБА_5 з моменту укладання договору купівлі-продажу будинку від 10 листопада 2006 року, ухваленого 20 листопада 2012 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області після смерті власника ОСОБА_6 . померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду не може бути правочином, а тому не може бути визнано недійсним з підстав, передбачених статті 203 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог заперечення на касаційну скаргу

У березні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, у яких останній просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 лютого 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №320/8219/15-ц з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу будинку від 10 листопада 2006 року не було укладено правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 600,14 кв. м, а тому при ухваленні судом рішення у листопаді 2012 року про вирішення права власності на цю земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку, судом було помилково застосовано вимоги статті 377 ЦК України до періоду 10 листопада 2006 року, тобто коли зміст статті 120 ЗК України ще не був приведений у відповідність вимогам статті 377 ЦК України та ще до померлого власника.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій вірно визначили норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувала цивільні справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам, приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Н.В., комунальне підприємство «Водоканал», відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Зубова А. О. про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, про визнання недійсним правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку, про встановлення постійного земельного сервітуту, стягнення судових витрат, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, терті особи: відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», комунальне підприємство «Водоканал», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Н. В. про стягнення грошових сум.

За результатом розгляду вказаної цивільної справи судом ухвалено рішення від 20 листопада 2012 року, яким, зокрема, визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 600 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований житловий будинок загальною площею 25,2 кв. м з моменту укладення договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року.

Рішення оскаржувалося ОСОБА_4 та набрало законної сили після апеляційного перегляду 28 березня 2013 року.

Вважаючи вказане рішення суду правочином, укладеним з недотримання вимог статті 203 ЦК України, ОСОБА_4 Звернулася до суду з цим позовом та просила визнати недійсним цей правочин щодо набуття права власності на земельну ділянку площею 600 кв. м за ОСОБА_5

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Поняття та види правочину визначені статтею 202 ЦК України, відповідно якої, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За приписами статті 292 ЦПК України 2004 року, рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду та в силу статті 223 ЦПК України 2004 року, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підстав вважати, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року є правочином, оскільки рішення суду не може бути правочином, а тому не може бути визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 203 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:В. М. Коротун

В. П. Курило



  • Номер: 22-ц/778/847/16
  • Опис: про визнання недійсним правочину
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 320/8219/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Запорізької області
  • Суддя: Червинська Марина Євгенівна
  • Результати справи: в позові відмовлено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.01.2016
  • Дата етапу: 16.03.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація