Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 753/8414/17

провадження № 61-22833св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк».

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у складі судді Кириченко Н. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа ? публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»), про поділ спільних зобов'язань подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 06 жовтня 2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб.

25 липня 2007 між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-268.07.2, згідно якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії на загальну суму 90 000,00 доларів США строком до 25 липня 2009 року включно.

Кошти за кредитним договором знімались позичальницею згідно письмових заяв відповідно до умов пункту 2.1 кредитного договору, більшість яких подана після укладення шлюбу. Кредитні кошти передавались

ОСОБА_4, який повинен був ними розпорядитись в інтересах сім'ї.

В результаті отримання позичальником кредитних коштів боргові зобов'язання перед банком-кредитором несуть і чоловік, і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року у справі № 2-1879/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 липня 2013 року, позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2007 року № 77.2/СЖ-286.07.2 в розмірі

885 416,71 грн.

Таким чином, обидва з подружжя фактично є позичальниками кредитних коштів, згідно вищевказаного кредитного договору.

Розмір своїх зобов'язань, відповідно до їх фактичного використання, ОСОБА_4 визначає у 80 % від суми непогашеного кредиту, а саме:

708 333,35 грн.

Розмір зобов'язань ОСОБА_5, відповідно до їх фактичного використання, становить 20 % від суми непогашеного кредиту, а саме:

177 083,36 грн.

ОСОБА_4 просив поділити зобов'язання за кредитним договором

від 25 липня 2007 року № 77.2/СЖ-268.07.2 наступним чином: визнати за ОСОБА_4 80 % частини всіх боргових зобов'язань, що становить

708 333,35 грн та за ОСОБА_5 - 20 % частини всіх боргових зобов'язань в сумі 177 083,36 грн.

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_4 в якому просила встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5. однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 23 травня 2007 року по 06 жовтня 2007 року.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з квітня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 почали проживати разом, як подружжя, а 06 жовтня

2007 року між ними укладено шлюб.

Перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, та ведення ними спільного господарства, підтверджується заявами сусідів, вони пов'язані були не лише спільним місцем проживання, а й витратами на спільне майно та спільним побутом. Незважаючи на відсутність офіційної реєстрації шлюбу, у період з квітня 2007 по день укладення шлюбу сторони спільно планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, спільно проводили дозвілля, зустрічалися з друзями та родичами, здійснювали спільні сімейні покупки, їздили відпочивати.

Встановлення факту проживання однією сім'єю сторонам необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада

2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ПАТ «Родовід Банк», про поділ спільних зобов'язань подружжя відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із того, що заявлені вимоги не ґрунтуються на законі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про те, що сторони в період з 23 травня 2007 року по 06 жовтня 2007 року проживали разом без реєстрації шлюбу.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від імені та в інтересах якої на підставі договору діє адвокат Совершенний Р. П., залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада

2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

28 березня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що всупереч вимогам норм матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою наявні в матеріалах справи докази та покази свідків, які підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У сторін, як подружжя, крім права спільної сумісної власності на грошові кошти, виникло також і зобов'язання у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Таким чином, праву на спільну сумісну власність на гроші кореспондується боргове зобов'язання - повернення грошової суми, що позичалася, виконання якого сторони - подружжя, здійснює як солідарні боржники.

Доводи інших учасників справи:

11 червня 2018 року ПАТ «Родовід Банк» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив, в якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року відмовити.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.

22 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 753/8414/17 надійшли до Верховного Суду.

30 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 753/8414/17 передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 256 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), крім того, важливою складовою є відсутність спору про право.

До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Відповідно до вимог частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частина шоста стаття 81 ЦПК України).

Отже, враховуючи не надання сторонами належних і допустимих доказів, які б дозволили встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 23 травня 2007 року по 06 жовтня 2007 року, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільних зобов'язань подружжя не ґрунтуються на законі, оскільки позивач фактично просив змінити боржника у кредитному зобов'язанні. Між сторонами відсутній спір щодо поділу будь-якого іншого спільного майна подружжя в межах вирішення якого можливо було б врахувати спільні борги і інші спільні зобов'язання подружжя.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва

від 21 лютого 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська