печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1893/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого- судді Литвинової І.В.

при секретарі Винник С.М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

23 січня 2019 року надійшла відповідь на судовий запит від 21 січня 2019 року щодо відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача.

Ухвалою судді від 24 січня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження /а. с. 48-49/.

Від відповідача 12 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому позов не визнано, оскільки вважає, що виплату відшкодування має здійснювати страховик ПрАТ «Київський страховий дім» чи Моторно-транспортне страхове бюро України, позивачем не було вжито необхідних заходів для отримання страхового відшкодування у встановленому порядку, не надано достатніх доказів, які б підтверджували розмір його реального збитку від дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні позивач підтримав свій позов, просив задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилався на доводи, викладені у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа у справі до суду свого представника не направила, повідомлена про час, дату і місце судового засідання належним чином, пояснення на позов або відзив не направлено, заяви з процесуальних питань до суду не надходили.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача і заперечення представника відповідача, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Позивач є власником автомобіля «Hyundai» (д. н. НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) VIN НОМЕР_2 НОМЕР_2, категорії J, сірого кольору, 2008 року випуску), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_3, виданим Бориспільським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області /а. с. 24/.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року у справі 757/18359/18-п за адміністративними матеріалами, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції НП України, встановлено, що 04 квітня 2018 року ОСОБА_3, керуючим автомобілем «Toyota Auris» (д. н. НОМЕР_4) у м. Києві на мосту Патона в бік лівого берега (фонарний стовп М-42), не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson» (д. н. НОМЕР_1), під керуванням водія ОСОБА_4, що зупинився попереду, від чого вказаний автомобіль «Hyundai Tucson» відкинуло та він здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Corolla» (д. н. НОМЕР_5), під керуванням водія ОСОБА_5, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження /а. с. 8-9/.

Вказаною постановою суду відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Станом на день дорожньо-транспортної події цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» на суму у розмірі 100 000 грн, що підтверджується договором - полісом № АК3574638.

05 квітня 2018 року відповідач звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, що сталася 04 квітня 2018 року.

Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Hyundai Tucson» (НОМЕР_1), від 10 квітня 2018 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ, визначена за витратним підходом, складає 110 917 грн, ринкова вартість КТЗ, визначена порівняльним підходом, складає 214 248, 24 грн. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, оцінювачем КТЗ зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику, після аварійного пошкодження дорівнює 59 224, 73 грн /а. с. 11/.

20 липня 2018 року позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а 19 жовтня 2018 року - безпосередньо до відповідача з письмовою претензією про досудове врегулювання спору на суму 60 744, 73 грн, у якій позивач вказав, що 10 серпня 2018 року прийнято рішення про припинення діяльності страховика шляхом ліквідації у добровільному порядку та враховуючи право потерпілого вільно стягувати шкоду з винуватця дорожньо-транспортної пригоди напряму через суд за загальною процедурою, навіть якщо цивільно-правова відповідальність винуватця є застрахованою.

Проте у досудовому порядку врегульовано спір сторін не було і позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

У відповідності до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Цивільного кодексу України).

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 60 744, 73 грн. Учасники справи, згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем ОСОБА_3 - із завдання шкоди внаслідок ДТП, договірне зобов'язання між відповідачем та третьою особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована, згідно з полісом № АК/3574638 від 07 квітня 2017 року, чинного один рік, а саме до 06 квітня 2018 року, на суму у розмірі 100 000 грн.

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), якою відступлено від позиції висловленої Верховним Судом України у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Частиною четвертою статті 988 ЦК України також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені судом обставини, позов до винної у дорожньо-транспортній пригоди особи, у межах ліміту страхового відшкодування, визначеного укладеним полісом, не підлягає задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір позивачеві, у зв'язку із відмовою у задоволенні його позову, не відшкодовується.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 22, 979, 980, 988, 999, 1166, 1192, 1194 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 3, 6, 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

ст. ст. 1, 5-7, 10 «Про страхування»,

ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова