Справа № 686/25653/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., за участю позивача – ОСОБА_1 представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 університету управління та права про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції сторін.

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо введення її в оману шляхом надання їй повідомлення про зміну істотних умов праці, які фактично не відбулися; зобов’язати відповідача поновити її на роботі, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.07.2018 року, та внести відповідний запис до її трудової книжки; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач пояснила, що з 2009 року працювала на посаді головного бухгалтера у відповідача. 30.05.2018 року відповідач видав наказ про зміну істотних умов праці, а саме про скасування з 1.08.2018 року надбавки за високі досягнення у праці, за складність, напруженість у роботі усім працівникам університету. Після того, як її було повідомлено про зміну істотних умов праці, позивач відмовилась працювати на змінених умовах і погодилася на звільнення з роботи. 17.07.2018 року її було звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Пізніше їй стало відомо, що 20.08.2018 року було видано новий наказ, яким надбавки частині працівників поновлено з 01.08.2018 року. Вважає, що фактично зміни істотних умов праці не відбулося, тобто роботодавець ввів її в оману, що потягло за собою її незаконне звільнення та заподіяння їй моральної шкоди. Добровільно поновити її на роботі відповідач не бажає, тому вона звернулася з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просить його задовольнити, надала суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити. Надав суду пояснення, що відповідають змісту відзиву на позов.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

01.11.2018 року проведено автоматизований розподіл справи, визначено головуючого суддю Стефанишина С.Л.

Ухвалою від 07.11.2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.11.2018 року.

16.11.2018 року за клопотанням позивача підготовче судове засідання відкладено на 12.12.2018 року для витребування документів у відповідача та надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву.

12.12.2018 року підготовче судове засідання відкладено в зв’язку з неявкою сторін на 23.01.2019 року.

23.01.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду на 19.02.2019 року.

19.02.2019 року у справі ухвалено рішення суду.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера відповідача ОСОБА_3 університету управління та права з 23.07.2009 року по 17.07.2018 року, коли була звільнена із займаної посади у зв’язку з відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача (арк. спр. 15-26), наказом від 17.07.2018 року № 457-к (арк. спр.8), заявою позивача про відмову від продовження роботи після зміни істотних умов праці від 28.06.2018 року (арк. спр.14), повідомленням про зміни істотних умов праці від 31.05.2018 року (арк. спр.12), наказом від 30.05.2018 року № 250/18 (арк. спр.13).

20.08.2018 року відповідач видав наказ № 533-к (арк. спр.47) про встановлення окремим працівникам університету (загалом шістнадцяти особам) з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року надбавки за високі досягнення праці, за складність, напруженість у роботі у розмірі 50% від посадового окладу.

01.10.2018 року позивач звернулася до відповідача з листом (арк. спр.11), в якому просила поновити її на роботі та виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з огляду на незаконність її звільнення, адже фактично зміни істотних умов праці в університеті не відбулося.

25.10.2018 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні її вимог, наполягаючи на законності звільнення її з роботи. Зазначені обставини підтверджуються листом ОСОБА_3 університету управління та права від 25.10.2018 року за вих. № 0799/18 (арк. спр. 9-10).

4. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд не бере до уваги:

-наданих позивачем в якості доказів консультативного висновку ОСОБА_3 обласного кардіодиспансеру та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.11.2018 року (арк. спр.76-77), оскільки вказані документи містять перелік діагнозів позивача і призначення ліків, однак не містять ані часу, ані причин виникнення перелічених в них захворювань, а відтак не доводять наявності будь-якого зв’язку між описаним в них станом здоров’я позивача і діями чи бездіяльністю відповідача;

-виконаних позивачем розрахунків розміру моральної шкоди (арк. спр.73-75) та оплати часу вимушеного прогулу (арк. спр.75), а також розрахунку при звільненні № 00000000036 від 02.07.2018 року (арк. спр.75), оскільки підстави для стягнення компенсації моральної шкоди і середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даній справі відсутні;

-наданих відповідачем копій заяв позивача про звільнення від 30.09.2017 року та 4.12.2017 року (арк. спр.41-42), оскільки вони не стосуються обставин даної справи;

-наданих відповідачем виписки з журналу обліку трудових книжок (арк. спр.45-46) та повідомлення про необхідність одержання трудової книжки від 17.07.2018 року за вих. № 0523188 (арк.спр.60), оскільки дані документи не містять доказової інформації для цілей доказування у даній справі.

5. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав.

Позивач вважає, що змін істотних умов праці у відповідача насправді не відбулося, а ознайомлення її з наказом про зміну істотних умов праці № 250/18 від 30.05.2018 року здійснено з метою введення її в оману.

Однак в ході розгляду справи такі доводи позивача свого підтвердження не знайшли.

Зокрема, наказ № 250/18 від 30.05.2018 року вмотивований підвищенням тарифів на комунальні послуги, зростанням мінімальної заробітної плати та погіршенням внаслідок цього фінансового стану університету. Надбавка за високі досягнення у праці, складність, напруженість у роботі скасована в повному обсязі всім працівникам університету до покращення фінансового стану університету.

Як вбачається з адресованої ректору ХУУП службової записки від 29.03.2018 року, підписаної позивачем як головним бухгалтером та заступником головного бухгалтера з питань планування та розрахунків (арк. спр.61), позивач особисто неодноразово аргументовано доповідала керівництву відповідача про погіршення фінансового стану університету та пропонувала заходи для виходу з кризової ситуації, зокрема, скорочення чисельності працівників та тимчасове скасування усім працівникам надбавки за складність та напруженість в роботі.

Про наявність у відповідача фінансових труднощів додатково свідчать протокол № 5 засідання профспілкового комітету ХУУП від 30.05.2018 року (арк. спр.48), а також наявне у справі листування відповідача з ОСОБА_3 обласною радою (арк. спр.84-86).

Таким чином, позивача неможливо було ввести в оману щодо тих змін, які вона сама ж ініціювала. Будучи головним бухгалтером відповідача, позивач не лише могла, але й зобов’язана була мати об’єктивні дані про дійсні фінансові можливості університету.

Суд також звертає увагу, що як в наказі про зміну істотних умов праці, так і в повідомленні про зміну істотних умов праці відповідач зазначає про те, що скасування відповідної надбавки буде тимчасовим – до покращення фінансового стану університету. Таким чином, відповідач довів до відома позивача, що надбавка скасовується не на постійній основі, а зі спливом певного часу буде знову встановлена.

Крім того, в наказі № 533-к від 20.08.2018 року відповідну надбавку встановлено лише окремим працівникам і лише на три місяці. Оскільки, як вбачається з наданих відповідачем і наявних у справі розрахункових відомостей (арк. спр.88-132), посада головного бухгалтера в університеті залишалася станом на серпень 2018 року вакантною, закономірно, що надбавку для посади головного бухгалтера встановлено не було. Однак твердження позивача про те, що якби вона продовжила працювати, така надбавка була б їй встановлена, є припущенням, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отож, робота зі зміненими умовами праці дійсно мала місце з 1 серпня 2018 року і для шістнадцяти працівників відповідача тривала до 20 серпня 2018 року, а для решти продовжилась і після цієї дати.

Позивач вважає, що її звільнення з роботи виявилося недоцільним. Однак мотиви, з яких працівник не погоджується продовжувати працювати після зміни істотних умов праці, не мають правового значення. Закон чітко визначає наслідки такої незгоди – подальше звільнення з роботи.

Таким чином, звільнивши позивача з роботи, відповідач не порушив прав позивача.

Оскільки звільнення відбулося на законній підставі та з дотриманням визначеного порядку, підстави для поновлення позивача на роботі та для виплати їй середнього заробітку відсутні.

Оскільки не встановлено неправомірних дій/бездіяльності відповідача щодо позивача, не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди.

Отже, в позові слід відмовити в повному обсязі.

6. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідач наказом від 30.05.2018 року запровадив зміну істотних умов праці, про що завчасно (за два місяці) повідомив позивача. Тієї обставини, що на момент скасування надбавки відповідач вже планував її повторне введення саме з 01.08.2018 року, будь-якими доказами доведено в ході судового розгляду справи не було, отже, не доведено, що колишні істотні умови праці позивача можна було зберегти. Позивач не погодилась на продовження роботи в нових умовах і трудовий договір було припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Запис про звільнення позивача в її трудовій книжці повністю відповідає дійсній підставі звільнення і формулюванню п. 6 ст. 36 КЗпП України.

7. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Відповідач посилався на необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 233 КЗпП України та врахування при відмові в позові пропуску позивачем строків звернення до суду, однак суд не застосовує даної статті, оскільки відмовляє в позові за безпідставністю заявлених вимог.

8. Судові витрати.

Від сплати судового збору позивач звільнена як інвалід другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії ААД № 970761 (арк. спр. 6) та довідкою МСЕК серії МСЕ № 108081 від 13.11.2008 року (арк. спр.7).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, ч. 1, 4, 6 ст. 81, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 259, ч. 6, 8 ст. 259, ст. 263, 264, 265, 266, 267, ч. 6, 7 ст. 268, ч. 1, 2 ст. 273, ч. 1 ст. 352, ст. 354 ЦПК України, частинами 3, 4 ст. 32, п. 6 ст. 36 КЗпП України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 університету управління та права про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 28.02.2019 року.

       Суддя                                 С.Л. Стефанишин