ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1685/19 Справа № 200/8461/17 Суддя у 1-й інстанції - Шевцова Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Шевченківська районна у місті Дніпрі рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони чинити перешкоди у встановленні паркану, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Шевченківська районна у місті Дніпрі рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом заборони чинити перешкоди у встановленні паркану.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судвого розгляду справи, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку, площею 0,0826 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. До належної йому земельної ділянки з однієї із сторін від літ.Д до літ.А примикає земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2. Вздовж всієї межі від літ.Д до літ.А ним було встановлено паркан, частково виготовлений із шлакоблоку, а частково з дерева, довжиною 33,46 м. По іншій межі, уздовж вул. О. Кониського, ним було постелено газон, посаджено кущі та квіти. Увесь час його сусіди користувалися самочинно влаштованим проходом з вул.О. Кониського до прилеглих земельних ділянок, яких проходить уздовж межі належної йому земельної ділянки від літ.Д до літ.А. Відповідач ОСОБА_2 почала руйнувати дерев'яну частину паркану, внаслідок чого було порушено межі земельної ділянки. Свої дії ОСОБА_2 пояснила тим, що не може проїхати на транспортному засобі. У зв'язку з цими обставинами, він звернувся до квартального комітету №2 «Вознесенський» Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради з проханням надання дозволу на встановлення паркану самостійно, взамін зруйнованого. Актом голови квартального комітету №2 «Вознесенський» Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради від 05 квітня 2017 року було встановлено, що вирішити це питання мирним шляхом неможливо, оскільки ОСОБА_2 наполягає на тому, що після встановлення нового паркану вона не зможе проїхати до свого домоволодіння автівкою. Встановлення меж земельних ділянок з землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 відбулось в 2004 році, тоді землекористувачем був ОСОБА_6, який і надав свою згоду на затвердження існуючих меж. Проїзду для машини вздовж його ділянки від літ.Д до літ.А ніколи не існувало, проте було влаштованого вузький прохід до будинку № 77 з метою скорочення шляху. Позивач вказував, що після того, як новим землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 стала ОСОБА_2, між ними постійно почали виникати сварки. ОСОБА_2 вимагала від нього поступитись частиною земельної ділянки, аби вона могла їздити машиною до своєї ділянки. Відповідач порушує його право власностіта вважає, що в порушення вимог ДБН України, паркан має проходити на рівні його сараю. Як власник земельної ділянки, він зобов'язаний вжити заходів щодо забезпечення благоустрою, бажає встановити паркан, однак відповідач своїми діями не надає йому можливості реалізувати вказане право. Позивач вважає, що його права порушені, а тому просив суд усунути перешкоди з боку відповідача у користуванні належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,0826 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони чинити перешкоди у встановленні ним нового паркану по існуючій межі від літ."Д" до літ. "А" земельної діялнки, довжина якої становить 33,46 м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2-8, 55-60).

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.174-177).

З таким рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 184-192).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила суд залишити без змін оскаржуване рішення суду, вказуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства (а.с.237-240).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0826 га на підставі Державного акта на право влсності на земельну ділянку від 15 лютого 2005 року (а.с.12).

Позивач ОСОБА_1, та ОСОБА_4, ОСОБА_3 є співвласниками 74/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.243).

Відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.65).

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 межує від літ.А до літ.Д із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Межі земельної ділянки позивача були погоджені 28 січня 2004 року актом встановлення існуючих меж земельної ділянки в натурі, який був підписаний, в тому числі, колишнім власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_6

Плани земельної ділянки позивача, виконані при виготовлені державного акту про право власності на земельну ділянку позивача, акту встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 28 січня 2004 року, свідчать про те, що паркан позивача вже встановлений на межі із земельною ділянкою ОСОБА_2

Позивач, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, посилався на те, що відповідач чинить йому перешкоди та заперечує проти будівництва ним паркану на межі земельних ділянок (а.с.2-8, 55-60).

Судом встановлено, що між земельними ділянками сторін існує прохід, який знаходиться у загальному користуванні, та позивач бажає встановити паркан на межі земельних ділянок, проти чого заперечує відповідач.

Слід зазначити, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні саме належною йому на праві власності земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0826 га, співвласником якої він є на підставі Державного акта.

Спір між стронами виник стосовно земельної ділянки, яка знаходиться у загальному користуванні - на межі земельних ділянок.

Надані сторонами докази свідчать про те, що відповідач не чинить позивачу перешкод у встановлені нового паркану на місці вже існуючого на земельній ділянці позивача.

Відповідач не вчиняла дій з руйнування належного позивачу майна - паркану, спір виник з бажання позивача перемістити існуючий паркан праворуч від належної йому земельної ділянки - на межу між земельними ділянками, яка не знаходиться у власності позивача, а перебуває у загальному користуванні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність вимог позивача щодо порушення відповідачем його права користування належною йому на праві вланості земельною ділянкою, та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач порушує права позивача щодо користування належною йому земельною ділянкою, належними доказами по справі не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді