ОКРЕМА ДУМКА

судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у справі №:359/3506/19, провадження №: 1-кп/755/272/23

"18" грудня 2023 р.

18 грудня 2023 року колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задовольнила клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (кожному окремо) та продовжила:

-обвинуваченому ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 262, ч. 3 ст.28 і п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 209 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 15 лютого 2024 року (включно).

-обвинуваченому ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 15 лютого 2024 року (включно).

-обвинуваченому ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.289, ст. 290, ч.3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 15 лютого 2024 року (включно).

З рішенням колегії суддів в цій частині не погоджуюсь з огляду на нижчевикладене.

Наразі, задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, кожному окремо, колегією суддів було враховано «що на даний час триває судовий розгляд, будь-яких даних про відсутність ризиків у судовому засіданні не встановлено та учасниками не доведено, - колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запобіжного заходу виді тримання під вартою».

Натомість, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції. Зокрема, у справі «Корнієнко та інші проти України» (справа №24520/19 та 2 інші заяви) Судом визнано порушення Україною пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок «надмірної тривалості утримання під вартою» у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Так, розглядаючи клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, крім питань, які зазвичай мають бути з`ясовані при обранні запобіжного заходу, колегія суддів мала б перевірити наявність обставин, передбачених у ч. 3 ст. 199 КПК та встановити чи такі обставини виправдовують подальше тримання обвинувачених, кожного окремо, під вартою. При цьому, при з`ясуванні наявності обставин, які свідчать, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які можуть виправдати тримання особи під вартою, суд мав перевірити чи конкретні факти не були тотожними із раніше встановленими у попередніх рішеннях фактами.

Натомість, заявлені прокурором аргументи щодо встановлених ризиків на користь продовження запобіжного заходу не є новими і послідовно зазначалися у попередніх клопотаннях.

Вважаю, що задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (кожному окремо), колегією суддів, не був врахований закріплений в п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і розтлумачений в п. 86 рішення ЄСПЛ у справі «Макаренко проти України» від 30.01.2018 принцип «презумпція на користь звільнення» з урахуванням того, що запобігти встановленим ризикам можливо, шляхом застосування до обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу.

Відтак, у даному випадку, з огляду на суттєву тривалість як судового розгляду, так і перебування обвинувачених під вартою, з урахуванням вже сумнівної перспективи щодо швидкого судового розгляду та безумовне зменшення ризиків негативної процесуальної поведінки, на моє переконання, колегія суддів мала розглянути питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, як домашній арешт або, як мінімум, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави.

Суддя ОСОБА_1