СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
18 червня 2007 року | Справа № 2-22/16678-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Степаненко О.Б., дов. б/н від 26.10.06 р.,
відповідача: Єльцов В.В., дов. № 44/200 від 25.05.07 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 12 березня 2007 року по справі № 2-22/16678-2006А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Сімферопольсільмаш" (вул. Вузлова, 8/5,Сімферополь,95047)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2007 у справі №2-22/16678-2006А задоволено позов відкритого акціонерного товариства „Сімферопольсільмаш” до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0003302301/3 від 18.09.2006.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція просить постанову суду скасувати, у задоволені позову відмовити.
Заявник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано той факт, що Державною податковою адміністрацією України при розгляді скарги позивача у порядку адміністративного узгодження остання задоволено лише частково, а відповідачу доручено зробити перерахунок донарахувань та винести нове рішення.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, представник позивача заперечував проти її задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач проводив перевірку позивача шляхом проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки був складений акт від 14 березня 2006 року № 1896/23-8/05786117. Перевіркою встановлені наступні порушення, що відображені в акті перевірки, а саме: підпункту 5.2.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, пункту 5.6, пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платником завищене від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік у сумі 120,5 тис. грн., за 9 місяців 2005 року у сумі 218,8 тис. грн., а також встановлено заниження податку на прибуток, за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2005 року у сумі 1322205 грн., у тому числі по податковим періодам:
- 2004 рік у сумі 1259525 грн.;
- 9 місяців 2005 року у сумі 67725 грн.
Підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме надана соціальна пільга з рахунку на повний місяць; підпункт 4.2.8 пункту 4.2 статті 4., підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 –податок з працівника не включений в розрахунок загальних доходів попередніх податкових періодів; пункт 8.1.2 статті 8 –податок з доходів фізичних осіб перераховувався до бюджету несвоєчасно та не в повному об’ємі. Всього донараховано податку в сумі –415,51 грн.
Статті 2, 5, 7, 14, 15 Закону України „Про плату за землю”, Рішення 4-1 сесії міськради від 25 грудня 1998 року „Про затвердження грошової оцінки земель у м. Сімферополі”, Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року „Про проведення індексації грошової оцінки земель” донараховано податкового зобов’язання з податку на землю за 4 квартал 2004 року у сумі 13,98 грн.
Підпункту 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9 „Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища”, введеною Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року, та затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року, донараховано податкове зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2005 року у сумі 1,71 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003302301/0 від 23.03.2006, яке було у подальшому оскаржено у адміністративному порядку.
Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації України №9740/6/25-0115 від 01.09.2006 скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 23.03.2006 з врахуванням рішення Державної податкової адміністрації від 23.06.2006 №1425/10/25-007, прийнятого за розглядом повторної скарги, в частині донарахованих сум податку на прибуток за рахунок визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів з урахуванням всієї суми залишку незавершеного виробництва і готової продукції та не врахування перевіркою наданих платником податку до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі уточнюючих розрахунків №433883 від 26.10.2005, №126 від 13.01.2006 та у відповідній сумі застосовані штрафні санкції. Державна податкова інспекція у м. Сімферополі зобов’язана здійснити розрахунок сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та штрафних санкцій та надіслати Відкритому акціонерному товариству „Сімферопольсільмаш” податкове повідомлення-рішення.
18.09.2006 Держаною податковою інспекцією у м. Сімферополі прийняте податкове повідомлення-рішення №0003302301/3, відповідно до якого позивачу визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 108465 грн., у тому числі основний платіж –67750 грн., штрафна санкція –40715 грн.
З розрахунку податку на прибуток вбачається, що підставою визначення заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 67750 грн. є виявлення податковим органом відхилень за даними платника податків в бік збільшення валового доходу на суму 34400 грн., за рахунок зменшення валових витрат по уточнюючому розрахунку –479100 грн., за рахунок збільшення валових витрат на 122100 грн., 100 грн. за рахунок збільшення валового доходу.
З акту перевірки вбачається, що позивачем був зданий уточнюючий розрахунок №433883 від 26.10.2005, відповідно до якого скорегований рядок 01.2 декларації про прибуток за 2004 в сумі 34400 грн., але не вказано які залишки були скореговані, тому, вказане корегування не було прийняте. Також в акті перевірки вказано, що підприємством не вірно обліковувались залишки за рахунками 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 209, 24, що призвело до заниження валового доходу у 2004 на 100 грн.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), таким чином, у розрахунку приросту-убутку приймають участь тільки ті рахунки, по яких витрати, були включені до складу валових.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Крім того, як випливає з норм пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” облік приросту-убутку ведеться тільки по сировині, матеріалам, комплектуючим виробам, напівфабрикатам, малоцінним предметам. Вищевказані терміни визначені Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, яка затверджена наказом Міністерства фінансів Кураїни від 31.11.1999 №291. Сировина, матеріали, комплектуючи вироби, напівфабрикати розглядаються як види виробничих запасів, для обліку кожного з яких передбачений свій субрахунок.
З висновку судово-бухгалтерської експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 21.11.2006, випливає, що валовий доход позивача за 2004 склав 34510,03 грн.
Розбіжності з даними, які відображені в акті перевірки, на суму 68470 грн. виникли у зв’язку з наступним: в акті перевірки необґрунтовано не враховані данні уточнюючого розрахунку (34400 грн.); первинними бухгалтерськими документами не підтверджено заниження валового доходу по приросту-убутку товарно-матеріальних цінностей у сумі 100 грн.;платник податків помилково обліковував суму 33970 грн. у складі валових витрат приріст по рахунку 112 –вартість предметів, строк корисного використання яких більш, ніж один рік –спеціальні інструменті і спеціальне обладнання, вартість яких погашається нарахуванням зносу по встановленій підприємством ставці з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів та інші предмети, які по вартісним ознакам зараховані до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.
З акту перевірки вбачається, що позивачем порушені вимоги підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме у складі валових витрат не обліковувались витрати на придбання матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн., та які призначені для використання у господарській діяльності підприємства.
Відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з нормою пункту 5.3.2 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Частина друга підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції на 01.07.2004 передбачає, що Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.
Проаналізував приведені норм права, судова колегія дійшла висновку, про те, що вартісний критерій по віднесенню витрат на придбання матеріальних цінностей до 1000 грн. строком використання більш, ніж один рік визначено законом тільки з другого півріччя 2004, до цього вказані матеріальні цінності відносились з метою оподаткування до складу основних засобів.
При проведенні судово-бухгалтерської експертизи встановлено, що прихід на рахунок „Малоцінні незворотні матеріальні активи” не здійснювався, а тому у складі рахунку 112 відображені матеріально-технічні засоби, які придбавались до внесення змін до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Таким чином судова колегія вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем валових витрат в сумі 69300 грн. є помилковими.
Податковим органом при перевірці встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статі 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме підприємством до складу валових витрат не в повному обсязі відносились витрати на сплату заробітної плати, суми нарахованих податків, зборів, у зв’язку з чим встановлено заниження валових витрат в сумі 52800 грн.
Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи розбіжності по сумах валових витрат між актом перевірки та висновком експерта утворилися у зв’язку з не врахуванням уточнюючого розрахунку за 9 місяців 2005 від 05.03.2005, який слід було врахувати наростаючим висновком за рік (479100 грн.); за рахунок розбіжностей при визначені валових витрат ( по оплаті праці та по віднесенню до складу валових витрат малоцінних незворотних активів (122100 грн.); у зв’язку з збільшенням валових витрат порівняно з даними підприємства (104800 грн.)
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 67750 грн. у зв’язку з відсутністю об’єкту оподаткування. Відповідно, необґрунтованим визнається застосування штрафних санкцій у розмірі 40715 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2007 року у справі № 2-22/16678-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді