Справа № 2-145/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 січня 2010 р.                                      м. Дніпродзержинськ

    Заводський районний суд м. Дніпродзержинська в складі: судді Дячкова С.В., при секретареві Тур І.В., за участю позивача: ОСОБА_1, відповідача: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення боргу», суд, -

в с т а н о в и в:

     Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, зазначаючи, що 21 січня 1998 р. він дав в борг відповідачеві до 21 липня 1998 р. 9000 доларів США, які та йому не повернула. В 2001 році відповідач письмово підтвердила наявність боргу та зобов’язалась погасити його протягом 2001 року. Проте борг вона йому не повернула. Просив стягнути з відповідача 100877,61 грн. у відшкодування боргу, а також 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

     У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, пояснив, що 21 січня 1998 р. він дав в борг відповідачеві до 21 липня 1998 р. 9000 доларів США, які та йому не повернула. В 2001 році відповідач письмово підтвердила наявність боргу та зобов’язалась погасити його протягом 2001 року. Проте борг вона йому не повернула до сьогоднішнього дня, хоча неодноразово обіцяла це зробити. Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, пояснила суду, що вона брала у позивача в борг гроші, проте не 9000 доларів США, а значно меншу суму. Сума 9000 доларів США включає в себе і проценти, які вона повинна була платити позивачеві. Гроші позивачеві вона не змогла віддати у зв’язку з тим, що не мала грошей. Позивач пропустив строк позовної давності, вона наполягає на застосуванні строку позовної давності.

     Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.        

21 січня 1998 р. позивач ОСОБА_1 дав в борг відповідачеві ОСОБА_2 до 21 липня 1998 р. 9000 доларів США, які та йому не повернула. Даний факт підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_2 власноручно (а. с. 6). В 2001 році відповідач ОСОБА_2 письмово підтвердила наявність боргу та зобов’язалась погасити його протягом 2001 року. Даний факт підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_2 власноручно (а. с. 6). Проте борг відповідач ОСОБА_2 позивачеві ОСОБА_1 не повернула. Даний факт визнається сторонами, тому суд вважає його встановленим.

Згідно ст. 71 ЦК України (1963 р.), який був чинним на момент спірних правовідносин та ст. 257 ЦК України (2004 р.), який є чинним на момент розгляду справи у суді, строк позовної давності для даного спору складає три роки.

Позивачем пропущено строк позовної давності, суду не надано доказів поважності причини пропуску строку позовної давності, а відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Судом не встановлено підстав для поновлення позивачеві строку позовної давності.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

     Керуючись ст. 71 ЦК України (1963 р.), ст. 257 ЦК України (2004 р.), ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення боргу» відмовити.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                Суддя