Справа №2-а-33/ 2010р

                                                                                     ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           05 лютого 2010 року                                                      Верхньодніпровський районний суд

                                                                                              Дніпропетровської області

в складі:   головуючого судді – Петрюк Т.М.

                    при секретарі -  Рудовій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації, Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації,  про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як   учаснику бойових дій,

                                                   ВСТАНОВИВ :

Д о суду звернувся позивач ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації, Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації  про стягнення заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня як учаснику бойових дій  на підставі ст.ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. за період 2007-2009р, посилаючись на те, що він має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком як  учасник бойових дій. Йому  було виплачено було виплачено  . в 2007 році  280 грн., в 2008 році – 310 грн., в 2009 роцы – 340 грн. Всього 930 грн.  Сума заборгованості складає  за три роки 5995 грн.  Виплатити допомогу в повному розмір 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідач відмовляється, тому прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період 2007-2009рр. та стягнути з відповідача  розмір недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня в сумі  5995.00 грн.

    В судовому засіданні позивач своъ позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи,

    Представник відповідача- Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації позовні вимоги не визнав, посилаючиь, що він не є належним відповідачем, оскідьки нарахування та виплата вказаної допомоги проводиться Головним управлінням праці та соціального зхахисту населення Дніпропетровськох облдержадміністрації. Крім того позивач пропустив строк позовної давності за 2007-2008 роки, яку просить  застосувати

    Відповідач- Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації направив суду заперчення проти позову з проханням розгляду справи за відсутності його представника, позовні вимои не визнав, посилаючись на те, що порядок виплати разової грошової допомоги визначає постанова Кабінету Міністрів України від 12.03 2008р №183 та ОСОБА_2 про Державний бюджет України на відповідний рік. Також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.  

          Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково  за слідуючими підставами:

         Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 є   учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА № 037446, виданого 05.05.1996 року Верхньодніпровським райвіськоматом, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII як  -учасник бойових дій.

      Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві як учаснику бойових дій в 2007-2009рр провадилася  Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації.

    Відповідно до Закону України   «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на отримання  щорічних до 5 травня відповідного року разових грошових допомог.

        Відповідно до приписів ст.12 Закону щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»

        Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет україни на 2007р» мінімальна пенсія за віком у 2007р встановлена у розмірі: з 01.01.2007р  по 31.03.2007р-380грн., з 01.04.2007р по 30.09.2007р- 406грн., з 01.10.2007р по 31.12.2007р- 411грн..  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  пенсія мінімальна за віком у 2008р встановлена у розмірі: з 01.01.2008р по 31.03.2008р- 470грн., з 01.04.2008р по 30.06.2008р- 481грн., з 01.07.2008р по 30.09.2008р- 482грн., з 01.10.2008р по 31.12.2008р- 498грн. Законом України № 835-У1 від 26.12.2008 року “Про держпавний бюджет України на 2009 рік”  -498 грн.

            Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач отримував разову грошову допомогу, але не в повному обсязі, а саме:   . 2007 році  - 280 грнта  в 2008 році  - 310 грн., в 2009 році – 340 грн.. Всього ним отримано  930 грн. грн.

    Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.

    На протязі 1995-2008 років в ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся, в тому числі Законом України «Про державний бюджет України» на 2007, 2008 роки. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України» встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

    Враховуючи той факт, що дії статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були зупинені відповідними Законами України «При державний бюджет України», тому застосування норм матеріального права, а саме статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не підлягали застосуванню.

    Отримання позивачем щорічної разової грошової допомоги у розмірах, встановлених Законами України «Про державний бюджет України» останнім не заперечуються.

    Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

    Згідно із п.3 ст.4 ст.22 Бюджетного кодексу України передбачено, що Управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

                  Таким чином судом встановлено, що, що на період  виникнення відносин щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня   позивачеві, як учаснику бойових дій в 2007 році були наявні два нормативні акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному  встановлювали розмір грошової допомоги щорічно до 5 травня учасникам бойових дій ОСОБА_2 україни № 3551-ХП “ Про  статус Ветеранів війни та гарантії соціального захисту” та ОСОБА_2 № 409-У від 19.12.2007 року “Про державний бюджет України на 2007 рік”

         Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада Українми є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

         Конституція України не встановлює приорітету застосування того чи іншого Закону, в тому числі і залежно від предмета його регулювання. Немає також  закону, який би регулював питання подолання колізії норм закону, що мають однакову юридичну силу.

           Водночас Конституційний суд України у п. 3 мотивувальної частини  рішення від 03 жовтня 1997 року № 4 – зп у справі про набуття чинності  Конституції України зазначав, що конкретна сфера суспільних відносин, не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачене  самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, що діяв у часі раніше.

   Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, згідно якого  положення ст.29 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо виплат щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано неконституційними, тому виплати за 2007 рік слід провадити у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у повному обсязі, суд вважає безпідставними. А застосовання його положень неможливим застосувати до правовідносин, що виникли.

      Так як згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

      Так як вищезазначене рішення  Конституційного суду України було прийняте 09.07.2007 року, відповідно ст. 29 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”  втратила чинність з 09.07.2007 року.

       Згідно наданої суду довідки нарахування та виплата позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відбулось в квітні 2007 року, тобто до того часу, коли ст. 29 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”  втратила чинність , тому суд вважає, що нарахування та виплата  позивачеві щорічної разової допомоги до 5 травня в 2007 році проведена відповідно до чинного на той час законодавства. І відсутні підстави для  зобов”язання відповідача нарахувати та виплатити цю допомогу в більшому розмірі.

    Аналогічно, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

                Згідно поданої суду довідки в 2008 році позивачеві була нарахована та виплачена щорічна разова допомога до 5 травня в травні 2008 року в розмірі 310 грн. Як пояснив представник відповідача виплата проводилась на почтку травня 2008 року  до 9 числа місяця. Тобто виплата допомоги позивачеві проведена до визнання  рішенням Коституційного суду України нечинним пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік. Відповідно суд вважає, що позивачеві в 2008 році також правильно було нараховано та виплачено  щорічну разову допомогу до 5-го травня.

     Вирішуючи питання про щодо правомірності  нарахування та виплати  позивачеві суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік. Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

     Відповідно до зміни, до ч. 5 п. 22 ст. 12 Закону України “ Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова допомога у розмірі, який встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України в редакції Закону України № 107-У1 (107-17) від 28.12.2007 року. Дана  зміна визнана неконституційною Рішенням Коституційного суду України  № 10-рп/2008  від 22.05.2008  року.

    Тобто з 22.05.2009 року відновлюється чинність ст. 12 ЗУ “Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка передбачає виплату  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5-ти мінімальних  пенсій за віком.

     Таким чином суд вважає, що за 2009 рік позивачеві підлягає нарахуванню та виплаті сума недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, за виключення суми, що нарахована та вилачена позивачеві в 2009 році.

      А саме 498 грн., х5 = 2490 грн., – 340 грн., =2150 грн.

        З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом стягнення вищезазначеної суми з відповідача головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської областної державної адміністрації,  недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік. У позовних вимогам до відповідача управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації  належить відмовити.  

                    Відповідно до ст 94 п. 1  КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб”єктом владних повноважень, суд присуджує вісі здійснені нею та документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

                   п. 3 ст. 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких відповідачеві відмовлено.

                  Позивачем подано квитанцію про оплату  витрат на надання правової допомоги на суму 300 грн., так як позовні вимоги позивача задовольняються частково суд вважає, що дані витрати підлягають відшкодування позивачеві частково в сумі 100 грн, які підлягають стягненню з Державного бюджету України.

                          Керуючись ст.ст. 6, 11, 71, 159-163 КАС України, суд

                                                                ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 як , учаснику бойових дій у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009  рік - визнати протиправною.

    Стягнути з Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1  2150 грн. суми недоплаченої разової щорічної допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій  за  2009 рік .

                   Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 грн., сплачені за надання правової допомоги

                     У задоволенні решти позовних вимог  відмовити

        Постанова може бути оскаржена в  до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі заяви про її оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом 10 днів з моменту оголошення постанови.

            Головуючий