Справа № 2-85/2010

                                                  РІШЕННЯ

                                            ІМ”ЯМ  УКРАЇНИ

 09 лютого 2010 року                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                   Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

   Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” про  поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

                                             ВСТАНОВИВ:

  До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до відповідача ВАТ “Баглійкокс” посилаючись на слідуюче: 19.04.2008 року відповідно до наказу № 98 від 18.04.2008 року вона була прийнята на роботу у внутрішньовідомчу охорону ВАТ “Баглійкокс” в якості охоронника.

     01.08.2008 року відбулась реорганізація внутрішньовідомчої охорони, яка з цього періоду мала назву управління охорони і режиму, куди вона й була переведена молодшим охоронником, наказ № 378 від 01.08.2008 року.

         За період роботи молодшим охоронником вона двічі була відзначена за майстерність та професіоналізм наказами по ВАТ “Баглійкокс” з врученням грошових премій в розмірі 16 % від розміру місячної заробітної плати в червні та липні 2008 року.

        15.05.2009 року вона була звільнена за п. 3  ст. 40 КЗпП України,  за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на неї трудовим договором, наказ № 132 від 15.05.2009 року.

         Вважає, що її звільнення є незаконним, так як в зв”язку з реорганізацією внутрішньовідомчоїї охорони зі сторони керівництва до неї почалось предвзяте відношення. Щоб знайти причину для звільнення її було звинувачено в тому, що вона була відсутня на робочому місці протягом однієї хвилини 30 секнд, коли вона прибравши своє робоче місце, винесла смяття в урну для відходів, готуючись до передачі зміни інщому охоронцю. Цей проступок нею був здійснений 01.08.2008 року.

           Другим її проступком  за який вона була звільнена, стала відсутність у неї 06.04.2009 року закритого лікарняного листка, який вона забула вдома поспішаючи на роботу. З цієї причини вона не була допущена до роботи. Начальник ОСОБА_2, вимагав від неї написати заяву про звільнення за власним бажання. Погрожував звільнити її з роботи. Про що вона скаржиралась директору підприємства і в профспілку. Але керівництво підприємства дало відповідь, що її скарга є безпідставною, а профспілка взагалі не надала їй відповіді на скаргу.

       Вважає, що її не можна скоротити з роботи, так як вона є матір”ю двох неповнолітніх дітей, що й стало підставою звернення до суду.

     В судовому засіданні позивачка свої  позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи, також пояснила, що вона підходила до керівника УОіР і просила зняти з неї дисциплінарне стягнення у вигляді  виговору, так як на робочому місці була відсутня недовгий час, крім того  робоче місце вона не залишила зовсім без нагляду, так як там знаходився її попередній начальник. Але їй було відмовлено в цьому та  поясненно, що вона і так висить на волосині і все рівно буде звільнена з роботи. Перед її звільненням вона працювала дві зміни підряд, чим було  порушено її право на відповчинок, її постійно переводили із однієї зміни в іншу. Також при звільнені  посилались на те, що вона з напарником дрімали на робочому місці, але цього не було, так в той час вони приймали  їжу,  бо був саме той час, коли вона право на приймання їжі.

  Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не  визнала  при цьому пояснила, що за час роботи на підприємстві позивачка часто порушувала трудову дисципліну, часто і довго розмовляла по мобільному телефону, відлучалась з робочого місця. Перший раз вона була притягнена до  дисциплінарної відповідальності за те, що  залишила своє робоче місце без  нагляду на 5-ть хвилин. При цьому вона несла охорону на КПП № 1 і то  був час коли змінювались зміни і працівники  йшли безперевно через прохідну і могли як пронесте будь-що на територію підприємства так і винисти за його територію. Дане дисциплінарне стягнення не зняте з позивачки, не скасоване, та не визнане недійсним. Позивачка в своїх позовних вимогах посилається на те, що вона була звільнена за те, що в неї не було закритого лікарняного листа, але це не відповідає дійсності. Так, дійсно в квітні 2009 року позивачка з”явилась на роботі без лікарняного листа після відсутності на робочому місці, але так як вона пообіцяла, що її чоловік привезе її лікарняний лист, то вона була допущена до несення служби і  до неї навіть не застосовувалось дисциплінарне стягнення. Звільнена позивач була за те, що 03.05.2009 року під час нічної перевірки начальник зміни ОСОБА_3, застав сплячих на посту охоронника ОСОБА_4, та молодшого охороника ОСОБА_1М, які від пояснень по даному факту відмовились, в зв”язку з чим  був складений акт. Питання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1, розглядалось на розширеному засіданні профкому, і профспілковий комітет надав згоду на звільнення, позивачці також було запропоновано звільнитись за власним  бажання, але вона відмовилась. Скарги, які подавала позивачка ретельно перевірялись та на них дана відповідь.

     Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не  підлягають задоволенню  за слідуючими підставами.

     Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 19.04.2008 року відповідно до наказу № 98 від 18.04.2008 року  була прийнята на роботу у внутрішньовідомчу охорону ВАТ “Баглійкокс” в якості молодшого охоронника.

     01.08.2008 року відбулась реорганізація внутрішньовідомчої охорони в управління охорони і режиму, куди позивачка  була переведена молодшим охоронником, наказ № 378 від 01.08.2008 року.

        15.05.2009 року позивачка була звільнена за п. 3  ст. 40 КЗпП України,  за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на неї трудовим договором, наказ № 132 від 15.05.2009 року.

      Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договром або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше затосовувались заходи дисциплінарного чи громадяського стягнення.

        Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисціпліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення.

1.   догана;

2.   звільнення.

  Аналогічні види дисциплінарного стягненя за порушення трудової дисципліни працівниками визначені і в п. 10.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку ВАТ “Баглійкокс”

      Як встановлено в судовому засіданні 16.09.2009 року до позивача ОСОБА_1, наказом № 3794-Д від 16.09.2008 року було  застосоване дисциплінарне стягнення – догана,  за порушення вимог п.2.3 “Робочої інструкції молодшого охоронника управління охорони та режиму”, а саме саме самовільне залишення посту в 18 год. 20 хв.

     Відповідно до п. 2.3 Робочої інструкції № 42/03-03 молодшого охоронника управління охорони і режиму Дерекції безпеки,  молодшому охороннику забороняється залишати пост без зміни. Змінювати порядок несення служби.

    Вчинення позивачкою даного проступку підтверджується поснючою запискою  ОСОБА_5, згідно якої встановлено, що  о 18-20 год  06.09.2008 року він прибув на роботу, заступити на зміну. Коли зайшов на КПП № 1 побачив, що на прохідній нікого немає, в цей час через прохідну захидили люди на роботу, він став  здійснювати пропускний  режим і слідкувати за порядком. Через деякий час з”явилась мл. охоронник ОСОБА_6, коли він у неї запитав де вона була і чого покинула пост, вона відповіла, що виносила сміття. Коли прибув начальник зміни ОСОБА_7, він йому доповів про це. Мл. охороник ОСОБА_1, відсутньою була на посту близько 5 хв.

       Дані відомості , викладені в поснювальній записці ОСОБА_5, підтвердив і в судовому зіданні, допитаний в якосмті свідка.

           На час винесення даного наказу позивачка ОСОБА_8, не заперечувала свою відсутність на робочому місці, так як згідно її поснювальної записки вбачається, що вона залишила пост на 1 хв. 40  сек, тому, що вся охорона з начальником зміни поїхали на зтатримання, а їй потрібно було винести  сміття, щоб здати зміну без зауважень. Вона розуміє, що не можна залишати пост та зобов”язується, що такого більше не повториться.

        В судовому засіданні  позивачка  пояснила, що  керівництвом зміни  вона в той день спеціально була поставлена в такі умови, що  допустила порушення, так як на КПП № 1 повинно було нести службу 4  чоловіки, але начальник зміни взявши двох охоронців залишив її одну нести службу, а це якраз був кінець зміни. І вона повинна була і пропускати людей і здійснювати нагляд за транспортом, що виїздив через прохідну і повинна була  прибрати робоче місце та задати його в порядку. Якби вона не прибрала робоче місце, то не змогла б задати зміну. Крім того вона не залишила  пост повністю без нагляду так як  бувший  начальник її караула ОСОБА_9,  перебував поблизу і вона попросила його приглядати за постом поки вона винесе сміття  за приміщення.

          Проте суд вважає такі пояснення позивачки безпідставними, так як суду надані пояснення начальника зміни № 3 ОСОБА_7,  відповідно до яких о 18-25 год.,  06.09.2008 року з 6-го посту надійшло повідомлення від охоронця ОСОБА_10,, що на відкосі 8-ї батареї знаходяться чужі люди. Він взяв двох охоронців і відбув на 6-й пост, на  КПП № 1 залишилась мл. мхоронник ОСОБА_1 Згідно службової записки начальника УОіР ОСОБА_2, встановлюється, що дійсно  06.09.2008 року в 18.25 на  відкосі 8-ї батареї було затримано двох осіб циганської національсті, які пояснили, що шукали шкраб, про що був складаний протокол затримання.

            Таким чином, судом встановлено, що  начальник зміни ОСОБА_1, 06.09.2008 року  разом з двома охоронцями не навмисно залишили свій пост на КПП № 1, залишивши там одну позивачку, щоб поставити її у складні умови, так як  відповідно до  досліджених доказів вони проводили затримання сторонніх осіб на території підприємства. Посилання позивачки на те, що вона  попросила бувшого начальника караула ОСОБА_9, доглягнути за постом, поки вона  буде виносити  сміття, що підтверджується і посненнями свідка ОСОБА_11, про те, що він перебував біля КПП,він працював, але був позбавлений прав начальника караула,  не можуть бути прийняті судом як такі, що усувають вину позивачки, так як ОСОБА_11, не ніс службу у зміні разом з позивачкою, крім того як він сам пояснює в той час він був позбавлений своїх повноважень, з чого суд робить висновок, що позивачка залишаючи пост фактично  залишила його без нагляду, при цьому немає значення на який час пост залишався без нагляду на одну хвилину чи на більш тривалий строк, так як  то був час коли змінювались працівники і прохідна повинна була бути під наглядом.

          Крім того п. 7 Робочої інструкції № 42/03-03 молодшого охоронника УОІР встановлються обов”язки прийому та здачі зміни, якими не передбачається обов”язок прибирання посту, винесення сміття тощо при прийомі та здачі зміни.

                  Тому зауваження позивачці з  приводу, що вона не прибрала пост, навіть якщо б  були зроблені, вони були б безпідставними, і не могли мати наслідками  притягнення її до відповідальності. Звичайно, пост повинен задаватись в належному вигляді, але враховуючи обставини, що склались, коли позивачка залишилась на посту одна, повинна була здійснювати пропускний режим і при цьому не прибрала пост, позбавляли її навіть  від зауважень з цього приводу, так як виконуючи свої прямі обов”язки вона одночасно не могла  виконувати  свої обов”язки та прибирати пост.

        Судом не встановлено порушень притягнення  позивачки до  дисциплінарної відповідальністі.  Дисциплінарне стягнення  наклаедне в строк, передбачений КЗпП України. До накладення стягнення від позивачки отримано пояснення її проступку. З накзом про застосування дисциплінарного стягнення позивачка ознайомлена, про що свідчить її підпис в наказі.

      Дане дисциплінарне стягнення не оскаржене  позивачкою відповідно  ст. 150 КЗпП України. Не оскаржується воно і в позовних вимогах позивачки.

          В поданому до суду позові позивачка посилається на те, що причиною її звільнення з роботи була відсутність в неї закритого лікарняного листа, який вона забула вдома, поспішаючи на роботу, але судом встановлено, що  це не відповідає дійсності.

           Дійсно, 08.04.2009 року позивачка прибула на змінно зустрічні збори. В зв”язку з тим, що вона була відсутня 2 і 3 квітня 2009 року на роботі начальником  зміни їй було запропоновано пред”явити лист непрацездатності, з метою переконання, що позивачка одужала та може самостійно нести службу на посту.

            З наданих суд  доповідних та поснювальних записок встановлено, що в цей день ОСОБА_1, спочатку не була допущена до самостійного несення служби, але  й не була відсторонена від роботи. Через деякий час вона була допущенна до несення служби на КПП № 2. А після того як її чоловік привіз їй листок непрацездатності, даний інцендент був повністю вичерпаний.

             Тому посилання позивачки, що саме за це вона була звільнена з робти є безпідставним, так як за даний проступок позивач не була не те,що звільнена з роботи, а навіть не відсторонювалась від роботи, її робоча зміна в книзі обліку робочого часу відмічена в повному обсязі.

        Саме після цього випадку позивачка почала звертатись  зі скаргами до керівництва підприємства та в профспілку на предвзяте до неї ставлення керівництва УОіР. Генаральним директором ВАТ “Баглійкокс”  надана відповідь позивачці, згідно якої  за наслідками  проведеної перевірки  доводів її скарги, вони визнані  необгрунтованими. Суду надані  пояснення начальника УОіР з цього приводу та осіб, які були присутні про  його розмові з позивачкою, та їх пояснення в яких вони зазначають, що розмова з ОСОБА_1,  проводилась коректно, без погроз, та вимагання звільнення.

          Суд також вважає, що приступаючи до роботи після хвороби без пред”ялення  лікарняного листа позивачка все ж таки допустила порушення, так як відсутність підтверження поважності причин відсутності на робочому місці може розцінюватись як прогул. Але, на думку суду керівництво УОіР з розумінням віднеслось до даної ситуації надавши позивачці можливість надати лікарняний лист та допустивши її до самостійного несення служби.

       Причиною звільненн позивачки з роботи стало те, що 03.05.2009 року під час нічної зміни начальник зміни ОСОБА_3, застав сплячих на посту охоронника ОСОБА_4, та молодшого охоронника ОСОБА_1

      Із показань свідка ОСОБА_12. в судовому засіданні було встановлено, що він як старший охоронник 03.05.2009 року проводив негласну перевірку постів. Підійшовши до посту № 5 о 3-00 годині  він постояв, на посту не було ніякого руху, ніхто не заходив та не виходив. Він ще постояв та чекав, при цьому знав, що на посту несуть службу дві особи. Так  як руху на посту ніякого не було він про це доповів начальнику зміни.

      Із показань свідка   ОСОБА_3, встановлено, що ОСОБА_1, працювала у його зміні з 01.05.2009 року. Денна зміна пройшла нормально. В нічну зміну старший охоронник йому доповів, що при первірці 5-го посту він там нікого не знайшов. Охоронці, що  несли службу на цьому посту повинні були два рази на годину обходити даний пост по периметру. Даний пост можна обійти приблизно за  20 хв. Після  повідомлення ОСОБА_13, він сам,  пішов до посту, приблизно хвилин 40  наглядав за постом, але руху на посту ніякого не було. Хоч повідомлення з даного посту про те, щоніяких порушень не виявлено надходили вчасно. Потім він взявши двох чоловік зайшов в приміщення для охоронців. Там вони побачили, що охоронник ОСОБА_4 лежав на столі і спав, а охоронник ОСОБА_1, сиділа на стільці і дрімала. Голова в неї була нахилена, і вигляд був особи, що спала. Побачивши їх  вона схопилась зі стільця і почала будити  ОСОБА_4. На пропозицію дати пояснення і ОСОБА_1, і ОСОБА_4 – відмовились. Тому з цього приводу був складений акт.

        Згідно службової записки начальника УОіР ОСОБА_2, встановлено, що 03.05.2009 року від начальника зміни ОСОБА_3, надійшла службова записка, про те, що він під час нічної перевірки застав сплячих на посту охоронника ОСОБА_4, та ОСОБА_1  В ході перевірки було втсановлено, що 02.05.2009 року в 18-30 начальник зміни № 4 ОСОБА_3, на змінно-зустрічних зборах провів розстановку особового стану зміни по постам. ОСОБА_4, та ОСОБА_1, були допущені до самостійного несення служби на посту № 5. Начальником зміни ОСОБА_3, та старшим охоронцем ОСОБА_12, разом з охоронником ОСОБА_14, 03.05.2009 року з 03-30 до 4-20 була проведена перевірка несення служби посту № 5. В ході перевірки були  виявлені грубі порушення несення служби ОСОБА_4, та ОСОБА_1,, а саме п. 2.3, 2.2., 3.2,  робочої інструкції № 42/03-03  молодшого охоронника, якими забороняеться спать , дрімать на посту. Покладається обов”язок перевіряти стан охоронюваних об”єктів не рідше чим через 1 час,  охоронець повинен знати табеля постів і маршрути руху на постах. А також  порушений п. 7 табеля посту № 5 – перевіряти об”єкти, що охороняються не рідше 2-х раз за годину.

      Із показань свідка ОСОБА_14, встановлено, що 03.05.2009 року вона була на зміні на центральному КПП. Післ 3-00 години вона разом з ОСОБА_3, та ОСОБА_12, підійшли до приміщення посту № 5, стояли близько 40-50 хв., охоронці не виходили. Тоді вони зайшли в приміщення і вона побачила. що ОСОБА_4, лежав на столі та спав, а  ОСОБА_1,  схопилась зі стільця і почала його тормошити, та почала кричати, що вона приймає  їжу. Але їжі нігде не було. І ОСОБА_4, і ОСОБА_1, відмовились давати  пояснення з цього приводу тому був складений акт, який вона підписувала.

     В судовому засіданні  позивачка ОСОБА_1, пояснила, що тоді був час для приймання їжі, коли  була здійснена дана перевірка і вона приймала їжу. Але її пояснення спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_15, яка  на запитання суду пояснила, що ніякої  їжі не було і  ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_4, їжу не приймали,  вони просто спали. Також ОСОБА_14, пояснила, що ніяких ознак того, що до їх приходу охоронці приймали їжу також не було, так в приміщенні не було ні залишків їжі та крихот, ознак зігрівання води для чаю.  Вона бачила чашку із засохшими залишками чаю чи кави. З чого суд робить висновок, що в найближчий до перевірки час позивачка не пила ні чаю, ні кави та не приймала їжу.

      Із пояснень  свідка ОСОБА_16, в судовому засіданні встановлено, що так як робота  охоронця  має свої особливості в часі було встановлено, що через кожні 4 години охоронці  мають право протягом 30 хв., приймати їжу та відпочивати, хоч це не оговорювалось ні правилами внутрішнього трудового розпорядку, ні  посадовими інструкціями. Тому було встановлено, що в денний час з 11 до 12 години і з 16 до 17 години, охоронці можуть протягом 30 хвилин приймати їжу та відпочити,  а в нічний час аналогічно з 23 до 24 години та з 4 до 5 години.

      Проте навіть, якщо з 4 години  позивачка мало право протягом 30 хвилин  приймати їжу та відпочивати, але до 4 години вона повинна була виконувати свої  посадові обов”язки, обходити територію посту та перевіряти його схоронність. Як встановлено з пояснень свідків, службової записки, акту,  негласну перевірку даного посту розпочали з 3 години. Для того, щоб обійти пост потрібно не менше 20 хв. Тому з 3 до 4 години позивач повинна була двічі, або по черзі з охоронником ОСОБА_4, обійти  пост, але цього не зробила. Всі свідки дають однакові пояснення, що протягом 40-50  хв.,  вони наглядали за постом, але  руху на ньому не було, хоч в установлений час повідомлення про ситуацію на посту надходили. А коли після 4 години перевіряючі зайшли в приміщення посту  застали  позивачку дірмаючою, тому суд вважає достовірними пояснення  даних свідків.

       Безпідставними суд вважає і посилання позивачки на те, що  ОСОБА_3, та ОСОБА_12, не мали повноважень на перевірку несення нею служби, так як згідно розпорядження № 31 від 30.04.2009 року на начальників зміни № 1-4 УОіР покладались обов”язки перевірки несення служби робітниками охорони УОіР на постах не рідше 2-х раз в денний час та 1 раз в нічний час.

         Згідно п. 2.9. посадової інструкції начальника зміни УОіР № 42/03-02 начальник зміни  з установленою періодичністю перевіряє несення служби охоронниками на постах, стан охоронюваних об”єктів, засобів зв”язку, освітлення пожежотушіння і майно постів з записом в журналі. Згідно посадової інструкції старшого охоронника УОіР № 42/03-01 старший охоронник при наявності  можливості перевіряє фактичне несення служби охоронників і молодших охороників інших постів та участків.

          Таким чином судом встановлено, що і начальник зміни і  старший охоронник мали право проводити перевірку постів та участків та були уповноважені на це. Крім того в у вказаних інструкціях не передбачається, що перевірки проводяться тільки охоронців своєї зміні.

           Посилання позивачки на те, що згідно наданого рапорту начальника зміни ОСОБА_17, вказує, що з 02.05.2009 року по 03.05.2009 року за час несення служби ніяких  порушень не було  не відповідає дійсності, так як в даному рапорті зазначається, що порушень не було за виключенням при перевірці 5-го посту з 3 до 4  години було виявлено, що охоронники ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знаходились в  приміщенні для чергових,  о 4-20 зайшовши в кімнату для чергових він знайшов їх сплячими.

            Як встановлено в судовому засіданні після  даного порушення  охоронник ОСОБА_4, звільнився з роботи за власним бажанням, на виклики суду про допит його в якості свідка  він не з”явився і позивач відмовилась від того, щоб  він був допитаний як свідок,  така його поведінка певним чином підтверджує його  винність .

         З досліджених доказів судом встановлено, що період з вересня місяця 2008 року по травень  2009 року позивачем було вчинено два порушення.  Одне 16.09.2008 року, за яке позивачці оголошено догану. Дане дисциплінарне стягнення не погашене,  не зняте та не оспорене і друге порушення - 03.05.2009 року, за вчинення якого позивачку звільнено з роботи.

         Так як п. 3 ст. 40 КЗпП України передбачено звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором чи  правилами внутрішнього трудового розпорядку. А під ситемою розуміють таке невиконання вчинене 2 і більше раз. Відповідно суд вбачає в діях позича наявність системи, так як дисциплінарні проступки вчинялись два рази протягом року.

      Другою підставю для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України є застосування раніше до  працівника заходів дисциплінарного чи громадяського стягнення. Дана підстава також встановлена судом, так як до позивачки 16.09.2008 року затосоване дисциплінарне стягнення у вигляді  догани.

       Відповідачем дотриманий порядок зваільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

       Так ст. 43 КЗпП Українми передбачене розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ( крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 КзпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

        Згідно копії протоколу № 3 від 05.05.2009 року профспілкових зборів  УОіР зміни № 3 і № 4. на якому була присутня  ОСОБА_1, розглядалось питання щодо порушення трудової дисципліни та було прийняте рішення клопотати перед керівництвом про звільнення ОСОБА_1

       Згідно виписки із протоколу № 56 розширеного засідання профкому ВАТ “Баглійкокс” від 13.05.2009 року вирішено надати згоду на  розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України за  систематичне невиконання  робітником без поважних причин обов”язків,  покладених на нього трудовим договором з ОСОБА_1

      Позивач не запречує, що була присутня на даних профспілкових зборах і після їх проведення 14.05.2009 року написала заяву про  свій вихід із профспілкової організації, пояснючи це тим, що профспілкова організація її не захистила.

         Після одержання згоди на звільнення 15.05.2009 року був виданий наказ № 132 про звільнення ОСОБА_1, з роботи. Досліджуючи даний наказ судом  було втсановлено, що на ньому відсутній підпис працівника.

           З пояснень ОСОБА_1, було встановлено, що працівник відділу кадрів ознайомила її з даним наказом і запропонувала поставити підпис. Вона відмовилась  ставити підпис, так як була не згодна з даним наказом. В той же день 15.05.2009 року їй  вручили копію цього наказу  та трудову книжку. Таким чином позивач не заперечує, що з наказом вона була ознайомлена.

         Відповаідачем дотримані вимоги ч. 2 ст. 47 КЗпП України відповдно до якої у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов”язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення.

           Підтвердженням того, що позивач отримала копію наказу говорить і те, що саме позивачем до позовних матеріалів додана копія цього наказу.

               В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що з моменту прийняття її на роботу вона сумлінно виконувала свої трудові обов”язки, двічі букла премійована за професіоналізм і її звільнення відбулось лише в зв”язку з пердвзятим ставленням до неї  новго керівництва УОіР.

                Судом встановлено, що дійсно в червні та липні 2008 року відповідно до наказів № 2908-Д від 25.07.2008 року та № 2323-Д від 24.08.2008 року ОСОБА_1 встарновлювалась  надбавка за професіну майстерність в розмірі 16 % окладу.

                 Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_18, характеризують ОСОБА_1, як  дисціплінованого та відповідального працівника. Так  свідок ОСОБА_16, пояснив суду з приходом ОСОБА_1, до нього на роботу вона завжди мала записну книжку, до якої записувала все що вона повинна знати, вміти та виконувати, якщо чогось не знала завжди  питала. За час коли він був її керівником не допускала  порушень трудової дисціпліни. Коли він проводив нічні перевірки він ніколи не застава її сплячою, і на питання як їй це вдається відповідала, що вона проживає в сільській місцевості, звикла вставати рано, тому їй неважко не спати. Також навів приклад, що позивачка, ще не знаючи колективу підприємства, затримала на прохідній навіть генерального директора, який проходив не пред”являючи пропуску. Після цього сам генеральний директор вказав йому на необхідність преміювати її.

        Свідки ОСОБА_9, та ОСОБА_18, також  позитивно характеризують позивачку.

         З усіх наданих  доказів, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, не тривалий час працювала на  ВАТ “Баглійкокс” з 19.04.2008 року по 15.05.2009 року. За цей час відбулились зміни в її керівництві і протягом часу роботи вона зарекомендувала себе  на роботі неоднозначно. З початку трудової діяльності  відносини з поперднім колективом в неї склались добрі, вона відповідально ставилась до дорученої робти, отримувала заохочення  за  виконання трудових обов”язків. Таке положення існувало до реорганізації служби в якій вона працювала.

           З серпня 2009 року, тобто з часу коли  коли  відбулась реорганізація охорони підприємства, відбуваються зміни і у відношенні до трудових обов”язків у позивачки.

                Так вже в вересні 2008 року вона отримує дисциплінарне стягнення за порушення трудових обов”язків, їй оголошують догану.  При цьому порушення з її боку існувало, вона  залишила пост без нагляду, і навіть сама не заперечувала цього факту. З цього ж часу вона починає звинувачувати нових своїх керівників у предвзятому відношенні до неї. Проте при  перевірці скарг позивачки на підприємстві факти предвзятого відношення до неї не підтвердились, суду також не було надано доказів такого відношення керівництва до позивачки. Ті інценденти, які виникали в неї  мали місце і винність її поведінки знаходить своє підтвердження.

                     Тому ті заслуги, які мала позивачка раніше, вони не можуть бути враховані в подальшій її поведінці. Так як після вчинення першого проступку, не вбачається, що позивачка намагалась виправитись, сумлінніше ставитись до покладених на неї обов”язків та відновити  ті свої якості, які показала на початку діяльності.

         При зверненні до суду позивачка надала невірну інформацію про підстави свого звільнення вказуючи, що була звільнена за відсутність в неї лікарняного листа та пердвзятого до неї ставлення,  не вказуючи на дійсну причину свого звільнення, навіть при уточненні позовних вимог, хоч  підстава, що послужила для її звільнення добре була відома позивачці, так  як питання про її звільнення  розглядалось на профспікових зборах,  позщивачка не вказала на дійсну підставу звільнення, хоч суду та позивачці вже були надані заперечення проти позову, та докази на їх обгрунтування, але позивачка не вказуючи на причину звільнення та ніяк не пояснюючи її, намагалась скрити її від суду.

               Безпідставним суд вважає   посилання  позивача  й на те, що  її не можна  звільняти так як вона є матір”ю двох неповнолітніх дітей, суд також вважає безпідставним. Так як позивач була звільнена за ситематичне порушення своїх трудових обов”язків, а не за скороченням штату працівників, при якому певна котегорія працівників має переважне право залишеня на роботі і наявність двох і більше утриманців  є однією з  таких підстав. Проте при звільненні з роботи за винну поведінку ці підстави до уваги не беруться.

                Звичайно, наявність в позивачки двох неповнолітніх дітей, ставлять її в дещо особливе положення. Тому навіть при позитивному  вирішенні питання про її завільнення за ініціативою власника їй надавалась можливість звільнитись за власним бажанням.

                  Посилання позивачки на те, що вона працювала дві зміни підряд і було порушене її право на відпочинок виходить за межі позовних вимог позивачки.

           За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачки потрібно відмовити, так як в її діях вбачається система в порушенні трудових обов”язків, позивачка протягом року притягувалась до дисциплінарної відповідальності, відповідачем дотриманий порядок звільнення, передбачений  чинним законодавством за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу.

                На основі ст.ст. 147, п. 3 с. 40 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК україни, суд,-

                                                       ВИРІШИВ:

       У задоволенні позовних вимог  про поновлення на роботі, стягненя середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, позивачеві - відмовити

    Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту оголошення рішення.

Головуючий.