Єдиний унікальний номер 236/2705/18 Номер провадження 22-ц/804/483/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

за участю:

секретаря судового засідання Розпутько Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 236/2705/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з апеляційною скаргою відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року у складі судді Саржевської І.В., -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Зазначав, що з 16 червня 2005 року по 17 липня 2017 року перебував з ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах. З 24 листопада 2014 року працював на посаді ремонтника штучних споруд 3 розряду мостового цеху дільниці з поточного утримання земляного полотна та штучних споруд виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

17 липня 2017 року згідно наказу " структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" № 1599-ос від 17 липня 2017 року був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.

Згідно з наказом начальника Виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року № 73/ОД відповідно до наказу в.о. начальника Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 15.03.2017 року №384-Н у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаними перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, встановлено початок простою з причин, не залежних від робітників, з 00.00 год. 20 березня 2017 року для всіх працівників Виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії"; під час простою встановлено щоденний режим роботи з обов'язковою явкою працівників на робочі місця, які повинні розписуватися в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; оплату за час простою провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою. Проте оплата простою йому не здійснена.

Згідно наказу про звільнення № 1599-ос від 17 липня 2017 року він має право на компенсацію 30 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, які відповідач йому при звільненні також не виплатив.

Посилаючись, що відповідач з ним до теперішнього часу розрахунок не провів, просив стягнути з відповідача на його користь:

- заробітну плату за березень 2017 року у сумі 3 160,78 грн.;

- заробітну плату за час вимушеного простою у сумі 8 885,13 грн.;

- компенсацію за невикористану відпустку у сумі 7 058,16 грн.;

- вихідну допомогу у зв'язку із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України у сумі 5 679,60 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України у сумі 67 473,18 грн., всього 92 256,85 грн. (а.с. 2 - 6).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за березень - липень 2017 року (в тому числі за час вимушеного простою, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога) в розмірі 18 850,84 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 135 - 145).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ПАТ "Укрзалізниця" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення (яке саме не зазначає).

Апеляційна скарга мотивована тим, що узв'язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ "Укрзалізниця",розташованих, зокрема, у містах Донецьк, Луганськ, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні ПАТ "Укрзалізниця"господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Луганськ, з 20 березня 2017 року.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення. На території окремих районів Донецької та Луганської областей відсутній доступ до підприємств галузі, які насильницько захоплені, що сприяє загрозі життя уповноважених осіб при знаходженні на території виробничих підрозділів, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності.

У зв'язку з зазначеним відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк, м. Луганськ, за місцем роботи позивача по справі.

Зазначені форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України, оскільки регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" не має об'єктивної можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем своїх професійних обов'язків. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема, штатного розпису, розцінок та норм праці, табелів обліку використання робочого часу, розпоряджень про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 3 160,78 грн., заробітної плати за час вимушеного простою у сумі 8 885,13 грн. відповідач зазначає, що ОСОБА_1 10 липня 2017 року отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1 036,00 грн. згідно платіжної відомості від 10 липня 2017 року № 553.

Враховуючи ситуацію, яка склалась на сьогодні в регіоні, при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишились у виробничих підрозділах на непідконтрольній Уряду України території, з'явиться можливість для проведення розрахунку. Внаслідок зазначеного заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року та заробітної плати за час вимушеного простою відсутня.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, в його розпорядженні відсутні накази про надання позивачу відпусток, з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації у зв'язку із звільненням. До матеріалів справи позивачем в порушення ст. 81 ЦПК України не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток.

При розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 7 058,16 грн. позивач застосував помилковий розрахунковий період.Середня заробітна плата для розрахунку компенсації невикористаних днів відпустки має обчислюватися за період з липня 2016 року до червень 2017 року включно та складає 4 572,00 грн. (30 календарних днів х 152,40 грн.). Тобто сума компенсації у позовній заяві збільшена на 2 486,16 грн.

Щодо стягнення вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штату працівників, при її розрахунку позивач також застосував помилковий розрахунковий період. Враховуючи, що позивач звільнений 17 липня 2017 року, при визначенні середньоденної заробітної плати враховується період березень-квітень 2017 року. Вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку складає 2 647,07 грн. Тобто сума, яка зазначена позивачем, завищена на 3 032,53 грн. (а.с. 162 - 171).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Стасюк В.О., просить апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Укрзалізниця" залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Вважає, що відсутність первинної документації не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, вживати усіх необхідних заходів задля збереження первинної документації тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові.

Не зважаючи на невизнання стороною відповідача того факту, що в нього наявні усі необхідні первинні документи (вони постійно направлялися з окупованої території на не окуповану), які необхідні задля повного розрахунку із позивачем, ОСОБА_1 суду надані усі наявні докази, які він самотужки зміг зібрати на підтвердження своїх позовних вимог.

Розрахунки, які були надані позивачем, збігаються з витребуваними судом з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7 та з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи ОСОБА_1 (а.с. 196 - 197).

В судове засідання апеляційного суду 20 лютого 2019 року сторони не з'явилися.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи 20 лютого 2019 року був повідомлений шляхом розміщення 28 січня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 202).

Його представник - адвокат Стасюк В.О., який діє на підставі ордера серії ДП № 1431/012 від 13.06.2018 року (а.с. 26), судову повістку повідомлення про розгляд справи 20 лютого 2019 року отримав 07 лютого 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 206).

13 лютого 2019 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Стасюка В.О. про розгляд справи у відсутність сторони позивача (а.с. 207).

Відповідач судову повістку - повідомлення про розгляд справи 20 лютого 2019 року отримав 01 лютого 2019 року (за юридичною адресою у м. Києві) та 09 лютого 2019 року (за адресою регіональної філії "Донецька залізниця" у м. Лиман), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 209).

19 лютого 2019 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача ПАТ "Укрзалізниця" Овчаренка Л.М., який діє на підставі довіреності юридичної особи від 09 листопада 2018 року (а.с. 212 - 213), про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представників регіональної філії "Донецька залізниця" у інших судових засіданнях та для визначення належного представника для належного ознайомлення з матеріалами справи та участі у цій справі (а.с. 210 - 211).

За клопотанням представника відповідача ПАТ "Укрзалізниця" розгляд справи було відкладено на 06 березня 2019 року.

В судове засідання 06 березня 2019 року сторони не з'явилися.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи 06 березня 2019 року був повідомлений шляхом розміщення 21 лютого 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 216).

Його представник - адвокат Стасюк В.О. судову повістку повідомлення про розгляд справи 06 березня 2019 року отримав 26 лютого 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 220).

04 березня 2019 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Стасюка В.О. про розгляд справи у відсутність сторони позивача (а.с. 221).

Відповідач судову повістку - повідомлення про розгляд справи 06 березня 2019 року отримав 27 лютого 2019 року (за юридичною адресою у м. Києві) та 26 лютого 2019 року (за адресою регіональної філії "Донецька залізниця" у м. Лиман), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 226, а.с. 219).

05 березня 2019 року до апеляційного суду повторно надійшло клопотання представника відповідача ПАТ "Укрзалізниця" Овчаренка Л.М. від 04 березня 2019 року про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представників регіональної філії "Донецька залізниця" у інших судових засіданнях та для визначення належного представника для належного ознайомлення з матеріалами справи та участі у цій справі (а.с. 223 - 224).

Відповідно до частини 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач є юридичною особою, яка в тому числі у регіональній філії "Донецька залізниця" має велику кількість юристів, що апеляційна скарга складена та підписана саме представником відповідача ОСОБА_4, що незважаючи на задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи 20 лютого 2019 року на іншу дату, представник відповідача в період з 20 лютого 2019 року по 06 березня 2019 року не скористався наданою йому апеляційним судом можливістю додаткового після складання апеляційної скарги ознайомлення з матеріалами справи, до апеляційного суду для ознайомлення з матеріалами справи не з'явився та 05 березня 2019 року повторно, зловживаючи процесуальними правами, направив до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає, що представник відповідача не з'явився у судове засідання 06 березня 2019 року без поважних причин.

Відповідно до частини 1 ст. 372 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у цій справі відкрито 09 січня 2019 року (а.с. 184 - 186). Отже апеляційна скарга має бути розглянута у строк до 10 березня 2019 року.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ПАТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 16 червня 2005 року працював на різних посадах виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Родакове" державного підприємства "Донецька залізниця"; 24 листопада 2014 року переведений на посаду ремонтника штучних споруд 3 розряду мостового цеху дільниці з поточного утримання земляного полотна та штучних споруд виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" державного підприємства "Донецька залізниця", що підтверджується записами в дублікаті трудової книжки АХ № 649506, виданої на його ім'я (а.с. 9 - 10).

Наказом начальника виробничого підрозділу"Родаківська дистанція колії" від 29 червня 2016 року № 1/ОС "Про перепідпорядкування працівників" дію трудового договору з ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року продовжено у виробничому підрозділі "Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ( а.с. 11 - 12).

Наказом начальника виробничого підрозділу"Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 73/ОД встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, з 0 год. 00 хв. 20 березня 2017 року (а.с. 14).

Наказом структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 17 липня 2017 року №1599-ОС ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (а.с. 13), про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 9 - 10). В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 30 днів відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 13).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому від підприємства суми. Відсутність первинної документації не є підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці. Згідно наданих позивачем розрахунків заробітної плати (табуляграм), які відповідачем не спростовані, за березень-липень 2017 року позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою та йому належить до виплати за березень 2017 року - 2 377,45 грн. та 1 036,00 грн. аванс, за квітень 2017 року - 1 661,38 грн., за травень 2017 року - 1 737,89 грн., за червень 2017 року - 1 737,89 грн., за липень 2017 року - 11 336,23 грн. (з урахуванням нарахованої компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 7 058,16 грн. та вихідної допомоги - 5 679,60 грн.). Згідно платіжної відомості № 553 від 10 липня 2017 року за першу половину березня 2017 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату у розмірі 1 036,00 грн., що співпадає з сумою авансу, зазначеного в розрахунку заробітної плати за березень 2017 року. З урахуванням сплаченої позивачу частини заробітної плати заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2017 року складає 2 377,45 грн. (з урахуванням утримань). Виплата заробітної плати за квітень - липень 2017 року відповідачем не доведена. Доведеною є заборгованість з виплати заробітної плати за березень 2017 року у сумі 2 377,45 грн., за квітень 2017 року - 1 661,38 грн., за травень 2017 року - 1 737,89 грн., за червень 2017 року - 1 737,89 грн., за липень 2017 року - 11 336,23 грн., всього 18 850,84 грн. Зазначена сума заборгованості визначена на підставі розрахунків заробітної плати вже до виплати, тобто після утримання податків та обов'язкових платежів. Враховуючи, що нараховані вихідна допомога при звільненні у сумі 5 679,60 грн. та компенсація за невикористані дні відпустки у розмірі 7 058,16 грн. включені у суму заборгованості по заробітній платі за липень 2017 року, окремому стягненню вони не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що вина відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні відсутня, що підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За відсутності вини відповідача підстави для стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні (а.с. 135 - 145).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебував з ним у трудових відносинах, з 01 липня 2016 року працював ремонтником штучних споруд 3 розряду мостового цеху дільниці з поточного утримання земляного полотна та штучних споруд виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Наказом першого заступника структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 липня 2017 року № 1599-ОС ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (а.с. 13). Будь-які заперечення щодо наданої позивачем суду на підтвердження своїх позовних вимог копії наказу від 17.07.2017 року № 1599-ОС про припинення трудового договору відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі не зазначені, тобто він відповідачем ПАТ "Укрзалізниця" не оспорюється.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідач не оспорює і той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Наказом начальника Виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року № 73/ОД відповідно до наказу в.о. начальника Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 15.03.2017 року № 384-Н у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, встановлено початок простою з причин, не залежних від робітників, з 00.00 год. 20 березня 2017 року для всіх працівників Виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії", в тому числі згідно додатку №1 до наказу щодо ОСОБА_1; наказано робітникам на час простою приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 14 - 15).

Даний наказ узгоджується з вимогами ст. 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу)

Відповідно до ст. 110 КЗпП України та частини 1 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було достовірно встановлено, що заборгованість із виплати заробітної плати позивачу складає 18 850,84 грн., а саме за березень 2017 року - 2 377,45 грн. (часткова оплата за 12 робочих днів та оплата 10 днів простою), за квітень 2017 року - 1 661,38 грн. (оплата 19 днів простою), за травень 2017 року - 1 737,89 грн. (оплата 20 днів простою), за червень 2017 року - 1 737,89 грн. (оплата 20 днів простою), за липень 2017 року - 11 336,23 грн. (оплата 11 днів простою, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога). Дані обставини підтверджуються розрахунками заробітної плати за березень - липень 2017 року (табуляграми), які суду були надані позивачем та які йому були видані відповідачем відповідно до ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (а.с. 22, а.с. 127 - 130).

Відповідачем ці відомості не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості перед позивачем є недоведеними.

Відповідно до ст.12, частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи відповідача ґрунтуються лише на тій обставині, що відсутні первинні документи для нарахування заробітної плати - накази про прийняття на роботу, про надання відпустки, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості.

Проте позивачем суду надано наказ про припинення трудового договору (а.с. 13), табелі обліку використання робочого часу за березень - липень 2017 року (а.с. 48 - 57), розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (а.с. 22, а.с. 127 - 130).

Розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника ВП "Родаківська дистанція колії" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 17 березня 2017 року № 73/ОД про встановлення з 0 год. 00 хв. 20 березня 2017 року простою з причин, незалежних від працівників (а.с. 14 - 15), зокрема: згідно розрахунків заробітної плати позивачу нараховано оплату простоїв за березень 2017 року 80 годин (10 днів), за квітень 2017 року - 152 години (19 днів), за травень 2017 року - 159 годин (20 днів), за червень 2017 року - 159 годин (20 днів), за липень 2017 року - 88 годин (11 днів).

При цьому судом враховано, що заробітну плату за І половину березня 2017 року у сумі 1 036 грн., яка у розрахунку заробітної плати за березень 2017 року зазначена як аванс, позивач 10 липня 2017 року отримав, що підтверджується наданою відповідачем відомістю на виплату грошей № 553 за березень 2017 року (а.с. 118 - 120).

Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість по оплаті за час простою.

Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року від виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" до СП "Луганська дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для перерахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року, є необґрунтованими.

По-перше, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

По-друге, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221 102, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Луганської дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 75 - 107).

На виконання затвердженого Порядку остаточного розрахунку працівників СП "Луганська дирекція залізничних перевезень" відповідачем прийнято пакет документів для остаточного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 Проте станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року, які позивачем надані до суду першої інстанції. На звернення адвоката Стасюка В.О. відповідач листом від 03.07.2018 року повідомив, що на даний час відсутня можливість надати довідку про нараховану заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по день звільнення, а також інформацію про розмір заборгованості по заробітній платі та іншим виплатам у зв'язку із відсутністю первинних документів на підконтрольній українській владі території, які пройшли перевірку і їх оформлення відповідає вимогам чинного законодавства України та не має сумніву щодо їх достовірності (а.с. 24 - 25), що спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про відсутність у нього первинних документів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, ні про наявність заборгованості по заробітній платі, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі визнає той факт, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, що такий буде проведено при наявній можливості забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до документів, які залишилися у виробничих підрозділах на окупованій території України, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з наданих позивачем доказів та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі (сумам, які належали йому від підприємства на день звільнення).

Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум заробітної плати зазначених у розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року не наводить. Доказів про те, що начальник Виробничого підрозділу "Родаківська дистанція колії" ОСОБА_5, головний бухгалтер ОСОБА_6, які засвідчили розрахунки заробітної плати, були позбавлені компетенції здійснювати відповідні нарахування та видавати працівникам, в тому числі позивачу, розрахунки заробітної плати, відповідачем суду не надано.

Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом від 17 липня 2017 року № 1599-ОС про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на компенсацію за 30 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 130, а.с. 13).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця"надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 75 - 107), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця"в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст 10).

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З урахуванням встановленого для відповідача Науково-правовим висновком №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року настання обставин непереборної сили (форс-мажору) позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і в цій частині рішення суду позивачем не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги про те, що в розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо б було встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації у зв'язку із звільненням, є необґрунтованими.

Наказ від 17 липня 2017 року № 1599-ОС про припинення трудового договору з позивачем був виданий першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д.В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме, 30 днів, на компенсацію яких має право позивач (а.с. 13).

Доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні є недоведеними.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Саме на виконання вимог ст. 116 КЗпП України позивачу і був виданий розрахунок заробітної плати за липень 2017 року, згідно якого компенсація за невикористані дні відпустки складає 7 058,16 грн. (а.с. 130).

До суду першої інстанції відповідачем не були надані будь-які заперечення щодо компенсації за невикористані дні відпустки.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що компенсація за невикористані дні відпустки у сумі 7 058,16 грн. розрахована невірно, що середньоденний заробіток позивача складає 152,40 грн. і відповідно компенсація за 30 днів невикористаної відпустки складає 4 572,00 грн., відповідач детальний розрахунок середньоденного заробітку не надає. Відповідач не надав суду довідку про нараховану позивачу заробітну плату за період з липня 2016 року по червень 2017 року, тобто за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки, за які відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, підлягає обчисленню середньоденний заробіток позивача для виплати компенсації за невикористані відпустки, тобто не надав доказів, які б спростовували розмір компенсації за невикористані дні відпустки, який зазначений у виданому позивачу відповідно до ст. 110 КЗпП України розрахунку заробітної плати за липень 2017 року.

Отже, доводи відповідача про те, що середньоденний заробіток позивача для оплати компенсації за невикористані відпустки складає 152,40 грн. є недоведеними.

Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок вихідної допомоги також є необґрунтованими.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, для обчислення вихідної допомоги у зв'язку із звільненням середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, тобто виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В період з березня по червень 2017 року позивачем фактично відпрацьовано лише 95 годин у березні 2017 року, за які йому нарахована заробітна плата у сумі 3 083,21 грн. (1 922,80 + 814,31 + 153,82 + 192,28). У квітні 2017 року позивач фактично не працював, а тому оплата за час простою за квітень 2017 року при обчисленні середньої заробітної плати не враховується. Саме з такого розрахунку позивачу і обчислена середня місячна заробітна плата, яка склала 5 679,60 грн. (3 083,21 : 95год. х 175 год.)

Доводи апеляційної скарги про те, що середньомісячний заробіток позивача складає 2 647,07 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд першої інстанції правильно послався на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, є не обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 727,00 грн. (а.с. 173, а.с. 175).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування відповідачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 727,00 грн. покладаються на відповідача.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані.

Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Головуючий суддя : Л.І. Соломаха