КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №22ц/824/1302/19 Головуючий у 1 інстанції - Лисюк О.Д.

Унікальний №355/1105/18 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

Судді-доповідача - Панченка М.М.

Суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 01 серпня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року позивач акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ «КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним картковим договором №б/н від 15.09.2015 року, яка станом на 04.07.2018 року становить у загальній сумі 12.431,34грн., що складається: із заборгованості: за тілом кредита - 1.889,73грн.; за відсотками - 2.144,88 грн.; по пені - 7.328,57грн.; по штрафу 500 грн., як фіксована частина, та 568,16грн., як процентна складова.

Згідно доводів позивача відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана 15.09.2015 року позивачкою заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між сторонами Договір, що підтверджується підписом позивача у його заяві про видачу карткового кредита.

Оскільки, як вважав позивач АТ «КБ «Приватбанк», позичальник ОСОБА_2 не виконує належним чином свої кредитні зобов»язання з погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Деснянського районного суду Київської області від 01.08. 2018 року у позові відмовлено з підстав того, що позивачем не наведено належних доказів виникнення договірних відносин кредиту та наявності кредитної заборгованості, на яку посилається позивач.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2015 року відповідачка ОСОБА_2, маючи намір укласти кредитний картковий договір з позивачем АТ «КБ «Приватбанк», підписала наданий їй бланк Анкети-заяви, яка, за твердженням позивача, разом з Пам»яткою клієнта банку, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складають кредитний картковий договір у вигляді приєднання.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Крім того, позичальниця розписалась в Анкеті-заяві за те, що вона погоджується з тим, що ця заява разом з Пам»яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають договір між сторонами про надання банківських послуг.

Між тим, із зазначених документів, які за твердженням позивача визначають наявність договірних відносин між сторонами, не встановлено яка саме кредитна картка повинна бути надана позичальниці: «Універсальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна контракт» чи «Універсальна голд», а, відповідно з договірних умов не зрозуміло за яким тарифом обслуговування кредитної картки визначений відсоток користування кредитною карткою.

У зв»язку з вище викладеним недоліком кредитної угоди, неможливо із наданих позивачем документів з»ясувати - які ж штрафні санкції за невиконання кредитних зобов»язань позичальниці, передбачили сторони, укладаючи зазначену кредитну угоду.

Зазначене свідчить про неналежне укладення сторонами кредитного карткового договору, оскільки із заявки позичальниці про видачу кредиту, та такими документами, як Правилами та Тарифами банку, які є похідними від підписаної сторонами Анкети -заяви, не слідує, що сторонами передбачені всі істотні умови договору, відповідно до ст.638 ЦК України.

За твердженням позивача, позичальниця не виконувала належним чином свої договірні зобов»язання, у неї виникла перед кредитором заборгованість, яка, станом на 04.07.2018 року становить у загальній сумі 12.431,34грн., що складається: із заборгованості: за тілом кредита - 1.889,73грн.; за відсотками - 2.144,88 грн.; по пені - 7.328,57грн.; по штрафу 500 грн., як фіксована частина, та 568,16грн., як процентна складова.

Між тим, відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач ПАТ «КБ «Приватбанк» не надав суду належних та допустимих доказів щодо виникнення між сторонами кредитних відносин, а також щодо видачі відповідачці платіжної картки, а тому, відповідно, не надано відомостей, які б підтверджували тип та строки дії картки, що є істотними умовами договору, і, відповідно, не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указується на лицевій стороні Карти і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою частиною кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

Однак, з матеріалів справи неможливо встановити дату закінчення дії Картки, і чи видавалась вона взагалі.

Відповідно, позивачем не надано доказів продовження строку дії карти в разі закінчення її дії, яка згідно наданих суду матеріалів повинна бути видана позичальниці. Матеріали справи не містять даних, що після закінчення строку дії платіжної Картки відповідач отримував у ПАТ КБ «ПриватБанк» нову кредитну картку.

Отже, із матеріалів справи слідує, що Банк не надав доказів того, що відповідачу надавались кредитні кошти та здійснювалось ним погашення кредитного боргу.

Крім того, позивачем не надано електронної виписки руху коштів по спірному картковому рахунку, з якого слідувало підтвердження чи спростування заборгованості, та з якого, суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

При цьому, долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки, є лише калькуляцією, якою позивач обґрунтовує свої вимоги. Суд правомірно зазначив, що розрахунок заборгованості не є документом який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку відповідача та не підтверджує проведення певних фінансових операцій.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов»язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб,які беруть участь у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що наданий Банком розрахунок заборгованості не може розглядатись, як об»єктивний доказ отримання відповідачем кредитних коштів та будь-яке погашення боргів за цим кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що цей спір виник з приводу виконання кредитного договору, банк зобов»язаний був довести, що він виконав свої зобов»язання та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до істотних умов кредитного договору, оскільки ця обставина матеріалами справи не підтверджена.

Проте, таких доказів позивачем суду не надано, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відхилити, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач

Судді