ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2010 року                                                                                справа №2а-5930/09/2370

15 год. 00 хв.                                                                                                                       м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Кульчицького С.О.,

при секретарі судового засідання – Руденко Ю.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача –  ОСОБА_2 (за договором),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Черкаського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання постанови недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить  визнати акт Черкаського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 000839 від 12.11.2009 року таким, що складений з істотними порушеннями норм законодавства, постанову Черкаського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 642 від 26.11.2009 року, прийняту на основі вказаного акту перевірки, недійсною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» перевищив свої повноваження при визначенні суми штрафу, акт перевірки було складено з грубими порушеннями, а винесена на підставі оскаржуваного акту постанова підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та пояснили, що надання інформації споживачу  про виробника не є необхідним за умови надання інформації  про продавця як суб’єкта, що приймає всі претензії на вимоги споживача.

Крім того, позивач та представник позивача в судовому засіданні наполягали, що продукція, яку реалізує позивач обов’язковій сертифікації не підлягає.

Відповідачем позов не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. Відповідач вважає відсутніми підстави для скасування спірного рішення, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та в межах вимог чинного законодавства України.

Відповідач в судове засідання не з’явився та не направив представника,   хоча був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи в установленому порядку.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що неприбуття  в судове засідання без  поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

12.11.2009 року відповідно до Порядку проведення перевірок у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, продукції, додержання обов’язковими вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил та надання послуг, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 25.12.2006 року № 311 та Закону України «Про захист прав споживачів» посадовими особами управління у справах захисту справ споживачів у Черкаській області було проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у відділі з продажу взуття, за адресою магазин «Фаворит», бул. Шевченка, 352, м. Черкаси, де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 000839 від 12.11.2009 року (далі – Акт).

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало 2 звернення від споживачів та лист прокуратури м. Черкаси в порядку прокурорського нагляду, згідно яких відповідача було повідомлено про грубі порушення законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_1, а саме: про відсутність сертифікатів на продукцію, що реалізується, відсутність повної доступної необхідної інформації про товар, відсутність «куточка покупця», відмову продавців позивача видавати товарний чек.

В ході перевірки 12.11.2009 року з 12 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв. в магазині за вказаною адресою, встановлено, що заяву щодо якості взуття не було розглянуто на протязі 14 днів, чим було порушено вимоги статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.4 ст.14, п. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме реалізацію промислових товарів – черевиків дівчачих та дитячих, напівчобітків  дитячих, сумок жіночих без повної доступної необхідної інформації про виробника, його адреси, а черевиків дівчачих та дитячих без сертифікатів відповідності.

Крім того, перевіркою було виявлено, що книга відгуків на момент проведення перевірки була не прошнурована, чим порушено вимоги п. 10 Порядку проведення торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 року.

Цього ж дня на підставі результатів перевірки з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем винесено припис, згідно якого було тимчасово припинено реалізацію позивачем зазначених товарів та зобов’язано позивача усунути  інші недоліки, що зазначені в акті перевірки, в тому числі домаркувати зазначені товари та пред’явити сертифікати відповідності.

Також, за результатами  проведеної перевірки, на підставі акту № 000839 від 12.11.2009 року 26.11.2009 року управлінням у справах захисту прав споживачів у Черкаській області згідно ст.ст. 5, 23  Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2002 року № 1177 винесено постанову про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої за реалізацію промтоварів без необхідної достовірної інформації споживачів, чим порушено вимоги ст.15 п. 1, ст. 14 п. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача позивач та представник позивача під час судового розгляду справи пояснили, що відповідачем при складенні Акту та винесенні постанови було допущено ряд істотних порушень законодавства, а саме:

•   в Акті завищено суму товарів,

•   відповідач перевищив свої повноваження при визначенні суми штрафу, оскільки до суб’єктів підприємницької діяльності, що працюють на спрощеній системі оподаткування і не ведуть обов’язковий облік доходів і витрат, штраф може бути застосований в розмірі 85 грн.,

•   продукція, що реалізується у відділі позивача обов’язковій сертифікації відповідності не підлягає,

•   надання інформації споживачу  про виробника не є необхідним за умови надання інформації  про продавця як суб’єкта, що приймає всі претензії на вимоги споживача,

•   на час проведення перевірки позивач знаходився на лікарняному, направлень на проведення перевірки не одержував, згоди на допущення посадових осіб до перевірки не надавав.

Суд зазначає, що відносини між споживачами товарів,  робіт і послуг  та  виробниками і продавцями товарів,  виконавцями робіт і надавачами  послуг  різних  форм   власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів», який також встановлює   права споживачів,  а  також  визначає  механізм  їх  захисту  та  основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 14 цього Закону містить вимогу, що продукція,   на   яку   актами  законодавства  або  іншими нормативними  документами  встановлено  обов'язкові  вимоги   щодо забезпечення  безпеки  для життя,  здоров'я споживачів,  їх майна, навколишнього  природного  середовища  і   передбачено   нанесення національного  знака  відповідності,  повинна  пройти  встановлену процедуру  оцінки  відповідності.  Виробник  має  право  маркувати продукцію   національним   знаком   відповідності   за   наявності декларації про  відповідність  та/або  сертифіката  відповідності, виданих згідно із законодавством.      

Реалізація продукції  (у  тому  числі  імпортних товарів) без маркування   національним   знаком   відповідності   та/або    без сертифіката   відповідності   чи   декларації   про  відповідність забороняється.

Підставою для митного оформлення  імпорту  таких  товарів  на територію   України   є   наявність   передбачених  законодавством документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності.

Відповідальність за  порушення  вимог щодо безпеки продукції, передбачених цією частиною,  визначається цим  Законом  та  іншими законодавчими актами.

Згідно Акту перевірки судом встановлено, що позивач на момент проведення перевірки здійснював реалізацію дитячого взуття.

Як вбачається з Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту  України 01.02.2005  N 28 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за N 466/10746, обов'язковій сертифікації в Україні, - підлягає взуття дитяче.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів" споживач має право  на  одержання  необхідної,  доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію,  що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути  надана  споживачеві  до  придбання  ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву  товару,  найменування  або  відтворення  знака  для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів,  вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції,  а щодо  продуктів харчування  -  про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх  виготовлення  сировини,  в  тому  числі   харчових   добавок), номінальну  кількість (масу,  об'єм тощо),  харчову та енергетичну цінність,  умови використання та  застереження  щодо  вживання  їх окремими  категоріями  споживачів,  а  також  іншу інформацію,  що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для  здоров'я  речовин,  які встановлені  нормативно-правовими  актами,  та  застереження  щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;

6) дані  про  ціну  (тариф),  умови  та   правила   придбання продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила  та  умови  ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк  придатності  (строк  служби)   товару   (наслідків роботи), відомості   про   необхідні   дії   споживача   після  їх закінчення,  а також про можливі наслідки в разі  невиконання  цих дій;

12) найменування та  місцезнаходження  виробника  (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача,  а  також  проводить  ремонт  і  технічне обслуговування.

Інформація про     послуги,     пов'язані    з    концертною, гастрольно-концертною,   конкурсною,   фестивальною    діяльністю, повинна   містити   дані   про   використання   чи  невикористання виконавцями  музичних   творів   фонограм   власного   вокального, інструментального,  вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього  чи  фонограм  музичного супроводу     до     власного    вокального,    інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

Стосовно продукції,  яка підлягає обов'язковій  сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Стосовно продукції,  яка за певних умов може бути небезпечною для  життя,  здоров'я  споживача  та  його  майна,   навколишнього природного    середовища,    виробник    (виконавець,   продавець) зобов'язаний довести  до  відома  споживача  інформацію  про  таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Інформація споживачеві    повинна    надаватися   згідно   із законодавством про мови.

Частиною 2 статті  15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що інформація,  передбачена  частиною  першою  цієї   статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у  супровідній  документації,  що  додається  до   продукції,   на етикетці,  а  також  у  маркуванні  чи іншим способом (у доступній наочній формі),  прийнятим  для  окремих  видів  продукції  або  в окремих сферах обслуговування.

     Інформація про  продукцію  може  бути розміщена у місцях,  де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

     Продукти харчування,  упаковані  або  розфасовані  в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, крім іншого, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Натомість в ході судового розгляду справи позивачем не було надано доказів, що позивач на час перевірки мав право не вести обов'язковий облік доходів і витрат.

Більш того, в судовому засіданні позивач пояснив, що  веде обов'язковий облік доходів і витрат, на підтвердження чого надав для огляду суду книгу обліку доходів і витрат.

Враховуючи що відповідачем під час перевірки було встановлено реалізацію товарів з порушенням законодавства про захист прав споживачів на суму 6101 грн. то застосування до позивача санкції в розмірі 510 грн., згідно розрахунку фінансових санкцій, суд вважає законним та обґрунтованим.

Щодо завищення вартості товарів в Акті перевірки, суд зазначає, що працівником позивача, в присутності якого проводилась перевірка, не надано письмових пояснень, зауважень або заперечень до акту.

Таким чином, суд приходить висновку, що в Акті перевірки відповідачем було відображено дійсну вартість товарів, що реалізовувалися позивачем з порушенням законодавства про захист прав споживачів на момент проведення перевірки.

Щодо порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Механізм  здійснення  державного контролю  посадовими  особами  Держспоживстандарту України та його територіальних  органів  у  сфері  захисту   прав   споживачів   в Автономній Республіці Крим,  областях, містах Києві та Севастополі  за додержанням  законодавства  про  захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у  тому  числі  ресторанного   господарства визначено  Порядком         проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг,   затвердженим                                      Наказом Держспоживстандарту  України  25.10.2006  N 311 та зареєстрованим в Міністерстві                                       юстиції України 21 листопада 2006 р. за N 1219/13093 (далі – Порядок).

Згідно п. 1.3. цього Порядку перевірки    діяльності     суб'єктів     господарювання проводяться   з   метою   контролю  стану  дотримання  ними  вимог законодавства про захист прав споживачів щодо  якості  та  безпеки продукції,   правил   торгівлі   та   послуг,  надання  споживачам необхідної,  доступної,  достовірної та своєчасної інформації  про продукцію.

     Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль   стану   дотримання   суб'єктами   господарювання  вимог законодавства  про  захист  прав  споживачів   шляхом   проведення планових та позапланових перевірок.

Позапланові перевірки  суб'єктів  господарювання  проводяться посадовими особами з таких підстав:

•   подання суб'єктом    господарювання    письмової   заяви   до відповідного  органу  у  справах  захисту  прав   споживачів   про здійснення перевірки на його бажання;

•   виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах     обов'язкової     звітності,    поданих    суб'єктом господарювання;

•   перевірки виконання    суб'єктом   господарювання   приписів, розпоряджень  або  інших  розпорядчих  документів  щодо   усунення порушень  вимог законодавства,  виданих за результатами проведення планових перевірок органом у справах захисту прав споживачів;

•   звернення фізичних  та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.  Позапланова перевірка у цьому разі  здійснюється  за наявності згоди Держспоживстандарту України на її проведення;

•   неподання у   встановлений  термін  суб'єктом  господарювання документів обов'язкової звітності без  поважних  причин,  а  також письмових  пояснень  про  причини,  які перешкоджали поданню таких документів.

 Пунктом 2.8. Порядку передбачено, що позапланові   перевірки   проводяться  лише  з  підстав, зазначених у пункті 1.3 цього Порядку, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

     Під час  проведення  позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання,  необхідність перевірки яких стала  підставою  для  її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення позапланової перевірки.

     Посадові особи  повинні  ознайомити суб'єкта господарювання з підставою проведення позапланової перевірки і  надати  йому  копії відповідного документа.

     Строк проведення позапланової перевірки не може  перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

     Продовження строку   здійснення   позапланової  перевірки  не допускається.  

Щодо неповідомлення позивача за 10 днів до дня проведення перевірки, суд зазначає, що п.2.7. Порядку передбачено, що перед проведенням планової перевірки відповідний орган у справах захисту прав споживачів направляє суб'єкту  господарювання письмове  повідомлення про проведення планової перевірки не пізніш як за десять днів до дня її проведення.

Оскільки відповідачем було проведено позапланову перевірку, таким чином, суд приходить висновку про безпідставність посилання позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства в цій частині.

Крім того, згідно наявних матеріалів справи та пояснень сторін, судом встановлено фактичний допуск позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки, оскільки згідно п. 1.5. Порядку суб'єкт  господарювання  під  час  проведення посадовими особами перевірки має право не допускати посадових осіб до здійснення перевірки, якщо:

•   вона здійснюється   з  порушенням  вимог  щодо  періодичності проведення заходів  державного  нагляду  (контролю),  передбачених законом;

•   посадова особа  не  надала  копії  документів,   передбачених Законом  України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»,  або  якщо  надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

•   посадові особи не пред'явили до  початку  перевірки  службове посвідчення та направлення на перевірку;

•   у разі  вимоги  посадових  осіб   про   проведення   планової перевірки суб'єктом господарювання не одержано повідомлення про її проведення.

Разом з тим, суд зазначає, що перевірку було проведено в присутності  уповноваженої особи позивача – завідувача відділом ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суду не було надано жодних доказів позивачем, які б свідчили про те, що на час перевірки з його боку не було жодного порушення чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, та такими що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Судові витрати розподіляються згідно ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86,  97, ч.2 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,    

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 10 лютого 2010 року.

Головуючий                                        

                        С.О. Кульчицький