Справа № 5698     Головуючий 1 -ї інстанції - Блохін А.А.

Категорія -44     Доповідач - Єлгазіна Л.П.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2008року     м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого - судді Червинської М.Є. Суддів: Єлгазіної Л.П., Лісового О.О. При секретарі: Мартіросовій А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4      на рішення Центрально - Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 11 червня 2008 року за позовом       ОСОБА_5,  діючого також в інтересах ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2

ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа КП „ Кіровський"  - про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням "

за зустрічним позовом:

ОСОБА_8 діючої також в інтересах ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 -" про вселення у жиле приміщення „

ВСТАНОВИВ:

Рішенням   Центрально - Міського районного суду міста Горлівки Донецької
області від 11 червня 2008 року позивачам  ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог
 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням " - відмовлено, а зустрічні
позовні вимоги ОСОБА_8 - про вселення у жиле приміщення", - задоволені.
    На думку суду першої інстанції порушується право відповідачки і неповнолітньої

дитини, бо позивачі чинять їй та дитині перепони у проживанні в спірній квартирі, тому вони з поважних причин не проживали у спірній квартирі, оскільки між сторонами склалися неприязне ні стосунки.

Не погодившись із судовим рішенням позивачі принесли апеляційні скарги, в яких посилалися на те, що позивач ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_8 одружилися 29.10.1994 року. На час одруження відповідачка проживала разом зі своїми батьками за адресою АДРЕСА_1, де їй належить ХА частина права власності на житло вказаної квартири . Суд на цю обставину не звернув увагу і не задовольнив їхнє клопотання про витребування цих доказів. З часу одруження вони не проживали у спірній квартирі ніколи, оскільки хотіли мешкати окремо від батьків і проживали на квартирах за різними адресами, а з 1999 року стали жити за адресою: АДРЕСА_4, у родички відповідачки .

Після народження дитини , 24.03.1995 року відповідачка та онука були зареєстровані у спірній квартирі без їхньої згоди.

У спірній квартирі з 1999 року по 2000 рік проживала онкологічно хвора бабуся, яка  потребувала  постійного  догляду.   У  грудні   2002   року  спірна  квартира  була

приватизована в рівних долях між позивачами, а відповідачка участі у приватизації спірної квартири не приймала, оскільки своє право використала до одруження.

З 2005 року відповідачка та позивач ОСОБА_5 Перестали проживати разом за адресою АДРЕСА_4, а відповідачка та онука проживають там про теперішній час, про що вони надавали суду першої інстанції медичні документи дитини, акти про не проживання та інше. Відповідачка у позовній заяві зазначила неправдиві дані, оскільки ніколи в ній не проживала. Суд вселив їх у спірну квартиру де кімнати прохідні, в квартирі мешкають двоє хворих літніх людей. Житлова площа складає 27.1 кв.метри, а 1/5 частина власності онуки ( та і кожного співвласника) складає - 5, 42 кв.метри жилої площі

Рішення суду просили скасувати і постановити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачі та їх представники підтримали доводи апеляційної скарги , рішення просили скасувати. Відповідачка апеляційну скаргу просила відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Встановлено, що  квартира АДРЕСА_3   згідно свідоцтва про право власності на житло № 912 від 19.12.2002   року  належить по 1/5 частині   ОСОБА_5 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1,       ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 (а.с. 10).

В 1995 році в спірній квартирі в якості члена сім, ї була зареєстрована відповідачка. (а.с.7-8).

У судовому засіданні відповідачка посилалася на те, що з 2004 року у спірній квартир не проживає, будь - якого майна або особистих речей в квартирі не має.

З доказів по справі випливає, що відповідачка не проживає в спірній квартирі, а саме: актом КП «Кіровський « про непроживання відповідачки за адресою АДРЕСА_3 ( а.с.9); наданими копіями амбулаторної картки неповнолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72- 81), де місцем проживання дитини зазначена адреса АДРЕСА_4, на аркуші справи №73 медичної картки зазначено, що дитина вибуває з обліку на участок № 8 з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_4 ( дата запису зазначена грудень 1996 року), така ж адреса у медичних документах зазначалася і у 1995, 2001, 2002, 2004, 2005, 2007роках, .

Згідно наданої довідки   школи №14   міста Горлівка ( а.с.85) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 була зарахована до 1-го класу за адресою    АДРЕСА_4 і навчається по теперішній час.

Відповідно до вимог ст.. 71 ЖК України , - при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім, ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців , цей строк за заявою відсутнього може бути продовженим наймодавцем, а в разі спору - судом.

Задовольняючи позовні вимоги відповідачки, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачка не проживає в спірній квартирі понад встановлений законом строк з поважних причин. Проте такий висновок суду не випливає з доказів по справі. Доказів про поважність причин не проживання відповідачкою не надано.

Суд першої інстанції зазначив, що не проживання пов, язане з поважними причинами: перешкоджання позивачами у проживанні відповідачки, але будь - яких доказів що до цього не здобуто. Доказів про те, що позивачі після осені 2004 року замінили замок у вхідних дверях квартири не має, відповідачка також не посилалась на вказані обставини.

З осені 2004 року відповідачка не проживає в спірній квартирі, що випливає з її особистих пояснень суду. Позовні вимоги про визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням пред, явлені до суду 23.07.2007 року. Таким чином, після спливу шестимісячного строку , впродовж якого за відповідачкою зберігалося право користування спірним приміщенням, відповідно до вимог ст..71 ЖК України, відповідачка без поважних причин не проживала в спірній квартирі.

Оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів, що відповідачка з поважних причин не проживає в спірній квартирі, її слід визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Апеляційний суд враховує, що відповідачка на праві власності має 1/4 частину у квартирі АДРЕСА_2 згідно довідки з Бюро технічної інвентаризації міста Горлівка (а.с.145) і як власник має право на реалізацію свого права на проживання у власній квартирі.

Спірна квартира на праві власності належить позивачам і неповнолітній донькі відповідачки. Оскільки неповнолітня є співвласником спірної квартири, рішення суду першої інстанції в частині її вселення слід залишити без зміни.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку , що відповідачка не проживає в спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і ріщення відповідно до  вимог ст.309 ч.1 п.3 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

    Таким чином; суд першої інстанції не виконав вимоги ст.213 п.3 ЦПК України,  не повно з"ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, які були досліджені в судовому засіданні. Керуючись ст.. 303 - 307, ст.309ч.1 п.3, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу     ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення   Центрально - Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 11 червня 2008 року скасувати .

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5, діючого також в інтересах ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа КП „ Кіровський" - про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням ".

Визнати ОСОБА_8 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3.

Відмовити ОСОБА_8 у задоволенні позовних до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 - " про вселення у жиле приміщення „

Рішення суду в частині вселення ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_3 залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.