УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2008 року колегія Суддів апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді: Забродського М.І.

суддів: Олексієнка М.М., Заполовського В.Й. при секретарі судового засідання Прищепі О.А.      розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2008 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Олевської районної державної адміністрації про захист особистого немайнового права та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

у квітні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в обгрунтування якого зазначав, що 1 квітня 2008 року в приміщенні Олевської райдержадміністрації відбулась зустрічі активу району з головою Житомирської обласної державної адміністрації Забелою Ю.В. В ході зустрічі, яка транслювалась через гучномовець на центральну площу міста і де знаходилось багато жителів району, ОСОБА_2 у стверджувальній формі поширив недостовірну інформацію, проте, що ОСОБА_1 „є корунціонер, погруз у корупційних зв'язках з прокурором та очолює корупційну зграю до складу якої входять прокурор, керівник податкової адміністрації, представник СБУ, представники судової влади і директори Олевського та Білокоровицького лісгоспів."

Оскільки така інформація не відповідає дійсності та дискредитує його перед жителями міста, близькими, знайомими та колегами позивач просить визнати її не достовірною, зобов'язати відповідача на черговій сесії Олевської районної ради, в громадсько-політичній газеті „Зорі над Убортю" та в листі на ім'я голови Житомирської облдержадміністрації спростувати її. Крім того просить стягнути з Олевської райдержадміністрації на його користь 1 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Олевського районного суду від 12 серпня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема висновок суду, що оспорювана інформація є припущенням, не грунтується на вимогах закону, оскільки така інформація поширена у стверджувальній формі, а не у формі припущення. Крім того, в рішенні не зазначено, з яких підстав суд дійшов висновку, що висловлювання відповідача є оціночним судженням. Безпідставним є висновок суду, що межа допустимої критики стосовно позивача є значно ширшою ніж це стосувалось би пересічного громадянина, оскільки саме відповідач мав на меті принизити його честь, гідність та ділову репутацію.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляцій-

Справа №1836     Головуючий у суді 1-ої інстанції Охрімчук І.Г.

Категорія 20     Суддя-доповідач Забродський М.І.

ноі скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює Олевським міським головою Житомирської області. 1 квітня 2008 року в приміщенні Олевської районної державної адміністрації відбулась зустріч керівників установ, підприємств, організацій, органів місцевого самоврядування, громадських та політичних організацій з головою Житомирської обласної державної адміністрації.

На цій зустрічі голова Олевської районної державної адміністрації ОСОБА_2 у своєму виступі підняв питання з приводу не виплати заробітної плати працівникам виробничого підприємства житлово-комунального господарства, яке ліквідовано, а майно підприємства, за рішенням Олевської міської ради, передано іншим організаціям. При цьому він наголосив, що посадові особи міської ради, прокуратури, міліції, суду не реагують на порушення законодавства України, щодо погашення боргів по заробітній платі і такі дії їх можуть нести у собі ознаки корупційних діянь. Крім того, у своєму виступі відповідач зазначив, що міський голова став „оплотом корупційної зграї до якої входить прокурор, керівник податкової адміністрації, представник СБУ, представники суду, директори Олевського та Білокоровицького лісгоспів".

Ці його вислови підтверджуються звукозаписом зустрічі, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, публікацією в газеті Новини Олевська (а.с.18).

Відповідно до ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка згідно ст.9 Конституції України є частиною внутрішнього законодавства, право на оприлюднення поглядів, оцінок, думок, суджень має будь-яка особа. З огляду на це, висловлення оціночних суджень, якщо вони не містять елементів образи фізичної особи, не може бути визнано проявом неправомірної поведінки.

Згідно з рішенням Європейського суду по справі „Лігенс проти Австрії" (1986) p., де більш змістовно розкриваються підстави розмежування суджень та фактів - наявність фактів може бути підтверджене, тоді як істинність оціночних суджень не можна. Крім того суд зазначав, що межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правильно вважав, що висловлення ОСОБА_2, оспорених позивачем, суджень не може бути розцінено судом, як розповсюдження неправдивих відомостей, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Його вислови на адресу позивача є оцінкою його дій, як міського голови-публічної посадової особи, а не приватної особи.

Суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін та виніс законне і обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування не має.

Керуючись    ст. ст. 209, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду-

УХВАЛИЛА:

 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.