КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-8255/09     Головуючий у 1 інстанції Дмитренко А.М.          

Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ              

28 січня 2010 року                                                                             м. Київ  

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів    

при секретарі О.Г. Хрімлі,  

Н.М. Літвіної,  

О.Ф. Ситникова,      

Л.В. Архіповій,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, -  

ВСТАНОВИЛА:  

ОСОБА_6 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області   з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату передбачену ст. 50 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.05.2006 року по 30.04.2009 року та пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ групи, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, згідно з ч. 4 ст. 54 вказаного Закону з 01.05.2009 року.                

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2009 року адміністративний позов задоволений частково.

Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.        

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте постанову  суду слід змінити з таких підстав.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.    

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, ці виплати здійснюються відповідачем з розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постановою КМУ.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІ-ї групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»,  якими змінено положення ст. 50 та частини четвертої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 5 резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України  визнані неконституційними положення Закону України  «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.

Відтак, з урахуванням того, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня відповідного року, позивач має право на отримання виплат, у розмірі, передбаченому ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних їй виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з зазначенням кінцевої дати зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсію як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком – по 31 грудня 2008 року.

Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.    

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але невірно застосував норми матеріального права.  

Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254  КАС України, колегія суддів, -  

ПОСТАНОВИЛА:  

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області -   залишити без задоволення.    

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2009 року - змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

«Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області здійснити  дії по перерахунку та виплаті ОСОБА_6, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі віднесеній до 1 категорії та інваліда ІІ групи додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше здійснених виплат».

Повний текст постанови виготовлений 02 лютого 2010 року.              

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.    

Головуючий суддя                 О.Г. Хрімлі    

Судді                         Н.М. Літвіна  

О.Ф. Ситников