РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Яська Д.В.
третьої особи ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 9 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль та звільнення автомобіля з-під арешту , -
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля BMW -325I р. н . НОМЕР_1 , що був укладений 13 березня 2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 та просив визнати право власності на цей автомобіль.
Одночасно ОСОБА_1 просив звільнити автомобіль з-під арешту .
На обґрунтування позову покликався на те , що 13 березня 2007 року за письмовим договором він купив у ОСОБА_6 автомобіль , але ОСОБА_6 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля , як це передбачено умовами договору.
Також вказує, що на спірний автомобіль , як на майно ОСОБА_6, державним виконавцем накладено арешт, що порушує право власності позивача на цей автомобіль.
Рішенням Рівненського міського суду від 9 грудня 2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки BMW -3251 1994 року випуску , номер НОМЕР_1 , що був укладений 13 березня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1
Цим же рішенням визнано право власності ОСОБА_1 на автомобіль та звільнено автомобіль з - під арешту.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність та необгрунтованість.
Вказує, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову про визнання правочину дійсним , оскільки для цього договору законом не передбачено обов»язкового нотаріального посвідчення , а відповідно до ст. 220 ЦК України визнавати дійсним можна лише правочин , щодо якого законом встановлено його обов»язкове нотаріальне посвідчення . Також вказує, що сторони не навели доказів ухилення ОСОБА_6 від нотаріального посвідчення цього правочину .
Із цих підстав просила оскаржуване рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.________________________________________
Справа № 22-238/2010 Головуючий в 1-ій інст.: Бердій М.А.
Категорія № 19.20 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того , що між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 13 березня 2007 року було укладено письмовий договір купівлі-продажу спірного автомобіля , ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_9 кошти за куплений у нього автомобіль а ОСОБА_9 передав цей автомобіль у власність ОСОБА_1 і останній отримав у органах МРЕВ ДАІ свідоцтво про право власності на цей автомобіль.
Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду і вважає , що рішення суду було ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається , що 16 липня 2009 року державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції на виконання рішення Рівненського міського суду про стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 61745 грн. було описано автомобіль BMW 325I р.н. НОМЕР_1 , що належав на праві власності ОСОБА_6 , та накладено арешт на цей автомобіль ( а.с.12-13).
Частиною 2 ст. 220 ЦК України визначено , що в тому разі , коли сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення , суд може визнати такий договір дійсним.
Із змісту ст. 220 ЦК України вбачається, що в судовому порядку можна визнати дійсним лише той правочин , який за законом підлягав нотаріальному посвідченню.
Відповідно до роз»яснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 слідує, що при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з»ясувати чи підлягає правочин обов»язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений , чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
У зв»язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав , встановлених ст. 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів , а тому вони задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував і без законних на те підстав прийшов до висновку про дійсність договору купівлі-продажу автомобіля , хоча законом не передбачено обов»язкового нотаріального посвідчення таких договорів.
Та обставина , що сторони у договорі купівлі-продажу автомобіля передбачили , що цей договір підлягав нотаріальному посвідченню, не давало суду підстав для визнання такого правочину у порядку ст. 220 ЦК України дійсним , оскільки нотаріальне посвідчення договору ґрунтувалося на договорі , а не на законі , як того вимагає ст. 220 ЦК України.
Окрім того , суд 1 інстанції , визнаючи договір купівлі-продажу автомобіля дійсним , не врахував , що ОСОБА_6 в день укладання договору купівлі-продажу автомобіля - 13 березня 2007 року знаходився у нотаріальній конторі і видав на ім»я ОСОБА_1 довіреність на право розпорядження спірним автомобілем ( а.с. 11).
Із зазначеного вбачається , що ОСОБА_6 не ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля .
Колегія суддів також вважає, що на час розгляду справи в суді у сторін не втрачена можливість нотаріального посвідчення договору відповідно до п.4.1 його умов.
Одночасно колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про те, що ОСОБА_1 органами МРЕВ ДАІ видано свідоцтво про право власності на вказаний автомобіль, також не ґрунтуються на матеріалах справи.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 13 березня 2007 року власником автомобіля BMW 325I є ОСОБА_6 ( а.с. 10).
13 березня 2007 року ОСОБА_6 видав ОСОБА_1 довіреність на право керування та продажу цього автомобіля ( а.с. 11) .
Відповідно до п.15 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок» , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388 ( далі по тексту – Правил ) у тому випадку , коли власник транспортного засобу передав в установленому порядку право керування та розпорядження їх іншій особі , така особа повинна отримати в органах Державтоінспекції тимчасовий реєстраційний талон. У тимчасовому реєстраційному талоні від 23 лютого 2008 року, що був виданий ОСОБА_1 на автомобіль БМВ 3251, зазначено , що він дійсний лише при наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, тобто документа , який засвідчує право власності ОСОБА_6 на цей автомобіль (а.с.35).
Із зазначеного вбачається, що тимчасовий реєстраційний талон не свідчить про наявність у ОСОБА_1 права власності на цей автомобіль.
Окрім того , відповідно до п. 8 Правил правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАI, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Перелік таких документів визначається п.8 цих Правил і цим переліком не передбачено можливості підтвердження правомірності придбання транспортного засобу простим письмовим договором купівлі-продажу. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням , передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і ухвалив рішення про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль з порушенням норм матеріального права. За таких обставин рішення суду в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог. Оскільки ОСОБА_1 був визнаний судом власником транспортного засобу без законних на те підстав , то і рішення суду за його позовом про звільнення автомобіля з-під арешту не ґрунтується на законі , оскільки накладення арешту на чужий автомобіль не порушує прав ОСОБА_1, а тому рішення у цій частині також підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові. На підставі наведеного , керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309 , ст. 316,317 ЦПК України , колегія суддів , ВИРІШИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю. Рішення Рівненського міського суду від 9 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_6, відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції , третьої особи , що не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності на автомобіль та звільнення автомобіля з-під арешту. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :