У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2010 року                             м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство (далі-ВАТ СТ) “Гарантія” про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ВАТ “СТ “Гарантія”  на рішення Ленінського районного суду  м. Вінниці від 20 листопада 2009 року, -

у с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду  м. Вінниці від 20 листопада 2009 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “СТ “Гарантія” на користь ОСОБА_5 30653 грн. 29 коп. матеріальної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    У апеляційній скарзі ВАТ “СТ “Гарантія”  просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню .

   Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судом першої інстанції встановлено і це не оспорювалось сторонами, що 15 липня 2009 року між ОСОБА_5 та ВАТ “СТ Гарантія” було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого було застраховано майнові інтереси, пов'язані з користуванням, володінням та розпорядженням автомобіля “КIA CARENS”, реєстраційний номер АВ 2299АО.

    23 липня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода , внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_5 транспортний засіб. 17 серпня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці винесено постанову, згідно якої ОСОБА_5 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст.ст. 1224, 124 КУпАП та оголошено йому усне зауваження.

     24 липня 2009 року ОСОБА_5 звернувся до ВАТ ”СТ “Гарантія” із заявою про здійснення страхової виплати, у зв'язку з настанням страхового випадку, проте 7 вересня 2009 року йому було направлено лист № 2085/09, згідно якого у здійсненні страхової виплати було відмовлено, у зв'язку з тим, що він порушив вимоги п. 24.2 Договору, а саме, вчинив непокору владі.

    Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_5 відсутні ознаки непідкорення владі та втеча з місця ДТП, оскільки останнім  при порушенні  вимог п.2.10 “в” ПДР України були виконані вимоги п.п. “а”, “б”, “д” та “є” п. 2.10. ПДР України, що не може бути розцінено як непокора владі.

    Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5  не порушив умови п. 24.2 договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-046-001/09 від 15 липня 2009 року, а тому відмова ВАТ “СТ “Гарантія” у здійсненні страхової виплати  ОСОБА_5  є безпідставною.  

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі  встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, а також невірно  визначено коло осіб на права та інтереси яких впливає судове рішення.

Відповідно до ст.985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку. Страхувальник має право при укладанні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).

Так, колегією встановлено, що сторонами договору добровільного страхування №5-046-001/09 від 15 липня 2009 року  є ВАТ «Страхове товариство «Гарантія» (Страховик), ОСОБА_5 (Страхувальник) та Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (Вигодонабувач).

Підпунктом 23.12 договору визначено, що сплата страхового відшкодування може здійснюватися безпосередньо Страхувальнику, Вигодонабувачу або шляхом перерахування на СТО, яке здійснює відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу, за погодженням сторін договору.

Підпунктом 23.19 Договору передбачено, що у випадку, коли транспортний засіб передано під заставу банківській установі як Вигодонабувачу в забезпечення Страхувальником зобов’язань перед банківською установою по кредитному договору, то в разі виплати страхового відшкодування Вигодонабувачу в період дії кредитного договору, сума заборгованості Страхувальника за кредитним договором зменшується на суму виплаченого Вигодонабувачу страхового відшкодування. При умові погашення Страхувальником заборгованості за кредитним договором до закінчення терміну дії Договору Страхування, страхове відшкодування сплачується в разі настання страхового випадку безпосередньо Страхувальнику.

Таким чином з урахуванням вказаних  вище вимог договору страхування суду першої інстанції необхідно було вирішити питання про притягнення до участі у справі в якості третьої особи Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», оскільки в справі відсутні відомості про наявність згоди між всіма сторонами договору щодо виплати страхового відшкодування саме ОСОБА_5, а не зазначеній банківській установі як Вигодонабувачу.

Також судом не з’ясовано питання чи погашений позивачем кредит перед АКІБ «УкрСиббанк» і чи виникло у зв’язку з цим у позивача   право на безпосереднє отримання страхового відшкодування.

За вказаних обставин, стягуючи страхове відшкодування на користь позивача, суд вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі - АКІБ «УкрСиббанк», який є вигодонабувачем по договору добровільного страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.311,  ст.ст.313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ВАТ “СТ “Гарантія” задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду  м. Вінниці від 20 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому його складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий суддя :

Судді: