Справа № 22ц-154 /2010                             Головуючий у першій інстанції-  КУЛІНІЧ Ю.П.

Категорія – цивільна                                         Доповідач –  ШАРАПОВА О.Л.

12 лютого  2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого-судді   ШАРАПОВОЇ О.Л.

суддів:               ЗАБОЛОТНОГО В.М.., СКРИПКИ А.А.

при секретарі: ШТУПУН О.М.

за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2009 року по справі за позовом  кредитної спілки „Президент-Клуб” до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить оскаржуване рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Повторним заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлене з  порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, отримувала відповідний кредит на комерційні потреби для використання їх в підприємницькій діяльності, вона, апелянт, давала поруку саме на користь фізичної особи-підприємця, а тому даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. Апелянт вказує на те, що  кредитний договір був забезпечений  заставою, вона неодноразово зверталася до позивача з проханням  задовольнити вимоги за рахунок заставленого майна позичальника, а тому договір поруки повинен бути припиненим, оскільки позивач не вживає заходів для задоволення вимог за рахунок заставленого майна ОСОБА_7    

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 23 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 1839К на суму  21900 грн. строком до 23 червня 2010 року  зі сплою 0,1095 %  за кожен день користування кредитом

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7    зобов"язань за кредитним договором  не виконує, а тому суму заборгованості слід стягнути в солідарному порядку з позичальника та поручителя.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов"язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як вбачається з розрахунку кредитної спілки „Президент Клуб” ОСОБА_7  зобов"язань за кредитним договором належним чином не виконувала, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 25 832 грн. 10 коп., в тому числі : заборгованість по кредиту в сумі 21 576 грн., заборгованість по відсотках 4256 грн. 10 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов"язань за  кредитним договором 23 червня 2008 року між позивачем, ОСОБА_7 та ОСОБА_8  був укладений договір поруки.

 Відповідно до п.п. 1, 3, 4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором  за виконання обов"язків за кредитним договором в обсязі основного боргу, процентів та відшкодування збитків.  У випадку невиконання Боржником обов"язків за кредитним договором , Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

За таких обставин, апеляційний суд знаходить , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку  про те, що ОСОБА_7 зобов"язань за кредитним договором не виконала, що є підставою для повернення всієї суми кредиту, а суму заборговності слід стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_7, як позичальника за кредитним договором, та ОСОБА_8, яка є поручителем.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, отримувала відповідний кредит на комерційні потреби для використання їх в підприємницькій діяльності, вона, апелянт, давала поруку саме на користь фізичної особи-підприємця, а тому даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки зі змісту кредитного договору вбачається, що даний договір укладався між кредитною спілкою та фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, а зі змісту договору поруки вбачається, що зазначений договір укладався між кредитною спілкою та двома фізичними особами.

Доводи апелянта про те, що кредитний договір був забезпечений  заставою, вона неодноразово зверталася до позивача з проханням  задовольнити вимоги за рахунок заставленого майна позичальника, а тому договір поруки повинен бути припиненим, оскільки позивач не вживає заходів для задоволення вимог за рахунок заставленого майна ОСОБА_7, апеляційний суд вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_7 повинна повертати кредитні кошти та сплачувати відсотки у встановлені строки та у грошовій формі, а тому саме таке виконання зобов”язання  є належним, а на час звернення кредитної спілки до суду ОСОБА_7 належним чином своїх зобов”язань за період з липня 2008 року по жовтень 2008 року не виконала і апелянтом не надано доказів, які б свідчили, що у вказаний період кредитна спілка відмовилась прийняти  належне виконання, запропоноване нею, апелянтом,  або ОСОБА_7

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 не була належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, що є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, апеляційний суд вважає таким, що не грунтуються на законі, оскільки ОСОБА_7 судове рішення не оскаржує, а тому, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.08 року „ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку”, відсутні підстави для застосування п. 3 ч. 1 ст. 311  ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.  209, 218, 303, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 – відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                              Судді: