ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25 січня 2010 р. № 9/84-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., С.Р. Шевчук,
розглянувши касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_3
постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 19.11.2009 р.
у справі№ 9/84-07
за позовомСПД-ФО ОСОБА_3
до1. СПД-ФО ОСОБА_4 (відповідач-1);
2. СПД-ФО ОСОБА_5 (відповідач-2);
3. ТОВ "Флора Інтернешнл" (відповідач-3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Сумська міська рада (третя особа-1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 та відповідача-2
АКБ "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту АКБ "УкрСиббанк" (третя особа-2)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
в с т а н о в и в:
Подана СПД-ФО ОСОБА_3 касаційна скарга б/н від 08.12.2009 р. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. у справі № 9/84-07 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Касаційна скарга датована 08.12.2009 р., разом з тим, на підтвердження її надіслання відповідачу-1, відповідачу-2, відповідачу-3 та третій особі-1 скаржником надано фіскальні чеки поштової установи № 0582, № 0583, № 0584 та № 0585 від 07.12.2009 р., тобто які датовані раніше, ніж було складено касаційну скаргу.
З огляду на викладене, неможливо дійти до висновку, що скаржником належно виконані вимоги ч. 4 ст. 111 ГПК України.
Крім того, скаржником до касаційної скарги не додано доказів надсилання її копії третій особі-2 - АКБ "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту АКБ "УкрСиббанк", яка відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України користується процесуальними правами сторони.
Норма п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України визначає, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Також, згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито".
Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Підпунктом "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставку державного мита з позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Водночас відповідно до п.п. 37, 38 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо), а заяви по спорах, пов'язаних з поповненням недостачі або з вилученням лишку власних оборотних коштів, а також інші заяви по спорах про розрахунки при передачі підприємств, будинків і споруд оплачуються митом за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру. Вартість позову, з якого обчислюється мито, визначає позивач, а у встановлених випадках - господарський суд.
Оскільки спори про визнання права власності незалежно від способу захисту (пред’явлення віндикаційного, негаторного позову чи позови про визнання права) мають вимоги майнового характеру і передбачають в залежності від постановленого у справі рішення зміну належності спірного майна, тому державне мито при поданні таких позовних заяв сплачується у розмірі передбаченому підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто як із заяв майнового характеру.
При цьому, відповідно до п. 33 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита" з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.
СПД-ФО ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. та залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 15.07.2009 р. у справі № 9/84-07, яким позов задоволено частково: визнано недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна – торгівельного ряду "Квіти" (магазин) під літ. "А-1", загальною площею 128,4 кв.м., що розташований в м Суми по вул. Харківська, 36/1, укладений між Підприємцем ОСОБА_4 та Підприємцем ОСОБА_5; визнано за СПД-ФО ОСОБА_3 право власності на торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська-Сумсько-Київських дивізій на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2006 р.; зобов'язано СПД-ФО ОСОБА_5 передати СПД-ФО ОСОБА_3 торгівельний ряд "Квіти", що являє собою комплекс кіосків за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Харківська-Сумсько-Київських дивізій.
Тобто, скаржник фактично просить переглянути постанову апеляційного господарського суду у повному обсязі, яка містить висновки як щодо майнових, так і щодо немайнових вимог.
До касаційної скарги СПД-ФО ОСОБА_3 додано квитанцію № 40 від 08.12.2009 р. про сплату державного мита лише у сумі 127,50 грн., як за вимоги немайнового характеру, тоді як державне мито за скаргою СПД-ФО ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. у частині, що містить вимоги майнового характеру, повинно бути сплачене з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29, 30 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита".
За таких обставин, додана до касаційної скарги квитанція № 40 від 08.12.2009 р. не може бути визнана судом належним доказом сплати державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Зазначені обставини згідно є підставами для повернення касаційної скарги без розгляду.
Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 46, 86, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 р. у справі № 9/84-07 повернути заявнику.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук