Справа № 302/1481/18

2/302/38/19

Номер рядка звіту 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

05.03.2019                                        смт.Міжгір'я

                 Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Гайдур А. Ю

                  з участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

              позивача ОСОБА_2,

              представника позивача ОСОБА_3,

              представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні райсуду справу за позовом ОСОБА_2 до Міжгірського медичного коледжу про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-

                                       В С Т А Н О В И В:

        10.12.2018 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міжгірського медичного коледжу про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

     В позові зазначено, що він працював на посаді викладача Міжгірського медичного коледжу, що стверджується записами у його трудовій книжці. За наказом директора Міжгірського медичного коледжу № 111-к від 09.11.2018 року його звільнено з займаної посади викладача з 09.11.2018 року за прогули без поважних причин, згідно пункту 4 ст. 40 КЗпП України. З наказом про звільнення  з роботи відповідачем його було ознайомлено та видано на руки 12.11.2018 року. Інших підстав звільнення в наказі не зазначається.

       Вважає вищезазначений наказ незаконним у зв’язку з відсутністю з його боку порушень покладених на нього трудових обов’язків, а відповідно і підстав для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки після винесення рішення суду від 06.09.2019 року про поновлення його на роботі він щоденно починаючи з 07.09.2018 року приходив на роботу у медичний коледж. Однак  почали вживатись заходи недопущення його до виконання обов’язків викладача, з розкладом занять студентів на 2018-2019 навчальний рік його ознайомлено не було і його пари у розкладі занять не значилися, незважаючи на його неодноразові усні звернення пояснити причини недопущення його до виконання обов’язків викладача. 13.09.2018 року та 20.09.2018 він поштовим зв’язком отримав від відповідача лист з проханням дати письмові пояснення про причини відсутності його на роботі 07.09.2018, 10.09.2018 та 11.09.2018 року. Він у письмовій формі надав відповідачу свої пояснення. З цього часу протягом жовтня – листопада 2018 року відповідач почав періодично складати відносно нього акти про відсутність на роботі та надсилати йому поштовим відправленням. Таким чином до моменту його чергового звільнення з роботи 09.11.2018 року  він не мав можливості приступити до виконання обов’язків викладача дисципліни, оскільки протягом цього періоду не мав у розкладі жодного заняття зі студентами і всі його звернення, як усні так і письмові, ігнорувались відповідачем.  

     Тому просить визнати незаконним та скасувати наказ директора Міжгірського медичного коледжу № 111-к від 09.11.2018 року про звільнення його з роботи, поновити його на роботі на раніше займаній посаді з виплатою середньомісячного за час вимушеного прогулу, стягнути з відповідача на його користь 40000 грн. моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням його з роботи.  

     В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали  в повному обсязі, просять такі задовольнити.

      Представник відповідача ОСОБА_4 при розгляді справи позовні вимоги заперечив повністю, просить відмовити у позові ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що інспектором з кадрів Міжгірського медичного коледжу ОСОБА_5 22.10.2018 було складено на ім’я в.о. директора коледжу доповідну записку про відсутність позивача на роботі, так як завчасно позивач не попереджав керівництво коледжу про невихід на роботу 22.10.2018. За вказівкою в.о. директора коледжу було здійснено ряд заходів з метою з’ясування причин відсутності позивача на роботі, зокрема, вони провели опитування працівників коледжу з метою отримання інформації про те, чи виходив позивач на роботу, однак всі з опитаних працівників коледжу заявили, що не бачили його протягом робочого дня 22.10.2018 ні на робочому місці, ні на території коледжу. Також були спроби зв’язатися з позивачем по телефону, однак останній на дзвінки не відповідав, за наслідками перевірки було складено акт від 22.10.2018. В подальшому позивач був відсутній на роботі 23-26 та 29 жовтня 2018 року, що також було належним чином зафіксовано. Станом на 08.11.2018 року позивач не надав ні комісії, ні керівництву коледжу жодних,  т.ч. письмових пояснень, про що було складено відповідний акт за результатами службового розслідування, який було доведено до відома директора коледжу. Наказом директора коледжу від 09.11.2018 року № 111-к на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України позивача було звільнено у зв’язку з відсутністю на роботі без поважних причин. Копію наказу позивачу було вручено 12.11.2018, одночасно інспектор з кадрів коледжу намагалася вручити позивачу його трудову книжку, однак останній відмовився її отримувати, про що також було складено відповідний акт. 

       Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що після поновлення позивача ОСОБА_2 на роботі викладача йому було надано загальна кількість годин, а він мав розробити ці години в своєму навчальному плані, який спочатку затверджує голова циклової комісії а потів вона. Позивач навчальний план не надава та на засідання циклової комісії не з’явився і не пройшов медичний огляд. Була створена комісія, де зав. кадрами коледжу ОСОБА_5 мала право перевіряти вихід викладачів на роботу. 

      Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що її в.о. директора коледжу ОСОБА_6 уповноважила проводити перевірку про явку на роботу позивача. Вона опитувала викладачів та інших працівників чи бачили позивача на території коледжу, після чого складалися відповідні акти і коли з’являвся позивач вона його з ними ознайомлювала, де він пояснював, що постійно приходив і дивився в розклад занять і йшов з роботи. З 22 по 26 жовтня на роботі позивача ніхто не бачив, після чого були складені відповідні акти і передані директору коледжу. Пояснення позивач їй не надав і сказав що подасть пізніше, однак він їх так і не надав. Акти складалися не тільки по опитуванню працівників коледжу, але й особисто навідувалася у викладацьку.

   Оцінивши позиції сторін, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, свідків, та подані в справу докази, суд дійшов такого висновку.

     Судом установлено, що ОСОБА_2 більше 40 років працював викладачем у Міжгірському медичному коледжі.

     Наказом директора Міжгірського медичного коледжу № 111-к від 09.11.2018 його звільнено із займаної посади викладача (взагалі з роботи) з 09.11.2018 за прогули без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.

        З наказом про звільнення з роботи Відповідачем його було  ознайомлено 12.11.2018.

     В наказі про звільнення ОСОБА_2 з посади викладача зазначено, що він упродовж робочих днів з 22 по 26 жовтня та 29 жовтня 2018 року був відсутній на роботі без поважних причин.

      Факт відсутності позивача ОСОБА_2 на роботі в Міжгірському медичному коледжі у вказані дні підтверджено в суді ОСОБА_7 комісії працівників коледжу в складі інспектора з кадрів ОСОБА_5, викладача коледжу (голова профкому) ОСОБА_8, лаборанта коледжу ОСОБА_9, поясненнями свідків  ОСОБА_5, ОСОБА_6, доповідними записками інспектора з кадрів ОСОБА_5 про відсутність  і не вихід на роботу ОСОБА_2, ОСОБА_7 за результатами службового розслідування від 08.11.2018, яке проводилося на підставі наказу відповідача № 107-к від 30.10.2018.

        ОСОБА_2 відмовився від дачі пояснень щодо причин відсутності його на роботі у період з 22.10.2018 по 26.10.2018 включно та 29.10.2018, що стверджено ОСОБА_7 комісії від 01.11.2018 підписаного працівниками коледжу: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10

        До матеріалів справи додано копію письмового пояснення ОСОБА_2 від 06.11.2018, яке адресовано відповідачу і в якому він зазначає, що кожний день на 8:00 год ранку він ознайомлюється з розкладом занять у коледжі.

       У своїх поясненнях в суді ОСОБА_2 також ствердив, що він приходив на роботу у коледж на 8:00 год. ранку і що знаходився на роботі кожний день не дивлячись на відсутність у розкладі його занять, однак доказів з цього приводу суду не надав.

      Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

      Згідно ст. 149 цього Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.

       При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок,  і попередню роботу працівника.

      Відповідно до ст. 147 цього Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

       1)догана;

       2) звільнення.

      Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

      Належними доказами відповідача доведено правомірність (законність) звільнення ОСОБА_2 з роботи за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, зокрема ним дотримано вимог трудового законодавства ( ст. 149 КЗпПУ) – зажадано від позивача надати письмові пояснення, (і таке надано позивачем 06.11.2018 до дня звільнення), враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку (6 днів відсутності на роботі без поважних причин), попередню роботу працівника, наявність у позивача на день звільнення дисциплінарного стягнення у вигляді догани (наказ відповідача № 159-к від 30.11.2017), яка не знята і не погашена, позивач не є членом профкому коледжу.

     Викладені Позивачем в позовній заяві і підтверджені в суді поясненнями його представника мотиви і обґрунтування незаконності звільнення з роботи, які зводяться зокрема по недопущенню його до виконання обов’язків викладача, не ознайомлення з розкладом занять та відсутності його пар у розкладі занять, відсутності робочого місця у коледжі і які обов’язки він мав виконувати у коледжі за відсутності занять йому доведено з боку відповідача не було.

      Дані мотиви, обґрунтування та твердження позивача є хибними, не заслуговують на увагу і спростовуються як приписами чинного законодавства так і належними доказами поданими в справі відповідачем.

       Так, наказом Відповідача № 80-к від 07.09.2018 Позивача було поновлено на роботі та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

    Наказом Відповідача № 81 від 07.09.2018 було внесено зміни до педагогічного навантаження викладачів коледжу на 201/-2019 навчальний рік щодо надання Позивачу педнавантаження з предмету «Фізика та астрономія» у груп І-А та І-Ф  в кількості 284 години.

     Також 07.9.2018 заступником директора коледжу з навчальної роботи було видано розпорядження № 4, яким зобов’язано Позивача розробити та надати для заслуховування і погодження на засіданні  циклової комісії загальноосвітніх та природничих дисциплін всю необхідну навчально-методичну документацію, зокрема індивідуальний плат роботи викладача та робочу навчальну програму з дисципліни «Фізика та астрономія». З даним розпорядженням відповідача було ознайомлено 12.09.2018 однак до дня звільнення Позивач не надав необхідну навчально-методичну документацію, на засіданнях циклової комісії був відсутній.

         Крім того Позивач не надав Відповідачу особисту медичну книжку з відміткою про проходження щорічного обов’язкового медичного огляду за 2018.

          Згідно ст. 51 КЗпП України визначено, що законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

          Відповідно до ч.2 ст. 53 Закону України «Про вищу освіту», педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти проводять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

         Згідно п.1 ч.2 ст. 53 цього Закону викладач є педагогічним працівником закладу вищої освіти.

     Відповідно до ст. 56 цього Закону робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

    Згідно Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників Міжгірського медичного коледжу (розділ V- робочий час його використання), Положення про організацію освітнього процесу в Міжгірському медичному коледжі (розділ 9 – робочий час викладача), наказу Відповідача № 76 від 31.08.2018 «Про затвердження графіку роботи працівників Міжгірського медичного коледжу на І семестр 2018-2019 рр., вбачається, що робочий час викладача (науково-педагогічних працівників) становить 36 годин на тиждень, п’ятиденний робочий тиждень. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

       Встановлено, що ОСОБА_2 дійсно на І-й семестр 2018-2019 навчального року не мав пар (занять) із учнями (студентами) коледжу по дисципліні»Фізика та астрономія», однак він за вересень-жовтень отримав (з 22.10 по 26.10 та 29.10.2018 - дні прогулу не отримував) заробітну плату відповідно до свого педнавантаження (284 години на рік) і до дня звільнення (09.11.2018) теж отримав заробітну плату, що не заперечив і сам Позивач в суді.

        Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. 

     З огляду на встановлене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача належними доказами не є доведеними перед судом, натомість такі спростовані Відповідачем належними доказами, а тому у задоволенні позову  слід відмовити.

       Судових витрат немає.

        Керуючись ст.ст.  81 ч.1, 263-265 ЦПК України, суд,-

                                        В И Р І Ш И В:

         Відмовити у позові ОСОБА_2 до Міжгірського медичного коледжу про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

          Судових витрат немає.

         Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , - протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

          Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

          Дата складання повного судового рішення 11.03.2019

Суддя: ОСОБА_7