Справа №2-24/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010р. Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого – судді Савіна О.І.
при секретарі – Філіпповій Ю.І., Плохотнюк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в особі Южноукраїнського міського голови про визнання права власності на самочинно забудований нерухомий об’єкт "Літній майданчик з тентовим шатром",
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в особі Южноукраїнського міського голови про визнання права власності на самочинно забудований нерухомий об’єкт "Літній майданчик з тентовим шатром".
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги пояснивши, що в червні 2008 році вона у ОСОБА_2, якій в 2003 році виконкомом Южноукраїнської міської ради було виділено земельну ділянку для будівництва літнього майданчика, вона уклала договір оренди землі для обслуговування літнього майданчика, розробила план будівництва літнього майданчика, отримала дозвіл на будівництво і побудувала його, - придбала "Літній майданчик з тентовим шатром". Вона в свою чергу також уклала договір оренди землі і коли почала експлуатувати його то виявилося, що там не просто літній майданчик – тимчасова споруда, а велике кафе – капітальна забудова.
Для того, щоб визнати за собою право власності на даний самовільно збудований нерухомий об’єкт вона неодноразово зверталася до міської ради та до КП "БТІ" м. Южноукраїнська, але їй було відмовлено на тій підставі що земельна ділянка надавалась в оренду під літній майданчик, а не капітальне будівництво.
Просить суд визнати за нею право власності на самовільно збудований нерухомий об’єкт «Літній майданчик з тентовим шатром».
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідно до ч. 1 і 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. ч.3 ст.376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Але в цьому випадку, згідно договору оренди земельної ділянки від 14.04.2009 ОСОБА_1 Южноукраїнською міською радою надано в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення та обслуговування майданчика по вул. Прокоф'єва біля садиби № 19 у м. Южноукраїнську. Пунктом 3 Договору передбачено, що на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не розташовані, а Договір укладено на один рік. В акті прийому передачі зазначено, що передана земельна ділянка знаходиться під проїздами, проходами, площадками. Вказаний акт був підписаний ОСОБА_1 в 2009 році – вже після того, як вона дізналась, що дана споруда є капітальним будівництвом. Стверджувала, що до Южноукраїнської міської ради ніяких листів з приводу того, що дана споруда є капітальною від ОСОБА_1 не надходило. Зазначила, що за статтею 417 ЦК України у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Южноукраїнська міська рада та її виконавчий комітет дозволу на забудову зазначеної земельної ділянки не надавала так як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 оскільки даний об’єкт знаходиться біля ОСОБА_3 м. Южноукраїнська та наполягає на виконання п.16 Договору оренди земельної ділянки, а саме: після припинення дії Договору повернути земельну ділянку у стані не гіршому в порівняні з тим, у якому вона одержала її в оренду.
Тому просила суд позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинно збудований нерухомий об'єкт «Літній майданчик з тентовим шатром» залишити без задоволення.
Суд, вислухавши позивачку, її представника, яка підтримала доводи свого довірителя, та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 21 жовтня 2003р. суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, розташованої біля садиби №19 по вул. Прокоф'єва для розміщення та обслуговування кафе з тентового шатра /а.с.74/.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №442 від 01.07.2004 року підприємцю ОСОБА_4 дозволено здійснити будівництво літнього майданчику від закусочної "Експрес Маркет" на території меморіального комплексу шляхом затвердження документації, виконаної фахівцями КП "Архітектурно-проектувальне бюро" /а.с.51/.
Згідно до затвердженого акту державної технічної комісії від 07.07.2004 року літній майданчик від закусочної "Експрес Маркет" готовий до введення в експлуатацію /а.с. 22,23/ та Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №530 від 10.08.2004р. було прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт – літній майданчик від закусочної "Експрес Маркет" на території меморіального комплексу.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.06.2008 року /а.с.37/ ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 «Літній майданчик з тентованим шатром "Янтар" з меблями та торгівельним обладнанням згідно акту-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору, за адресою м. Южноукраїнськ, меморіал "Козацької слави", біля будинку №19 по вул. Прокоф’єва.
4 грудня 2008р. Южноукраїнська міська рада рішенням №850 надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування землею для комерційного використання в короткострокову оренду терміном 1 рік під розміщення та обслуговування майданчика по вул. Прокоф’єва біля садиби №19, загальною площею 0,0502га.
Рішенням Южноукраїнської міської ради №950 від 26.03.2009р. технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування землею ОСОБА_1, наданої в короткострокову оренду для комерційного використання під розміщення та обслуговування майданчика по вул. Прокоф’єва біля садиби №19 було затверджено /а.с.13/ та на підставі даного рішення 14.04.2009 року між Южноукраїнською міською радою в особі міського голови ОСОБА_5 та ОСОБА_1М. було укладено договір оренди земельної ділянки під проїздами, проходами, площадками площею 0,0502 га строком на один рік.
В судовому засіданні встановлено, що під час експлуатації даного «Літній майданчик з тентовим шатром» позивачкою було виявлено, що споруда не являється тимчасовим спорудженням, а має всі властивості капітальної будівлі, яка була збудована підприємцем ОСОБА_4 самовільно, яку в подальшому придбала ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Крім того ч. 3 ст. 376 ЦК України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно
Проте в судовому засіданні встановлено, що «Літній майданчик з тентовим шатром» був побудований саме ОСОБА_4, без затвердженого проекту, без дозволу на будівництво та на земельній ділянці, яка не була надана їй на момент будівництва у власність, що є порушенням ст. 24 Закону України «Про планування і забудову території», ст. 25 Закону України «Про основи містобудування в Україні».
Судом з’ясовано, що питання про надання ОСОБА_4 дозволу на здійснення спірної добудови на належній територіальній громаді земельній ділянці органом місцевого самоврядування як власником земельної ділянки не вирішувалось, як і питання згоди на узаконення самовільного будівництва.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що «Літній майданчик з тентовим шатром» був побудований саме ОСОБА_4, а ОСОБА_1 придбала на законних підставах у останньої самочинно збудований нерухомий об’єкт "Літній майданчик з тентовим шатром" то на погляд суду являючись користувачем вище вказаного об’єкту, має право про визнання за нею права власності на нерухоме майно як самочинно забудоване на земельній ділянці належній територіальній громаді м. Южноукраїнська.
ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні надавала пояснення, що при укладанні договору купівлі-продажу їй було не відомо що предметом угоди є капітальне будівництво, а не тимчасова споруда.
Відповідно до висновку №3174 судової будівельно-технічної експертизи, будівля, що розташована на земельній ділянці біля будинку №19 по вул. Прокоф’єва в м. Южноукраїнську Миколаївської області, призначена для розміщення та обслуговування тентового шатра, має всі конструктивні елементи, що відповідають капітальній будівлі та являється капітальною будівлею.
Статтею 376 ч. 5 ЦК України унормовано, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує право інших осіб.
Як вже зазначалося ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали письмовий договір купівлі-продажу "Літнього майданчику з тентовим шатром", який є правомірним в силу ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом не дійсним.
Крім того встановлено, що "Літній майданчик з тентовим шатром" являється капітальною будівлею, а у ОСОБА_1 відсутні документи, що засвідчують її право власності на майно.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Задовольняючи вимоги позивача судом перевірені обов’язкові умови за яких може бути визнано право власності на самочинне будівництво: як надання в установленому порядку земельної ділянки у власність або користування (оренду); відсутність прав інших осіб, оскільки об’єкт "Літній майданчик з тентовим шатром" розміщений фактично за межами меморіального комплексу "Козацька слава" біля садиби №19 по вул. Прокоф’євапід проїздами, проходами та площадками, та будівництво проведено у відповідності до норм та правил (ДБН) тап використовується виключно за цільовим призначенням.
Доводи відповідача, на погляд суду, не є переконливими та спростовуються як показами позивача, іншими доказами, наданими останньою, в тому числі судовою будівельно-технічною експертизою та фактичними обставинами по справі.
Тому, на підставі викладеного суд вважає, що за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на нерухомий об’єкт "Літній майданчик з тентовим шатром" який розміщений за адресою: Миколаївська область м. Южноукраїнськ вулиця Прокоф’єва біля садиби №19.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ч.5 ст. 376 ЦК України та ст.ст. 3,4,10,11, 57, 179, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухомий об’єкт "Літній майданчик з тентовим шатром" який розміщений за адресою: Миколаївська область м. Южноукраїнськ вулиця Прокоф’єва біля садиби №19.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду Миколаївської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_6