Справа № 2-3229/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.
при секретарі - Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «комерційного банку «Причирномор`я» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь 1039 грн. 50 коп. вкладу з процентами у відповідності до договору №852/381 строкового банківського вкладу «Ощадний» від 24.11.08 р.; 2,9 грн. 90 коп. в якості процентів від простроченої суми за порушеним грошовим зобов'язанням; 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 500 грн. в якості відшкодування завданої йому моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти стягнення 1039,5 грн. вкладу з процентами у відповідності до договору №852/381 строкового банківського вкладу «Ощадний» від 24.11.2008 року, а у задоволенні решти позову просила суд відмовити.
Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає можливим позов задовольнити частково.
Судом встановлені наступні факти:
24 листопада 2008 року в м.Дніпропетровську між відповідачем ВАТ «КБ Причорномор'я» в особі першого заступника голови правління ОСОБА_2, та ОСОБА_1, було укладено договір №852/381 строкового банківського вкладу «Ощадний».
Згідно з п.1.1 договору вкладник передає, а банк приймає на зберігання грошові кошти в сумі 1000 грн. на строк з 24.11.2008 року по 24.02.2009 року та зобов'язується виплатити вкладнику суму вкладу і нараховані проценти за ставкою 16 % річних.
24 листопада 2008 року ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання по договору та передала банку 1000 грн., які були зараховані на рахунок № 26305005129004, що підтверджується відповідною квитанцією №136073 від 24.11.2008 р.
У відповідності до пп.2.1.2, 2.1.3 договору банк зобов'язаний повернути вклад на першу вимогу вкладника та сплатити проценти, нараховані згідно п.1.1, якщо вклад повертається після закінчення строку дії договору. В п.п.3.1.2, 3.1.3, 3.1.4 договору закріплені права вкладника, що відповідають зазначеним зобов'язанням банку.
24 лютого 2009 року строк дії договору скінчився і ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогою виконати своє зобов'язання відповідно до договору і повернути їй вклад та сплатити проценти.
Співробітник банку усно відмовив їй в цьому, посилаючись на те, що на даний час банк припинив повернення депозитних вкладів вкладникам.
03 березня 2009 року вона звернулася з письмовою вимогою до тимчасового адміністратора банку щодо повернення належних їй грошових коштів. У відповідь вона отримала лист, в якому тимчасовий адміністратор ВАТ «КБ Причорномор'я» підтвердив наявність договору між нею і відповідачем, наявність зобов'язання відповідача щодо повернення їй вкладу і виплати процентів та констатував неможливість виконання банком зобов'язань згідно з договором у зв'язку з «кризовими явищами в банківській системі» та «введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів (вкладників)».
Суд вважає односторонню відмову ВАТ «КБ Причорномор'я» від виконання зобов'язання незаконною.
Так, у відповідності до п.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, а умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п.3.3 Постанови НБУ від 03.12.2003 року №516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Крім того, у відповідності до ст.41 Конституції України, що має найвищу юридичну силу, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Сума вкладу та відсотки, що знаходяться у Відповідача, є моєю власністю і цей факт ним не оспорюється, отже Відповідач незаконно порушує право власності позивачки.
Суд вважає доводи відповідача такими, що протирічать діючому законодавству, а саме:
Постанова Правління НБУ від 11.10.2008 не встановлює заборону на дострокове розірвання договору банківського вкладу та видачу грошових коштів при такому розірванні. В Постанові вказуєтьс лише: «...проводити, з метою недопущення дострокового зняття коштів, роз'яснювальну роботу зі своїм клієнтами. Активно проводити стимулюючу роботу із залучення готівки на депозити та пролонгації депозитних договорів».
Згідно Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національної банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національної банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.
Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України.
Таким чином, в цих нормах відтворюється принцип ієрархічності нормативно-правових актів відповідно до якого вищою юридичною силою наділена Конституція України, якій мають відповідати всі інші нормативно-правові акти, прийняті в України, а також Цивільний кодекс України, якому не повинні суперечити інші підзаконні нормативно-правові акти стосовно цивільних відносин.
За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки 1039 грн. 50 коп. вкладу з процентами у відповідності до договору №852/381 строкового банківського вкладу
«Ощадний» від 24.11.08 р.; 2 грн. 90 коп. в якості процентів від простроченої суми за порушеним грошовим зобов'язанням, а всього 1042 грн. 40 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а у задоволенні решти позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Причорномор'я» на користь ОСОБА_1 1039 грн. 50 коп. вкладу з процентами у відповідності до договору №852/381 строкового банківського вкладу
«Ощадний» від 24.11.08 р.; 2 грн. 90 коп. в якості процентів від простроченої суми за порушеним грошовим зобов'язанням, а всього 1042 грн. 40 коп.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Причорномор'я» на користь ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: