№ 2-а-235/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 лютого 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В. при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ м.Маріуполя, Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора роти ДПС ВДАІ у м.Маріуполі від 15 березня 2009 року, в якій його притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КоАП України.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є власником автомобілю НОМЕР_1.

Постановою інспектора ДПС ВДАІ м.Маріуполя від 15.03.2009р. його, як власника транспортного засобу, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України по ст.122 ч.1 КпАП України та піддано адміністративному стягненню – штрафу в розмірі 255 грн.

Згідно з даною постановою 15.03.2009р. о 10-06 год. на 444 км а/д Знаменка-Луганск-Изварино водій автомобілю НОМЕР_1, власником якого є він, рухався зі швидкістю 96 км/год в межах міста.

Вважає, що постанову винесено з порушенням вимог закону, оскільки зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео фіксації у відповідності до ст.14-1 КпАП України, однак прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер, в той час як ст.14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася засобами, які працюють у автоматичному режимі.

     Просив суд поновити строк на оскарження постанови, яку скасувати та припинити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

     Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих причин, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

     Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового пасажирського автомобілю НОМЕР_1.

З копії постанови про адміністративне правопорушення № АН 190934 від 15 березня 2009 року вбачається, що водій автомобілю НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, 15.03.2009р. о 10-06 год. на 444 км а/д Знаменка-Луганск-Изварино рухався зі швидкістю 96 км/год в межах міста, за що його піддано штрафу у розмірі 255 гривень.

Згідно ст.23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Притягуючи правопорушника до адміністративної відповідальності, посадова особа відповідача в порушення вимог ст. 268 КУпАП не з’ясувала анкетних данних особи, яка керувала автомобілем, не  роз’яснила їй прав, які вона має у зв’язку із притягненням до адмінвідповідальності, не з’ясувала наявність заперечень проти притягнення до відповідальності і необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення, чим було порушено права позивача.

    Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

    Згідно ст. 288 КУпАП, постанову посадової особи органу внутрішніх справ у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, зокрема, в районний суд у порядку, визначенному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.

    Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших субьєктів при здійсненні ними вдадних повноважень.

Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов’язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.

    Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

    Так, згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушеня складається протокол уповноваженими на те особами. У разі його формлення, протокол складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не складається протокол у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

    Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що виключення щодо складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху містяться лише в частині 6, згідно якої, у разі фіксації такого правопорушення за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

    Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підставою для виключення із загальних вимог про обов’язковість складання протоколу про адміністративне правопорушення є саме робота засобів фіксації в «автоматичному режимі», що відповідно унеможливлює виконання вимог ст. 254 КУпАП щодо складання протоколу про адмінправопорушення.

    Таким чином, із діючих норм законодавства можливо зробити висновок, що у всіх інших випадках виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху посадовими і службовими особами органів внутрішніх справ вимоги ст. 254 КУпАП повинні виконуватись у повному обсязі, а отримані із допомогою засобів фіксації фото- або відео- матеріали можуть бути визнані лише доказами скоєння правопорушення.

    З огляду на наведене, суд вважає, що посадовою особою відповідача про притягнення позивача до відповідальності за правопорушення було порушено вимоги ст. 254 КУпАП.

Згідно ст.258 ч.6 КУпАП копії постанови про адміністративне правопорушення та матеріали, зафіксовані за допомогою спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адмінвідповідальності протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Згідно ст.289 КУпАП строк оскарження такої постанови – 10 днів з дня її винесення.

Суд вважає, що позивач дійсно був позбавлений можливості її оскаржити протягом 10 днів з дня її винесення, оскільки він дізнався про її існування 01 грудня 2009 року від державного виконавця, а працівники ДАІ порушили строк надіслання постанови.

    Через вказані причини постанова про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності підлягає скасуванню, а враховуючи, що на теперішній час сплинув передбачений ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 19, 159, 160, 161, 163, 167 КАС  України, ст.ст.141, 38, 258, 285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк пред’явлення позову до суду.

Позов ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 України в Донецькій області про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування - задовольнити.

Постанову інспектора ДПС РДПС відділу ДАІ м.Маріуполя при Управлінні ОСОБА_3 України в Донецькій області № АН 190934 від 15 березня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КпАП України – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Судья