Справа № 2а-62/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    2 лютого 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:    

головуючої судді                         Мельниченко С.П.

при секретарі                             Білодід Ю.П.

за участі представника позивача                 ОСОБА_1

представника відповідача                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  за період з січня 2007 року по листопад 2008 р.

В подальшому позивачка змінила свої позовні вимоги і просила суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною неправомірними, зобов'язати вчинити дії та стягнути з відповідача шкоди.

В подальшому позивачка відмовилась від своїх вимог про стягнення шкоди і ця відмова була прийнята судом.

В кінцевій редакції свого позову позивачка просить суд: поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх прав; визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації щодо нарахування позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09 липня 2007 року по листопад 2008 року у розмірі меншому ніж це визначено ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації здійснити нарахування позивачці відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах обчислених з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за період липня 2007 року по листопад 2008 року та виплатити недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням фактично отриманої допомоги за цей період.

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилалась на те, що вона  перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації в зв'язку з народженням 12.09.2006 року доньки – ОСОБА_4 та з жовтня 2006 року отримує щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, в січні - лютому 2007 року нею було отримано по 98,37 гривень, в березні - червні 2007 року по 99,72 гривень, в липні 2007 року 101,16 гривень, в серпні 2007 р. 103,41 гривня, в період з вересня по жовтень 2007 року по 104,85 гривень, в листопаді 2007 року 107,73 гривень, в грудні 2007 року 110,88 гривень та в період з січня по листопад 2008 року по 130 гривень.

Розмір зазначеної допомоги виплачено позивачці відповідно до ст. 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачено, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36,частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, як таке, що визнано неконституційним.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на2007 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум на дітей до 6 років встановлено: з 01.01.2007 року по 31.03.2007 року - 434 грн.; з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року - 463 грн.; з  01.10.2007 року по 31.12.2007 року - 470 грн.

Відповідно до розділу 1 ст. 58 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" від 28 грудня її року - "... затвердити на 2008 рік прожитковій мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення : - дітей віком до 6-ти років: з 01 січня - 526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., з 01 жовтня - 557 грн. ..."

Таким чином, позивачка вважає дії відповідача, після набуття сили Рішення Конституційного Суду України, щодо нарахування та виплати щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в тому розмірі в якому вона виплачувалася в період з 09 липня 2007 року 31 грудня 2008 року неправомірними.

Так як положення пункту 7 статті 71, щодо зупинення дії статей 41 та 43 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням". Оскільки в ст.. 46 Конституції України зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-р/2007 Конституційний Суд України також зазначив, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних  причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені конституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

В зв'язку з прийнятим Конституційним Судом України Рішенням поновлено дію 41 та 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", відповідно до яких допомога догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України від 08.01.2001р. №2240-3 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Враховуючи ту обставину, що даний вид допомоги надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення з трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки, слід дійти висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною.

Згідно ч. 3 та ст. 1 Закону України від 15.07.1999р. №966-14 "Про прожитковий мінімум" до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

    На підставі вищевикладеного слід дійти висновку, що застрахована особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відносяться до категорії працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка дізналася про порушене право тільки у грудні 2008 року з засобів масової інформації, від знайомих людей, що дає їй підстави вважати, що строк позовної давності нею не пропущено, так як річний строк для звернення до суду розпочався з грудня 2008 року.

    Позивачка в судове засідання не з'явилась. Представник позивачки, залучений до участі у справі на підставі усного клопотання позивачки в попередньому судовому засіданні, підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх.

    Представник Управління праці та соціального захисту населення в м. Новомосковську в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачка дійсно мала право на отримання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р., однак позивачка звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, а тому просив в задоволенні позову в цій частині відмовити, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в наступній редакції «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень» і дана норма діє з 01.01.2008 року по теперішній час, а отже дії відповідача при нарахуванні та виплаті допомоги державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку правомірні, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.09.2006 р. позивачка народила доньку ОСОБА_4 (а.с. 7) в зв'язку з чим була з 01.01.2007 р. взята на облік в УПСЗН Новомосковської райдержадміністрації та їй призначена виплата щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідачем була нараховано та виплачувалось позивачці допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в наступних розмірах: в січні - лютому 2007 року нею було отримано по 98,37 гривень, в березні - червні 2007 року по 99,72 гривень, в липні 2007 року 101,16 гривень, в серпні 2007 р. 103,41 гривня, в період з вересня по жовтень 2007 року по 104,85 гривень, в листопаді 2007 року 107,73 гривень, в грудні 2007 року 110,88 гривень та в період з січня по листопад 2008 року по 130 гривень, що підтверджується довідкою (а.с. 8).

    Що стосується позовних вимог позивачки про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка діяла на той час, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Дію частини 1 статті 15 Закону України та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено пунктом 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про державний бюджет України на 2007 р.".

Статтею 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 р." встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином позивачка мала право на нарахування та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з липня 2007 року по грудень 2007 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачка звернулася до суду в січні 2009 року, тобто з пропуском річного строку звернення до суду, а тому просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові в цій частині.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року за пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності не пропущений, оскільки позивачка дізналась про порушення її права тільки в грудні 2008 року суд не приймає до уваги, оскільки вперше право позивачки було порушено у  липня 2007 року і це порушення тривало до грудня 2007 року. Позивачка знала про порушення її права, оскільки отримала допомогу у розмірі, меншому, ніж встановлено Законом, однак жодних дій не вчинила. Те, що позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права підтверджується і тим, що Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 було опубліковано в періодичних виданнях вже в липні 2007 року.

Що стосується позовних вимог позивачки про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з січня 2008 року по листопад 2008 року, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 23 пп. 7 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" була викладена в наступній редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

    Дана норма не визнавалсь неконституційною, не змінена та не скасована, а отже діє по теперішній час, а тому суд приходить до висновку, що відповідач, при призначенні, нарахуванні та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з січня 2008 року по грудень 2009 року діяв правомірно, відповідно до вимог законодавства, нарахування та виплата проведені вірно, а отже в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Посилання позивачки на ст.. ст.. 41 - 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності  та витратами зумовленими  народженням та похованням" суд вважає необґрунтованим, оскільки до даних правовідносин ці норми застосовані бути не можуть з огляду на наступне.

Згідно преамбули до вказаного Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Виплата ж допомоги по догляду за дитиною здійснюється не Фондом а Управлінням ПСЗН.

Крім того, Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" у статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування", внаслідок чого дія вказаного Закону почала поширюватись як на застрахованих так і не застрахованих осіб і, відповідно нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною здійснюється на підставі цього Закону, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності  та витратами зумовленими  народженням та похованням"

    Також необхідно зазначити, що позивачка не є застрахованою особою в сенсі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності  та витратами зумовленими  народженням та похованням", оскільки на час народження дитини не працювала.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-12, 69, 71, 99, 100, 158-164, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007, Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" суд, -  

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Новомосковської райдержадміністрації про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії відмовити.

    Постанова суду може  бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч.5 ст. 186 КАС України без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                 С.П. Мельниченко