ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року                                                        м. Кропивницький

справа № 398/3248/18

провадження № 22-ц/4809/204/19

       Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

               головуючого судді - Письменного О.А.,

               суддів - Дуковського О.Л., Суровицької Л.В.,

               при секретарі – Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі судді Ніколаєва М.В. від 11 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3 про стягнення збитків, -

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 10 квітня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 7/KVN6-04-08 в сумі 76 200 доларів США. В рахунок забезпечення виконання зобов’язань по вказаному кредитному договору, в цей же день був укладений договір іпотеки № 7/KVN6-Z, відповідно до якого ним була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1.

25 січня 2010 року між ним та ОСОБА_1 був укладений Попередній договір, відповідно до п.2.3 якого відповідач взяла на себе зобов’язання погасити його кредитні зобов’язання перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором про відкриття кредитної лінії № 7/KVN6-04-08 від 10 квітня 2008 року, які на момент укладання Попереднього договору становили 43 658 доларів США. Погашення мало відбуватися відповідно до графіку передбаченого кредитним договором.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по погашенню кредиту не виконала, у зв’язку з чим у липні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з нього на користь банку заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 1 427 684,56 грн. По даній справі відкрито провадження та перебуває на розгляді в суді.

Відповідно договору про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 30 січня 2018 року, право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшли до ОСОБА_3. На момент укладення договору про відступлення права вимоги заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії становила 64 832,97 доларів США та 4987610,47 грн., з яких 42801,44 доларів США заборгованість за кредитними коштами, 22 031,53 доларів США заборгованість по сплаті процентів та 4987610,47 грн. нарахована пеня.

01 лютого 2018 року на виконання п. 2.3. Попереднього договору від 25.01.2010 року відповідач передала йому кошти в розмірі 64 832,97 доларів США для погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 року, в свою чергу дані кошти були передані ним ОСОБА_3

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 30 травня 2018 року його заборгованість перед ОСОБА_3 по нарахованій пені становить 4 987 610, 47 грн.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем умов попереднього договору від 25.01.2010 року йому завдано збитків в розмірі 4 987 610, 47 грн., тому просив стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу та судові витрати.

Ухвалою Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження у даній справі.

10 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у майбутньому, оскільки розмір збитків є значним, просив накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме на:

- 22/25 частини будівлі та споруди, що розташовані за адресою: площа Леніна (Соборна), 27-а, м. Олександрія, Кіровоградська область – вартістю 2 243 400 грн.;

- нежитлову будівлю головного корпусу, що розташована за адресою: площа Леніна (Соборна), 27-б, м. Олександрія, Кіровоградська область – вартістю 176 009 грн.;

- 57/100 частини нежитлової будівлі контори, що розташована за адресою: площа Леніна (Соборна), 27-в в м. Олександрія Кіровоградської області – вартістю 53 494 грн.;

- 3/5 частини приміщень магазинів непродовольчих товарів загальною площею 195,7 кв.м., 2 черга  - 4 приміщення, що розташовані за адресою: вул. Семашка, 44, м. Олександрія,Кіровоградська область;

- земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 2611091501:10:021:0036, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Микуличин, участок Підліснів.

- нежитлове приміщення на проспекту Леніна (Соборному), 111 в м. Олександрія Кіровоградської області – вартістю 185 510 грн..

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2018 року заяву задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, скаржник подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є  накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, задовольняючи заяву про забезпечення позову і вирішуючи питання про співмірність виду забезпечення позову у вигляді арешту майна заявленим вимогам, суд першої інстанції не з’ясував вартість нерухомого майна, а саме:

- 3/5 частини приміщень магазинів непродовольчих товарів загальною площею 195,7 кв.м., 2 черга  - 4 приміщення, що розташовані за адресою: вул. Семашка, 44, м. Олександрія, Кіровоградська область;

- земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 2611091501:10:021:0036, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Микуличин, участок Підліснів.

Отже, висновок суду про співмірність виду забезпечення позову заявленим вимогам не підкріплений відповідними доказами, а тому є безпідставний.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що аргументи апеляційної скарги про те, що між сторонами відсутній спір, і тому заява про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, не знайшли свого підтвердження під час дослідження обставин справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду питання про забезпечення позову, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання щодо забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 06.03.2019 року.

Головуючий:

Судді: