Справа № 404/4648/17

Номер провадження 2/404/577/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі:

головуючого судді Павелко І.Л.,

       за участі секретаря Зайко О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, мотивуючи його тим, що сторони уклали договір № б/н від 15.08.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31.05.2017 року, у зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором, у відповідача є заборгованість в загальному розмірі 69 648,12 грн., в тому числі: 8 620 грн. заборгованість за кредитом; 54 051,05 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 184,30 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 3 292,77 грн. (процентна складова). До цього часу заборгованість відповідачем не погашена. З зазначених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в загальному розмірі 69 648,12 грн. та 1 600 грн. сплаченого судового збору (а.с.2-3).

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та її представник в судове засідання06.03.2019 року не з’явилася, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, причини не явки суду не повідомила. На попередніх засіданнях пояснили ,що відповідач на момент складання угоди поміняла паспорт, від ідентифікаційного коду відмовилася тому анкету не підписувала.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та є таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір №б/н від 15.08.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За умовами кредитного договору, кредитор прийняв на себе зобов'язання надати кредитні кошти позичальнику, в порядку визначеному в кредитному договорі.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що Були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що і підтверджується матеріалами справи, що 15.08.2014 року відповідач подала банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та оформлення на її ім'я кредитної картки. Представник Банку уточнив, що було видано кредитну картку «Універсальна». Підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердила факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодилась з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання

банківських послуг, які затверджені 06 березня 2010 року, Тарифами банку, (а.с.6,7,8-12).

З довідки банку та фотознімку відповідачки з програмного комплексу вбачається, що кредитна картка почала діяти з 15серпня 2014 року.

Відповідно до кредитного договору відповідачці було видано кредит в розмірі 8 100 грн. зі сплатою 27,60 % на рік.

Випискою по рахунку підтверджується, що відповідач користувалась кредитними коштами.

Дійсність кредитного договору в устаноленому законом порядку не оспорювала.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 33.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова

заява про закриття карткового рахунку.

3 вересня 2014 року позивачем змінено порядок нарахування відсотків за

користування кредитом, зокрема до бази розрахунку включено вже нараховані відсотки та санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також процентну ставку визначено на рівні 32,40 %, з 01 квітня 2015 року - 42,00% (а. с. 4-5).

Виходячи з приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту, тобто на суму кредиту фактично отриману позичальником. Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Як свідчить довідка про умови кредитування, відповідач отримала кредит за відсотковою ставкою 27,6% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, право банку збільшувати процентну ставку та умови такого збільшення в цій довідці не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо

права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За таких обставин, виходячи з відсутності письмової згоди відповідача на збільшення процентної ставки, наведений Банком в розрахунку розмір заборгованості за процентами в сумі 54051,05 грн. є неправильним, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту за процентною ставкою 27,60% на рік.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий правовий висновок викладено в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Строк дії картки листопад 2017 року включно, тому відповідач повинна сплатити проценти у межах погодженого сторонами строку кредитування то б то по травень 2017 року включно як зазначено в позовній заяві, враховуючи заборгованість за тілом кредиту 8 620,00 грн. за процентною ставкою 27,60% на рік.

Отже за первинною відсотковою ставкою заборгованість за відсотками складає: 8 620,00 грн./100х27,60/365х1003 днів (нарахування відсотків за період з 15 серпня 2014 року по 31 травня 2017 року включно) = 6 537,69 грн.. Тому з відповідача на користь банку підлягає до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 6 537,69 грн.

Доводи представника позивача про те, що на момент укладання кредитного договору відповідачка по релігійним переконанням відмовилася від ідентифікаційного коду та поміняла паспорт і тому укладати договір не могла, оскільки в договору зазначені реквізити її старого паспорту безпідставні, оскільки сам договір відповідачка не оскаржила, то б то під сумнів його не поставила а відтак він має законну силу і діє в правовому полі.

Окрім того відповідачка в день видачі картки №52168742326671454 здійснила зарахування на карту №4149437324800091 в сумі 200 грн., чим підтвердила факт користування карткою. Окрім того банком надано до суду фотознімки відповідачки з карткою яку вона отримала та на яку було зараховані кредитні кошти (а.с.125,127).

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею  в розмірі 4 709,53 грн., суд вважає за необхідне, відмовити, в зв’язку із забороною подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Статтею 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(в редакції 2017 року).

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого  спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних та кримінальних справ  №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судовий збір підлягає розподілу пропорційно задоволеним вимогам, незалежно від того, за якою ставкою сплачувався судовий збір.

Вимоги ст. 141 ЦПК України не суперечать обставинам щодо стягнення судового збору, викладеним в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 18 950 грн.46 коп. тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в

сумі    435,34 грн. (18 950грн.46 коп., х 100% : 69648 грн.12 коп. х 1 600,00 грн.). 

На підставі ст.ст. 23,530,611,623,1048 ЦК України , Закону України «Про захист прав споживачів» керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

                                              УХВАЛИВ:

  Позовну ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.08.2014 року в загальному розмірі 18 950грн.46 коп., в тому числі: 8 620 грн. - заборгованість за кредитом; 6 537 грн.69 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3 292,77 грн. – штраф (процентна складова).

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по пені та комісії в розмірі 3 184,30 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в сумі 435,34 грн.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду  протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.    

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи: 

позивач: ПАТ КБ «ПриватБанк», місце знаходження: вул. Н.Перемоги, 50,        м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повний текст рішення складено 07.03.2019 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда