КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3648/18

Провадження № 2/552/24/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2019 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря Павленко Л.М.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1,третя особа орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі, мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Останні роки відповідач перебуває в Італії, дитина знаходиться повністю на його утриманні та вихованні. Позивач матеріально забезпечений, проживає з батьками у комфортабельному будинку, у якому створені всі умови для проживання малолітньої дитини. Позивач самостійно утримує дитину, забезпечує належним харчуванням, одягом, взуттям, оплачує навчальні заклади, відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги. Просив визначити місце проживання малолітньої дитини з ним. Стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання доньки у розмірі ј частини доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження.

23 липня 2018 року від ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини в якій вона зазначила, що після розірвання шлюбу між сторонами, відповідач неодноразово, без її відому забирав малолітню дитину в невідомому напрямку, чинив перешкоди по поверненню дитини матері. ОСОБА_4 має всі належні умови для проживання дитини, сторони не можуть досягнути домовленості щодо місця проживання дочки.

Ухвалою суду від 09 серпня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, прийнята зустрічна позовна заява та об'єднана з первісним позовом. Залучено до участі у справі як третю особу службу у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року по справі призначено судово-психологічну експертизу. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Згідно ухвали суду від 04 грудня 2018 року поновлено провадження по справі , у зв'язку з неможливістю проведення експертизи, закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинів державного кордону сторонами по справі.

Ухвалою суду від 24 січня 2019 року зобов'язано орган опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації надати суду висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, зустрічні позовні вимоги не визнає та пояснив, що з ОСОБА_4 перебував у шлюбі, наразі шлюб розірвано. За час спільного проживання, як він, так і його дружина виїжджали на роботу за кордон, а дочка в цей час знаходилась у його батьків. На початку літа 2017 року ОСОБА_4 з дочкою виїхали в Італію, 02-03 січня 2018 року позивач забрав дочку до України за спільним рішенням сторін. Після повернення в Україну, він з дитиною постійно проживали у будинку його батьків. 25 вересня 2018 року відповідач забрала доньку з дитячого садочку та не дає змоги бачитися та спілкуватися з дитиною. Він приїжджав у с. Мильці, де проживає відповідач, проте йому не дозволили побачити доньку. В якому стані зараз дитина, де вона знаходиться , чим займається позивач не знає, відповідач не бажає контактувати з ним. Позивач за час проживання дитини з ним, не перешкоджав ОСОБА_4 у спілкуванні з дочкою, вмовляв дитину спілкуватися з матір'ю в телефонному режимі та по скайпу. ОСОБА_4 ніколи не висловлювала невдоволення щодо стану здоров'я чи зовнішнього вигляду дитини. Просив задовольнити його позовні вимоги, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала пославшись на викладені в позовній заяві обставини та пояснила, що наданими доказами у справі підтверджується, що позивач самостійно утримував дитину, створив належні умови для її проживання, розвитку, забезпечував всім необхідним, дитина відвідувала дитячий садок. Дві комісії визначили місце проживання малолітньої з батьком. Відповідач фактично викрала дитину з дитсадку, проте всі дії ,які після цього вчинив ОСОБА_1, щоб повернути дитину чи побачитись з донькою не мали успіху. ОСОБА_1 ніяким чином не бажає позбавити ОСОБА_4 батьківських прав чи обмежити її у спілкуванні з донькою. Приймаючи до уваги, що у матері дитини немає постійного доходу, вона на тривалий час виїжджала на роботу за межі країни, тому просила задовольнити первісний позов, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що ОСОБА_4 гарна мати та дівчинці краще знайти спільну мову саме з матір'ю. Остання турбується про доньку, дитина відвідує розвиваючі заняття, ходить на плавання. Дитина любить обох батьків, які є адекватним, але з врахуванням віку дитини, вона повинна проживати з матір'ю. ОСОБА_4 має дохід, вона надає послуги з манікюру та педикюру. Зараз проживає у с. Мильці, де винаймає житло та створила всі найкращі умови для проживання дитини. Зі слів відповідача остання буде проживати в Україні та не повідомляла щодо наміру виїхати на роботу за кордон. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Представник третьої особи служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради у судовому засіданні 15 лютого 2019 року підтримала висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 та пояснила, що дане рішення приймалось колегіальним органом, в ході якого приймались до уваги надані документи, які зазначені у висновку. У судове засідання 27 лютого 2019 року представник не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Полтавської районної державної адміністрації у судовому засіданні 15 лютого 2019 року пояснила, що на виконання ухвали суду комісією надано висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Комісією проаналізовані надані документи, акт обстеження умов проживання ОСОБА_4 На засідання комісії з'явися батько ОСОБА_1, який надав пояснення. Мати дитини та її представник не з'явились. Комісія вважає за доцільне визначити місце постійного проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком. У судове засідання 27.02.2019 року представник не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.

Суд, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, представників третіх осіб, свідків, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 03 листопада 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 січня 2018 року шлюб розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року народилась ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_1, ОСОБА_4 ( а.с. 8).

Як встановлено в судовому засіданні, починаючи з 2015 року сторони з метою працевлаштування на певний період виїжджали за межі країни. Ці обставини визнані сторонами у судовому засіданні та підтверджуються довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації ( а.с. 184). У цей час, за їх спільною згодою, дитина проживала з батьками ОСОБА_1 у м. Полтаві, а батьки ОСОБА_4 відвідували її на вихідні.

Влітку 2017 року, за спільною згодою сторін, ОСОБА_4 разом з дочкою виїхали до Італії, у січні 2018 року ОСОБА_1 повернувся до країни з дочкою та з цього часу дитина стала проживати з батьком за адресою АДРЕСА_2.

Спір між сторонами щодо місця проживання дитини виник після повернення ОСОБА_4 в Україну.

Як з'ясовано в судовому засіданні, з 25 вересня 2018 року дитина проживає з ОСОБА_4 у с. Мильці, Полтавського району та області, у житлі, що орендує ОСОБА_4

Добровільної спільної згоди щодо визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері чи батька сторони не досягли.

Згідно ст. 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків,особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення , можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною ( як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків ( Хунт проти України № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, у якому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Як встановлено в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_5 до 25 вересня 2018 року фактично проживала за адресою АДРЕСА_2.

За час проживання за вказаною адресою дитина відвідувала старшу групу Комунального закладу «Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садка) № 84 «Волошка» Полтавської міської ради, питанням її виховання займався батько ОСОБА_1 Мати ОСОБА_4 у вихованні дитини участі не приймала.

З 25 вересня 2018 року малолітня дитина не відвідує даний навчальний заклад.

Відповідно до довідки виданої Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 м. Полтави» № 825 від 14.05.2018 року ОСОБА_5 на час видачі довідки проживала за адресою АДРЕСА_2, спостерігалась у даному медичному закладі. Мати ОСОБА_4 була на огляді у сімейного лікаря разом з дитиною 09 липня 2015 року, у подальшому запитів від останньої про стан здоров'я доньки не надходило.

Чи перебуває дитина на обліку у іншому медичному закладі з 25 вересня 2018 року у суду відомості відсутні.

Місцем реєстрації малолітньої дитини, згідно довідки виданої виконавчим комітетом Старицької сільської ради Машівського району Полтавської області є АДРЕСА_3 . За цією ж адресою зареєстрована і мати дитини.

Відповідно до акту обстеження від 09.07.2018 року за вказаною адресою проведено обстеження умов утримання та виховання дитини ОСОБА_5 Встановлено, що будинок електрифікований, опалення природнім газом, є водопостачання та водовідведення. Кімнати облаштовані сучасною корпусною та м'якими меблями. Помешкання чисте та затишне, в достатній кількості побутової техніки, достатній запас харчів. У дівчинки є окрема кімната, де облаштоване місце для відпочинку та навчання. Сучасні м'які меблі, шафа-купе. У достатній кількості речей та шкільного приладдя. Кімната світла та чиста. Крім осіб, які зареєстровані у даному помешканні, що проживають батьки ОСОБА_4: ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Відповідно висновку обстеження для дитини створені всі умови для проживання та розвитку ( а.с.57).

Як встановлено в судовому засідання обстеження умов проживання відбувалось в той час, коли дитина там не проживала.

Згідно акту обстеження умов проживання від 18 липня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2. Умови проживання добрі, в кімнатах зроблений ремонт, є необхідні меблі та побутова техніка, санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам. У дитини є окрема кімната, ліжко для сну та відпочинку,стіл для заняття, шафа для одягу, дитячі речі, іграшки.

На час розгляду справи, місце проживання дитини змінилось та згідно пояснень представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 малолітня дитина мешкає з матір'ю в орендованому приміщенні за адресою АДРЕСА_1.

Допитані в судовому засіданні свідки суду пояснили:

Свідок ОСОБА_8 знає сторони тривалий час, відносини нормальні. ОСОБА_1 гарно ставиться до доньки, піклується про неї, приводив її в дитячий садок, дитина завжди охайна. З весни 2018 року ОСОБА_4 не проживає з донькою. Була присутні, коли ОСОБА_4 телефонувала доньці, а ОСОБА_1 умовляв дитину поговорити з матір'ю. У будинку позивача за первісним позовом створені належні умови для проживання дитини.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є матір'ю ОСОБА_4, відносини з ОСОБА_1 неприязні. ОСОБА_4 є гарною матір'ю, господаркою, між нею та донькою добрі стосунки. 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 побив її дочку в Італії, забрав дитину та повернувся до України. Він дозволяв матері зустрічатися з дитиною, але тільки в його присутності. Зараз донька з онукою проживає в с. Мильці у будинку своїх кумів, які допомагають їй, вона займається вихованням дитини. Донька надає послуги з манікюру, отримує дохід від передачі в оренду земельної ділянки. Дитині краще проживати з матір'ю. ОСОБА_1 характеризує негативно, останній побив ОСОБА_4 Коли дитина стала проживати з матір'ю, ОСОБА_1 двічі приїжджав до доньки, але його не пустили власники будинку.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що його дружина є хрещеною матір'ю ОСОБА_5. Зараз ОСОБА_4 проживає в їх будинку згідно договору оренди. З ОСОБА_1 відносини неприязні. Характеризує сторін як люблячих батьків, що переживають за свою дитину. ОСОБА_4 має кошти, підробляє прибиранням сусіднього котеджу, надає послуги з манікюру та педикюру, також їй надають фінансову допомогу батьки. Після того,як дитина стала проживати з ОСОБА_4, ОСОБА_1 двічі приїжджав, але до дитини його не пустили. ОСОБА_4 боїться, що її бувший чоловік забере доньку. Коли дитина проживала з батьком, то останній дозволяв ОСОБА_4 бачитись з донькою, але тільки у його присутності.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4, яка видана за місцем реєстрації, остання характеризується з позитивної сторони, до адміністративної відповідальності не притягувалась.

Суду не надано відомостей щодо негативної характеристики позивача ОСОБА_1, притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Свідчення ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо ОСОБА_1 є неприйнятними , оскільки останні підтвердили , що перебувають з ним у неприязних відносинах.

Є недоведеними також посилання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, оскільки такі пояснення взагалі не доведені будь-яким доказом, суду не надано жодного доказу щодо порушення будь-якого кримінального провадження відносно ОСОБА_1

У судовому засіданні встановлено та підтверджено показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, що за час проживання малолітньої дитини з ОСОБА_1, останній не перешкоджав у спілкуванні дитини з матір'ю, такі зустрічі проводились у його присутність.

З 25 вересня 2018 року дитина проживає з ОСОБА_4, яка не дозволяє ОСОБА_1 спілкуватись та бачитись з дитиною. Вказані обставини підтверджені у судовому засіданні свідком ОСОБА_10

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради № 253 від 25 вересня 2018 року затверджено висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1.

Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 Полтавської районної державної адміністрації від 13 лютого 2019 року, комісія з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1.

Згідно ч.6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Підстав, які передбачені ч.6 ст. 19 СК України щодо неприйняття зазначених висновків до уваги суду у судовому засіданні не встановлено.

Визначаючи місце проживання дітей, судом береться до уваги той факт, що у судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом не надано належних доказів в розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК щодо умов проживання дитини за адресою Полтавська область, Полтаський район, с. Мильці, вул. Ставкова, 36.

Позивач ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, а саме працює арматурником ТОВ «Полтавмонолітбуд» ( а.с. 151).

Як зазначила в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 офіційного доходу немає, не є приватним підприємцем, нею надаються послуги манікюру та педикюру за місцем мешкання. Тому є сумнівними посилання представника відповідача за первісним позовом щодо наявності доходу у відповідача ОСОБА_4, оскільки суду не надано жодного належного доказу отримання такого чи іншого доходу та взагалі можливості за освітою, кваліфікацією у наданні зазначених послуг.

Посилання на отримання коштів за передачу в оренду земельної ділянки власником якої є ОСОБА_4 також недоведені суду, як і факт наявності заощаджень.

Суд також приймає до уваги, що під забороною розлучення дитини з матір'ю в контексті Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Враховуючи встановлені судом вищезазначені обставини, суд дійшов висновку щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 року з батьком ОСОБА_1.

Частина 1 ст. 18 Конвенції про права дитини визначає принцип загальної та однакової відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини та декларує, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. ст. 141,155 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, розірвання шлюбу між батьками, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні розміру аліментів, суд приймає до уваги вимоги ст. ст. 180, 182 СК України.

При цьому суд враховує вимоги ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» щодо права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Позовні вимоги щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття підлягають задоволенню.

Оскільки в судовому засіданні не надано доказів надання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 матеріальної допомоги на утримання дитини починаючи з 29 червня 2018 року, тому стягнення таких платежів необхідно розпочати з 29 червня 2018 року.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141,155,161,180,183 СК України, ст.ст.10,12,81, 259, 263-265,430 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з 29 червня 2018 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, місце проживання АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової ставки платника податків НОМЕР_2.

Треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, місце знаходження м. Полтава, вул.. М.Бірюзова,1/2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05384703

Служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації , місце знаходження м. Полтава, вул. Шевченка,5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33988916.

Головуючий Ж.В.Кузіна

Повний текст судового рішення виготовлений 07 березня 2019 року