ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа№ 910/7084/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача Шутов О.О. довіреність № б/н від 11.02.19

від відповідача Дяченко В.С. довіреність № 24/15/3 від 28.12.18

від третьої особи 1 Ярошенко А.С. довіреність № 27-23305/18 від 23.11.18

від третьої особи 2 не з'явився

від третьої особи 3 не з'явився

від третьої особи 4 Лисюк О.Л. довіреність № 121218/1 від 12.12.18

від третьої особи 5 не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної іпотечної установи

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року

(про відмову у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про накладення арешту на майно)

у справі № 910/7084/16 (головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Щербаков С.О., Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Державної іпотечної установи,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ",

3. Холдингова компанія "Автокраз" у формі Відкритого акціонерного товариства,

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест",

5. Кабінет Міністрів України,

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 (т.І, а.с.5-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/7084/16, у позові відмовлено повністю (т.ІІ, а.с.54-61, т.ІІІ, а.с.76-88).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 скасовано, а справу № 910/7084/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (т.ІІІ, а.с.254-263).

Під час нового розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, у зв'язку з чим судом розглядалися вимоги про: визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, шляхом повернення сторін у попередній стан, а саме: внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб'єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з наступними записами про іпотеку: номер запису про іпотеку 2621423, номер запису про іпотеку 2626677, номер запису про іпотеку 2626640, номер запису про іпотеку 2626621, номер запису про іпотеку 2626607. номер запису про іпотеку 2626593, номер запису про іпотеку 2626576, номер запису про іпотеку 2626545, номер запису про іпотеку 2626496, номер запису про іпотеку 2626478, номер запису про іпотеку 2626194, номер запису про іпотеку 2625869, номер запису про іпотеку 2625523, номер запису про іпотеку 13831776, номер запису про іпотеку 13823423, номер запису про іпотеку 13822126, номер запису про іпотеку 13819377, номер запису про іпотеку 13819030, номер запису про іпотеку 13814498, номер запису про іпотеку 13814351, номер запису про іпотеку 13808376, номер запису про іпотеку 13808069, номер запису про іпотеку 13807831, номер запису про іпотеку 13807553, номер запису про іпотеку 13814179, номер запису про іпотеку 13814064, номер запису про іпотеку 13813891, номер запису про іпотеку 13813687, номер запису про іпотеку 13813018, номер запису про іпотеку 13812806, номер запису про іпотеку 13812568, номер запису про іпотеку 13811835, номер запису про іпотеку 13811673, номер запису про іпотеку 13810053, номер запису про іпотеку 13809741, номер запису про іпотеку 13807072, номер запису про іпотеку 13806826, номер запису про іпотеку 13806584, номер запису про іпотеку 13806050, номер запису про іпотеку 13813256, номер запису про іпотеку 13818653, номер запису про іпотеку 13818282; застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за № 15068059 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

У вересні 2017 року Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., направлені на визнання недійсними договору застави та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 за №№Д-2/2015 та Д-2.1/2015, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою (т.VI, а.с.47-55).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі №910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 19.07.2018 первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (т.VII, а.с.182-198, 324-335, т. VIII, а.с.249-275).

10 серпня 2018 року Державна іпотечна установа звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою №4172/15 від 10.08.18 про накладення арешту на майно, в якій просила накласти арешт на майнові права АТ "Дельта Банк" за кредитами та договорами забезпечення до них: Кредитним договором №ВКЛ-2005191 від 30.11.2010, укладеним між Банком та ТОВ "АТЛ"; Кредитним договором №НКЛ2005191/1 від 25.03.2011, укладеним між Банком та ТОВ "АТЛ"; Кредитним договором №07/08 від 14.02.2008, укладеним між Банком та ПАТ "АвтоКраз"; Кредитним договором №837 К-Н від 20.08.2008, укладеним між Банком та ТОВ "Ніко-Інвест" (т.ІХ, а.с. 2-5).

Заяву, з посиланням на ч. 12 ст. 238 ГПК України та ст. 1057-1 ЦК України, мотивовано тим, що визнаний недійсним договір застави майнових прав забезпечував виконання договору банківського рахунку №26/995-070, який на думку заявника є змішаним договором, що містить елементи кредитного договору, за яким Державна іпотечна установа є кредитором ПАТ "Дельта Банк" та наявна за ним сума заборгованості на момент звернення з цією заяво не погашена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/7084/16 відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про накладення арешту на майно (т.ІХ, а.с. 81-85).

28 грудня 2018 року Державна іпотечна установа звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву Державної іпотечної установи про накладення арешту на майно.

У апеляційній скарзі Державна іпотечна установа зазначає доводи, аналогічні до викладених у заяві про накладення арешту, а саме про те, що вирішення питання про накладання арешту в порядку ст. 1057-1 ЦК України може вирішуватись і після прийняття рішення та вказує, що у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, господарським судом застосовуються наслідки недійсності відповідного договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2019 року, апеляційна скарга Державної іпотечної установи у судовій справі № 910/7084/16 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

28 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Державній іпотечній установі строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/7084/16 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

11 лютого 2019 року Державна іпотечна установа звернулась із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.

18 лютого 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/7084/16, розгляд апеляційної скарги Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16, призначено на 05 березня 2019 року.

25 лютого 2019 року від АТ "Дельта Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги АТ "Дельта Банк" зазначає, що: судовими рішеннями у справі визнано недійсними Договір застави майнових прав (та похідний від нього договір відступлення права), який забезпечував виконання зобов'язань Банку за Договором банківського рахунку, а не кредитного договору, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч.5 ст. 1057-1 ЦК України, ч. 12 ст. 238 ГПК України, положення яких передбачено можливість накладення арешту на майно, яке було предметом застави за договором застави, який визнається судом недійсним та забезпечувало виконання кредитного договору. При цьому, за доводами АТ "Дельта Банк" під час розгляду даної справи судами на підстави всебічно і повно досліджених доказів встановлено, що спірні договори застави майнових прав та відступлення права вимоги були укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013. Також АТ "Дельта Банк" вказує, що в процесі розгляду даної справи по суті судами встановлено, що у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, є пріоритетними у застосуванні норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 2 ч. 5 ст. 36 якого визначено, що під час тимчасової адміністрації не в т.ч. накладення арешту та звернення стягнення на майно, а відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 цього Закону Україні з дня початку процедури ліквідації банку накладення нових обтяжень чи обмежень ні майно банку не допускається.

У судовому засіданні 05 березня 2019 року представник Державної іпотечної установи надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву Державної іпотечної установи про накладення арешту на майно.

Представники АТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Ніко Інвест" у судовому засіданні 05 березня 2019 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представники ТОВ "АТЛ", ХК "Автокраз" у формі ВАТ та Кабінету Міністрів України у судове засідання 05 березня 2019 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411626570615, 0411626570623, 0411626570640.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи доказами з урахуванням доводів сторін та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права зазначає наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 238 ГПК України у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, яка визначає правові наслідки недійсності кредитного договору, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

Отже, у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, господарським судом застосовуються наслідки недійсності відповідного договору, передбачені статтею 1057-1 ЦК України, в т.ч. у вигляді накладення арешту на майно, яке було предметом застави, за відповідною заявою кредитодавця.

Водночас, положеннями ч. 12 ст. 238 ГПК України та ст. 1057-1 ЦК України визначено, що питання про накладення арешту на майно в такому випадку вирішується на стадії ухвалення рішення суду, що підтверджується також і тим, що ст. 238 ГПК України, якою встановлено процесуальну можливість вчинення судом таких дій, визначає зміст рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про накладення арешту на майно, оскільки цю заяву подано Державною іпотечною установою після прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

Більш того, чинним законодавством не передбачено здійснення переоцінки встановлених в процесі розгляду відповідної справи по суті обставин, після закінчення такого розгляду, у порядку іншому, ніж перегляд рішення за нововиявленими та виключними обставинами. Таким чином, в порядку розгляду заяви про накладення арешту на майно, у суду відсутні правові підстави здійснення переоцінки встановлених в процесі розгляду справи по суті обставин, в т.ч. і щодо визначення правової природи договору, в забезпечення якого було укладені правочини, визнані за результатами розгляду цієї справи недійсними.

Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/7084/16 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті збору за подання скарги покласти на Державну іпотечну установу.

4. Справу №910/7084/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту - 07.03.2019 р.