Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 638/8925/13-ц

провадження № 61-797св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року у складі суддів: Швецової Л. А., Піддубного Р. М., Котелевець А. В.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, яка діяла від її імені, та ОСОБА_2

Зазначала, що за вказаним договором ОСОБА_3 від її імені відчужила належну їй квартиру АДРЕСА_1 за 60 тис. грн, разом з тим, 13 грудня 2006 року між нею та ОСОБА_3 укладений договір про надання послуг, згідно якого на ОСОБА_3 покладено обов'язок продажу спірної квартиривартістю, не нижче 1 010 000 грн. До вказаного договору долучався додаток у вигляді висновку оцінювача щодо вартості даної квартири. У зв'язку з наведеним вона надала ОСОБА_3 довіреність з правом продажу даного нерухомого майна, яка посвідчена приватним нотаріусом БугайовоюЛ. Я. 13 грудня 2006 року за № 4034.

Протягом 2006-2013 років вона не цікавилася у ОСОБА_3 про стан виконання їхніх домовленостей щодо продажу квартири, оскільки у вказаний період у неї склалися тяжкі життєві обставини: хвороба та смерть матері, батька й чоловіка, її хвороба та інвалідність. У квітні 2013 року вона самостійно знайшла потенційного покупця на квартиру, у зв'язку з чим відвідала квартиру та виявила обставини її відчуження ОСОБА_2 Відповідач пояснив їй обставини відчуження квартири за низькою ціною та вказав, що укладення договору є наслідком його з ОСОБА_3 дружніх відносин. ОСОБА_3 зазначила, що впродовж 2006-2013 років не повертала їй кошти за відчуження квартири у зв'язку з її тяжкими життєвими обставинами та запропонувала віддати 60 тис. грн, від яких вона відмовилась.

Таким чином, договір відчуження квартири укладено із перевищенням повноважень представника та внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, яка діяла від імені ФОП ОСОБА_1, та ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 9256, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л. П. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що, як пояснив ОСОБА_2, до продажу йому вказаної квартири ОСОБА_3 показувала висновок оцінювача, згідно якого вартість квартири складала 1 010 000 грн. При цьому перед продажем квартири ОСОБА_3 домовилася з ним про те, що вона продає останню за такою низькою ціною у рахунок їх гарних відносин та за умови, що ОСОБА_2 надасть можливість їй та/або її знайомим безкоштовно, постійно проживати у даній квартирі після продажу. ОСОБА_3 також домовилася з ОСОБА_2 про те, що він не розповість про обставини укладення між ними договору нікому, оскільки він фактично придбав квартиру на 950 тис. грн дешевше від реальної ціни.Зі слів ОСОБА_2 після придбання ним даної квартири його відносини з ОСОБА_3 погіршилися. У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 з вимогою пояснити вказану ситуацію, на що остання підтвердила інформацію ОСОБА_2 та додала, що в неї склалася тяжка життєва ситуація, яка саме не пояснила. На підтвердження своєї порядності ОСОБА_3 намагалася повернути ОСОБА_1 60 тис. грн, отримані від продажу квартири, та 40 тис. грн як моральну компенсацію за дану ситуацію. Також ОСОБА_3 пояснила, що дані кошти вона не повертала раніше через те, що намагалася їх примножити та повернути більшу суму. Внаслідок даної обставини ОСОБА_3 не повідомляла ОСОБА_1 протягом 2006-2013 років про факт продажу квартири, а також внаслідок тяжких життєвих обставинОСОБА_1, щоб не погіршився стан здоров'я останньої. ОСОБА_1 відмовилася отримати дані гроші від ОСОБА_3 Відповідно до вимог статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Відповідно до вимог статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Виходячи з викладеного, вищевказаний договір купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2006 року підлягає визнанню недійсним. Крім того, ЦК України передбачає, що учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи. Він не розрізняє такого суб'єкта права власності, як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність. Таким чином, право власності на нерухоме майно може реєструватись тільки за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем. У зв'язку з вказаним, фізична особа-підприємець, яка згідно вказаних вимог законодавства не може бути власником нерухомого майна, не має права укладати правочини щодо його відчуження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ «ПУМБ» до апеляційної скарги надані докази, відповідно до яких вбачається, що 13 вересня 2007 року між банком та громадянкою України ОСОБА_6 укладений кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 13 вересня 2007 року, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення договір іпотеки є чинним та не припинив свою дію, про що, зокрема, було відомо відповідачу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції договір іпотеки виконаний не був. Даних про те, що у передбаченому порядку він визнаний недійсним, матеріали справи не містять. На час ухвалення рішення та визнання договору купівлі-продажу недійсним власником спірної квартири був ОСОБА_2, якому достеменно було відомо про наявність правовідносин з банком. Суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які повинні бути залучені до участі у справі, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянув питання про визнання права власності на квартиру без врахування вимог закону. Звертаючись до суду з даним позовом, ФОП ОСОБА_1 не зазначила інших учасників справи, окрім ОСОБА_2, а суд першої інстанції не з'ясував коло належних відповідачів та не роз'яснив позивачу право на залучення їх до участі у справі та правові наслідки щодо нереалізації такого права, що призвело до ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року витребувано із чужого незаконного володіння на її користь квартиру АДРЕСА_1. Вказаним рішенням суду встановлено, що вона є власником спірної квартири. Крім того, на розгляді в суді перебуває справа про витребування квартири в ПАТ «ПУМБ». На дату укладення договору купівлі-продажу банк не набув прав іпотекодержателя, на момент її звернення до суду у Державному реєстрі іпотек був відсутній запис щодо обтяження квартири іпотекою. Крім того, квартиру, яка була предметом іпотеки, відчужено в межах ліквідаційної процедури щодо ФОП ОСОБА_7 ПАТ «ПУМБ» не увійшов до категорії кредиторів банкрута, а у задоволенні його заяви про оспорення законності ліквідаційної процедури відмовлено. Таким чином, іпотека є припиненою, оскільки особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця, і на таке майно не може бути звернуто стягнення (постанова Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2684цс15). Таким чином, рішення суду першої інстанції у справі не порушує права банку.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду апеляційної скарги банку) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом указаної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує відповідні права та обов'язки, якими такі особи наділені, завдає шкоди таким особам, що виражається в несприятливих наслідках для них.

Апеляційний суд дійшов висновку щодо порушення прав ПАТ «ПУМБ» рішенням суду першої інстанції, посилаючись на те, що 13 вересня 2007 року між банком та громадянкою України ОСОБА_6 укладений кредитний договір, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 13 вересня 2007 року, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення договір іпотеки є чинним та не припинив свою дію, про що, зокрема, було відомо відповідачу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції договір іпотеки виконаний не був. Даних про те, що у передбаченому порядку він визнаний недійсним, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У запереченні на апеляційну скаргу банку ФОП ОСОБА_1 зазначала, щоквартиру, яка була предметом іпотеки, відчужено в межах ліквідаційної процедури щодо ФОП ОСОБА_7 ПАТ «ПУМБ» не увійшов до категорії кредиторів банкрута, а у задоволенні його заяви про оспорення правомірності віднесення квартири до ліквідаційної маси відмовлено. Таким чином, іпотека є припиненою, оскільки особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця, і на таке майно не може бути звернуто стягнення (постанова Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2684цс15).

Разом з тим, доказів на підтвердження таких доводів ФОП ОСОБА_1 не надала до суду апеляційної інстанції та не долучила до матеріалів касаційного провадження.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції порушуються права іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 - ПАТ «ПУМБ», яке не залучено до участі у справі.

Вирішити питання про залучення ПАТ «ПУМБ» до участі у справі на стадії апеляційного провадження процесуальним законом не передбачено, а тому відмова апеляційного суду у позові за неналежністю складу учасників справи узгоджується із вимогами ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та залишається без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С.П. Штелик