ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа№ 910/7084/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача Шутов О.О. довіреність № б/н від 11.02.19

від відповідача Дяченко В.С. довіреність № 24/15/3 від 28.12.18

від третьої особи 1 Ярошенко А.С. довіреність № 27-23305/18 від 23.11.18

від третьої особи 2 не з'явився

від третьої особи 3 не з'явився

від третьої особи 4 Лисюк О.Л. довіреність № 121218/1 від 12.12.18

від третьої особи 5 не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної іпотечної установи

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року

(про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами)

у справі № 910/7084/16 (головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Щербаков С.О., Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Державної іпотечної установи,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ",

3. Холдингова компанія "Автокраз" у формі Відкритого акціонерного товариства,

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест",

5. Кабінет Міністрів України,

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 (т.І, а.с.5-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/7084/16, у позові відмовлено повністю (т.ІІ, а.с.54-61, т.ІІІ, а.с.76-88).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 скасовано, а справу № 910/7084/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (т.ІІІ, а.с.254-263).

Під час нового розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмета позову, у зв'язку з чим судом розглядалися вимоги про: визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, шляхом повернення сторін у попередній стан, а саме: внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб'єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з наступними записами про іпотеку: номер запису про іпотеку 2621423, номер запису про іпотеку 2626677, номер запису про іпотеку 2626640, номер запису про іпотеку 2626621, номер запису про іпотеку 2626607. номер запису про іпотеку 2626593, номер запису про іпотеку 2626576, номер запису про іпотеку 2626545, номер запису про іпотеку 2626496, номер запису про іпотеку 2626478, номер запису про іпотеку 2626194, номер запису про іпотеку 2625869, номер запису про іпотеку 2625523, номер запису про іпотеку 13831776, номер запису про іпотеку 13823423, номер запису про іпотеку 13822126, номер запису про іпотеку 13819377, номер запису про іпотеку 13819030, номер запису про іпотеку 13814498, номер запису про іпотеку 13814351, номер запису про іпотеку 13808376, номер запису про іпотеку 13808069, номер запису про іпотеку 13807831, номер запису про іпотеку 13807553, номер запису про іпотеку 13814179, номер запису про іпотеку 13814064, номер запису про іпотеку 13813891, номер запису про іпотеку 13813687, номер запису про іпотеку 13813018, номер запису про іпотеку 13812806, номер запису про іпотеку 13812568, номер запису про іпотеку 13811835, номер запису про іпотеку 13811673, номер запису про іпотеку 13810053, номер запису про іпотеку 13809741, номер запису про іпотеку 13807072, номер запису про іпотеку 13806826, номер запису про іпотеку 13806584, номер запису про іпотеку 13806050, номер запису про іпотеку 13813256, номер запису про іпотеку 13818653, номер запису про іпотеку 13818282; застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, шляхом припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за № 15068059 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

У вересні 2017 року Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., направлені на визнання недійсними договору застави та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 за №№Д-2/2015 та Д-2.1/2015, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою (т.VI, а.с.47-55).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі №910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 19.07.2018 первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (т.VII, а.с.182-198, 324-335, т. VIII, а.с.249-275).

27 вересня 2018 року Державна іпотечна установа звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою № 4744/15 від 27.09.18 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій просила змінити Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі № 910/7084/16, шляхом зазначення у його мотивувальній частині, що "не дотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 не впливає на недійсність Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015".

Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами мотивовано з посиланням на отриманням ним листа НБУ від 30.08.2018 р. №20-0010/47170, у якому повідомлено, що: "до повноважень Національного банку не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/7084/16 відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16 та залишено рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/7084/16 в силі (т.ІХ, а.с. 88-94).

28 грудня 2018 року Державна іпотечна установа звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і прийняти постанову, якою змінити Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 року у справі №910/7084/16, шляхом зазначення у його мотивувальній частині, що "не дотримання ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою вимог постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 не впливає на недійсність Договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договору відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015".

У апеляційній скарзі Державна іпотечна установа зазначає доводи, аналогічні до викладених у заяві про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, а саме про те, що: визначення НБУ правової характеристики порядку застосування постанови правління НБУ №692/БТ, на думку заявника, спростовує висновки Господарського суду міста Києва щодо можливості для застосування такої підстави для недійсності Договорів, як непогодження ДІУ та ПАТ "Дельта Банк" з представником НБУ при укладанні Договору застави та Договору відступлення, яке встановлене постановою правління НБУN9692/57 від 30.10.2014 р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2019 року, апеляційна скарга Державної іпотечної установи у судовій справі № 910/7084/16 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

28 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Державній іпотечній установі строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16. Апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/7084/16 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

11 лютого 2019 року Державна іпотечна установа звернулась із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги.

18 лютого 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/7084/16, розгляд апеляційної скарги Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, призначено на 05 березня 2019 року.

25 лютого 2019 року від АТ "Дельта Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечуючи проти доводів апеляційної скарги АТ "Дельта Банк" зазначає, що: факт відсутності у НБУ повноважень на встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, про який зазначено НБУ в листі №20-0010/47170 не спростовує фактів, що покладено в основу судового рішення, а саме: тих обставин, що укладення оспорюваних договорів без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника НБУ суперечить вимогам постанови НБУ № 560 та 692/БТ та ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", і як наслідок, є самостійною підставою для визнання спірних договорів отіненими. Також АТ "Дельта Банк" зазначає, що у листі, на який посилається заявник, не визначалась правова характеристика порядку застосування постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014. АТ "Дельта Банк" вказує, поданням вказаної Заяви, Державна іпотечна установа вдається до переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарськими судами під час розгляду даної господарської справи, що виключає можливість задоволення такої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

26 лютого 2019 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Фонд зазначає, що: обставин, на які посилається заявник не є нововиявленими та істотними для розгляду справи.

У судовому засіданні 05 березня 2019 року представник Державної іпотечної установи надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про переглад за нововиявленими обставинами.

Представники АТ "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні 05 березня 2019 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник ТОВ "Ніко Інвест" у судовому засіданні 05 березня 2019 року надав пояснення, вирішення апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

Представники ТОВ "АТЛ", ХК "Автокраз" у формі ВАТ та Кабінету Міністрів України у судове засідання 05 березня 2019 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411626570690, 0411626570704, 0411626570720.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи доказами з урахуванням доводів сторін та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права зазначає наступне.

Частиною 1 статті 320 ГПК України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відтак, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою та обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Разом із цим, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Глави 3 ГПК України.

Крім того, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Задовольняючи первісні позовні вимоги (про визнання спірних правочинів недійсними), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний та касаційний суд, виходив з того, що Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 та Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим наявні підстави для визнання таких договорів недійсними як нікчемних правочинів. Крім того, судами встановлено, що спірні договори суперечать Постанові НБУ № 692/БТ та укладені Банком з порушенням господарської компетенції, а договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 до того ж суперечить положенням ст. 12 Закону України "Про заставу", що є самостійними підставами для визнання таких договорів недійсними як оспорюваних правочинів.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заявник вказує, що нововиявлені обставини полягають у тому, що Національний банк України у своєму листі від 30.08.2018 №20-0010/47170 повідомив, що "до повноважень Національного банку України не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів" (т.ІХ, а.с. 21-32).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведена заявником обставина не є нововиявленою з огляду на наступне.

Приймаючи рішення у даній справі, суди виходили з того, що: спірні договори застави та відступлення права вимоги укладені ПАТ "Дельта Банк" з Державною іпотечною установою в період, коли існували встановлені постановою НБУ №692/БТ від 30.10.2014 заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема у зв'язку із виникненням у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов'язковою, що суперечить ст.ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Суд вказав, що з огляду на те, що Постановою встановлено чітке обмеження господарської компетенції позивача, а саме неможливість укладати такі договори, як спірний договір застави та відступлення права вимоги, без погодження з куратором Банку, та враховуючи, що доказів на дання куратором Банку погодження на укладення спірних договорів матеріали справи не містять, Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015 укладено Банком з порушенням його господарської компетенції, а тому в силу ст.207 Господарського кодексу України такий правочин підлягає визнанню недійсним.

Так, Постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 ПАТ "Дельта Банк" (далі - Постанова) віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, а також п. 2 визначено, що для стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначено в п. 1 цієї постанови, запроваджено для Банку обмеження в його діяльності, зокрема, заборонено здійснювати кредитні операції, у тому числі бездокументарні операції (гарантії, авалі, акредитиви), та надавати поруки та інші зобов'язання; не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором Банку.

Отже, у Постанові НБУ №692/БТ від 30.10.2014, яка була обов'язковою для АТ "Дельта Банк", чітко встановлено обмеження господарської компетенції останнього, що полягало у неможливості надавати поруки та інші зобов'язання і передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором Банку.

Вказана постанова була прийнята НБУ у порядку Державного (адміністративного) регулювання діяльності банків та не встановлювала недійсність правочинів. Недійсність правочину, в свою чергу, визначається з огляду на недотримання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених ЦК України, чому і надавалась оцінка судами в процесі розгляду справи по суті.

При цьому, факт відсутності у Національного банку України повноважень на встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, про що зазначено в листі №20-0010/47170 не спростовує фактів, які було покладено в основу судових рішень, а саме: тих обставин, що укладення між сторонами оспорюваних договорів без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного банку України суперечить вимогам постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 та ст.ст. 3, 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", і як наслідок, є самостійною підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у листі, на який посилається заявник, НБУ не визначалась правова характеристика порядку застосування постанови правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014, а вказівка НБУ на те, що до його компетенції не належить встановлення правових підстав визнання недійсності правочинів, не впливає на статус відповідної постанови як такої, що є обов'язковою для застосування та на встановлений під час розгляду справи факт укладення оспорюваних договорів з порушенням господарської компетенції (непогодження можливості укладення оспорюваних правочинів із куратором НБУ), чому в свою чергу надавалась оцінка під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини не спростовують фактів, які були покладені в основу судового рішення, не є такими, що не могли бути відомі заявнику на час розгляду справ та те, що врахування таких обставин судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вказана обставина, фактів, покладений в основу судового рішення - не спростовує.

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/7084/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/7084/16 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті збору за подання скарги покласти на Державну іпотечну установу.

4. Справу №910/7084/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту - 07.03.2019 р.