Справа №2-а-20/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого   2010 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

головуючого  судді                                      Скворцової В.Г.

при секретарі                                                Протасовій О.В.    

розглянувши у письмовому  проваджені в судовому засіданні в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  управління Державного пенсійного фонду  України в Луганській області, ОСОБА_3 обласного  військового  комісаріату  Міністерства Оборони України, Управління Державного   казначейства у Луганській області про оскарження  дій  по значно заниженій  виплати пенсії,  

ВСТАНОВИВ:

                   Позивач звернувся  до суду посилаючись на ту обставину , що  він є учасником  бойових дій до 01.04.2005 року, а  інвалідом  війни  третьої групи від  01.04.2005 року, цей  статус  позивачеві надано  згідно ст.  6 та 7  Закону України № 3551-12. Відповідачем  позивачу  була  призначена  пенсія. Позивач вважає, що під час перебування на пенсійному обліку відповідачем  протиправно порушено його право  на підвищення пенсії  з 01.01.2006 року по   теперішній  час   в порушення  Закону України № 458/95-ВР  від  23.11.1995 року  підвищення  пенсії 200%  мінімальної пенсії за віком, який  відповідає  прожитковому  мінімуму, проводиться   зі зменшенням  до 30% прожиткового мінімуму, що на 170%  занижені  розміри підвищення  виплат сум пенсії в особливо  великих розмірах. Вважає. Що відповідач  керується  Законом  України „Про внесення змін до ч.3  ст. 13  Закону України № 3551-12 „Про статус  ветеранів  війни, гарантії їх  соціального  захисту, № 2939 від 05.10.2005 року, який  набув  чинності 01.01.2006 року, та таким, який   не відповідає  ч.3  ст. 2 Закону України № 3551-12, ч.3 ст. 22 Конституції України.

             Вважає, що відповідачами  порушено його право  на підвищення пенсії з 01.01.2006 року на 200% мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України  № 103/96-ВР   від   25.03.1996 року, про внесення  змін ст.  25 п.Б Закону  України  № 2262-12  від 09.04.1992 року, та згідно Закону  України № 458/95-ВР  від  23.11.1995 року „ Про внесення  змін і доповнень ч.3 ст. 13 Закону України № 3551-12 „Про статус  ветеранів  війни та гарантії їх   соціального захисту”,    на 200% як інваліду  війни  третьої групи від  01.01.2006 року  по 31.12.2009 року.

                   Просить суд                   поновити строк  до звернення до суду за захистом  свого права на пенсійні виплати  які протиправно занижувались в порушення ст.. 3, 22, 64  Конституції України.

                    Просить визнати дії,   бездіяльність та  вчинення певних дій    відповідачем ОСОБА_3  обласним   військовим  комісаріатом  Міністерством  Оборони  України по значно заниженій виплати пенсії відповідно до законодавчих актів які не відповідають  Конституції України та Рішенню  Конституційного Суду України , що привели до порушення права позивача на підвищення пенсії  на 200% з 01.01.2006 року по  31.12.2009 року, від розміру  мінімальної пенсії за віком, який  встановлений Законом України і який  відповідає Конституції України, та передбачений   згідно ст..  25 п.б  Закону України № 2262-ХП  ч.3 ст. 13 Закону  України № 3551-ХП.

                   Стягнути  з належного відповідача  ОСОБА_2 Управління Пенсійного   фонду  України в Луганській  області недоплату  підвищення   пенсії на 200% з 01.06.2006 року  по теперішній  час   на  користь позивача  у сумі 61722,96 грн.

Стягнути  з належного відповідача  ОСОБА_2 Управління Пенсійного   фонду  України в Луганській  області. підвищення   пенсії на 200% з 01.06.2006 року  по теперішній  час   на  користь позивача 3% річних, 12% ставки НБУ на суму 23491,52 грн.

                 Зобов”язати  Управління  Державного  казначейства Луганської області згідно  ст.. 56 ч.3,  ст.. 152  Конституції України, забезпечити виконання рішення суду відповідача грошовими  коштами. Написав  заяву  про розгляд   у його відсутності.

                ОСОБА_3  військовий   комісаріат  Міністерства Оборони України з  адміністративним  позов не згоден, просив  суд розглянути  справу у  його відсутності.  Надав  суду  заперечення, по якому  доводи приведені  позивачем, абсолютно суперечать  вимогам  діючого законодавства, матеріалам, що знаходяться   в справі,  вважає, що  маються всі законні  підстави   для визнання правильності    вирахування  пенсії як  при  їхньому  призначенні, так і при перерахунку позивачу   органом, який   здійснює   пенсійне забезпечення.

                Управління   Державного казначейства   у Слов”яносербському  районі  Луганської області   з адміністративним   позовом не згодні. Просили  справу  розглянути у їх відсутності.  Вважають  вони не  можуть  бути    співвідповідачем по справі і змінити їх правовий  статус на третю особу, яка не заявляє самостійних    вимог на предмет   спору, на боці відповідачів.  Врахувати   факт пропущення  позивачем   строку позовної давності. Відмовити  у задоволенні   позовних вимог у повному обсязі.

               Головне Управління Пенсійного фонду  України в Луганській області  з позовом не згодні, просили суд  розглянути  справу   у їх відсутності. вважають, що згідно  Постанови  Кабінету Міністрів України „Про передачу органам пенсійного  фонду України функцій  з призначення  і  виплати пенсії деяким категоріям  громадян від 02.11.2006 року № 1522 органам  Пенсійного фонду  передано  функцію  з призначення   і виплати пенсій.. Вважають, що   жодним  нормативно-правовим    актом України не передбачено   правонаступництво   органами Пенсійного фонду  України  прав та обов”язків  таких державних органів як6 Міністерство  оборони України, що здійснювали   призначення   пенсій відповідно до Закону України „ Про пенсійне  забезпечення осіб, звільнених з військової  служби та деяких інших осіб.. Отже органи   Пенсійного фонду  України не несуть  і не повинні   нести відповідальність за зобов”язання силових структур, які виникли  до 01.01.2007 року – до набрання чинності   Закону України  „ Про Державний бюджет  України” на 2007 рік.

             У відповідності  до ч.2 ст.99 КАС України для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  річний строк, коли особа  дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав свобод чи інтересів . Відповідно до   ч.1 ст. 100 КАС України  пропущення строку  звернення  до адміністративного суду є підставою для   відмови в задоволенні   адміністративного позову за умови якщо  на цьому наполягає   одна із сторін..

             Головне Управління  Пенсійного фонду  України в Луганській області наполягає  на відмові в задоволенні позовних вимог на підставі того, що   позивачем пропущено  річний строк для звернення  до суду.

          Дослідивши  матеріали справи, суд  вважає, що  у  задоволенні адміністративного  позову слід   відмовити.

             Відповідно до ч.2 ст.  19 Конституції   України органи державної влади  та органи  місцевого самоврядування, їх посадові   особи,  зобово”язані  діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією України та законами  України.

             В судовому засіданні встановлено, що позивач до 1.04.2005 року   був учасником  бойових дій, а з 1.04.2005 року по теперішній  час   інвалідом  війни  3 групи, згідно  з Законом України  „Про пенсійне забезпечення  військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів  внутрішніх справ та деяких інших осіб” від  09.04.1992 року № 2262.

            Статтею  25 Закону  України „ Про пенсійне  забезпечення  осіб, звільнених з військової  служби та деяких   інших осіб” в редакції Закону України „Про  внесення змін до  деяких законів  України з питань пенсійного  забезпечення та соціального захисту   військовослужбовців ( ОСОБА_4 3591 від 04.04.2006 року встановлено, що особам  офіцерського  складу, прапорщикам і мічманам,  військовослужбовцям  надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним  у  пунктах „б-д”  статті 1-2 цього Закону, які  мають право на пенсію за цим  Законом і які  є  ветеранами  війни, та особам, на яких  поширюється  чинність  Закону  України „Про статус ветеранів  війни, гарантії їх   соціального  захисту ( 3551-12), пенсії по інвалідності підвищуються  в порядку і на умовах, передбачених зазначеним  Законом.

        Законом України „ Про внесення  змін до Закону України „Про статус ветеранів  війни, гарантії їх   соціального  захисту” від  05.10.2005 року № 2939  ст. 13 ч.4  Закону  № 3551 викладена в редакції  відповідно до якої інвалідам   війни пенсії або щомісячне довічне  грошове  утримання чи державна соціальна допомога , що виплачуються  замість пенсії, підвищується:   інвалідам ш групи  - 30 процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність. В цій   частині закон набрав чинності  з 01.01.2006 року. Таким  чином  з урахуванням  розміру  мінімальної пенсії  з якого необхідно  визначати  розмір  доплати  до пенсії, встановленого  Постановою  КМУ № , Законом з 01.01.2006 року такий розмір  було  збільшено, що потягло  збільшення   розміру   пільгових виплат позивачу.

 ОСОБА_4  України не  визнаний  неконституційним Конституційним   Судом  України.

       Статтями 13 та 15 Закону  України „Про статус ветеранів  війни, гарантії їх   соціального  захисту” встановлено, що  доплата до пенсії  інваліду війни, учаснику  бойових дій   є пільгою.

        Ця  пільга не є складовою основної пенсії, а тому  суд вважає, що з боку  відповідача не було порушень  Конституційного права  позивача на належне   соціальне  забезпечення.

         Відповідно  до статті 99 Кодексу   адміністративного судочинства України, для звернення   до адміністративного суду за захистом   прав, свобод та інтересів особи, встановлюється  річний строк, який , якщо  не встановлено   інше обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або повинна  була дізнатися  про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів.

        З матеріалів   справи вбачається, що  ОСОБА_5 звернувся до суду  23 грудня  2009 року.

        Згідно  ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови   в задоволенні  адміністративного позову за умови,   якщо в цьому наполягає  одна  із сторін. Позивач не надав суду доказів про поважність  пропуску строку.

          Як вбачається  із  заперечень  ОСОБА_2 Управління  Пенсійного  фонду  України в Луганській області,  Державного казначейства  у Слов”яносербському районі  Луганської області було заявлено клопотання щодо відмови в задоволенні позовних вимог на підставі того, що позивачем пропущено  річний строк для звернення  до суду.

          Виходячи з вищевикладеного  суд вважає у задоволенні  позовних вимог   відмовити.  

 На підставі викладено, керуючись ст.. ст. ст..6-12,71,  86, 99, 100, 159-163 КАС України,  суд,

ПОСТАНОВИВ:

          У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2  управління Державного пенсійного фонду  України в Луганській області, ОСОБА_3 обласного  військового  комісаріату  Міністерства Оборони України, Управління Державного   казначейства у Луганській області про оскарження  дій  по значно заниженій  виплати пенсії, стягнення заборгованості по додатковій  пенсії  як   учаснику  бойових дій, інваліду  війни Ш групи, виплати матеріальної шкоди - індексації з урахуванням  3%  річних та 12 %  ставки НБУ, -  відмовити .

          Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

            Суддя                                                                                          В.Г.      Скворцова