Справа № 2-а-134/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого  2010 року   Слов»яносербський  районний  суд  Луганської області

 в  складі головуючого судді                                      Скворцової В.Г.

при секретарі                                                                Протасовій О.В.                                                                                                                      

 розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Слов”яносербському  районі  Луганської області про оскарження дій   суб”єкта   владних повноважень ,

ВСТАНОВИВ:

6 січня   2010 року  позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення в Слов”яносербському  районі  Луганської області, посилаючись на ту обставину, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи від захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому щорічно повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення як інваліду 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Проте у 2009 році належну йому грошову допомогу виплатили не в повному обсязі. Призначена  но не   виплачена  допомога на оздоровлення  у сумі 90 грн., у 2009 році,

Посилаючись на порушення його законних прав, позивач просить суд визнати дії відповідача по виплаті допомоги на оздоровлення не в повному обсязі неправомірними, зобов*язати відповідача зробити перерахунок допомоги на оздоровлення  за  2009 рік в розмірі   4  мінімальних  заробітних плат.  

Просив суд  розглянути справу за його  відсутністі.

Представник відповідача  - Управління праці та соціального захисту населення у Слов”яносербському  районі  Луганської області,  у судове засідання не з'явився, але   надав заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що  Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що роз*яснення застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 – 90 грн, щорічно за 2009 рік  включно.  УПтСЗН у Слов”яносербськомуц  районі  Луганської області виплатили позивачу допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірах встановлених постановою. Вважають, що виплати, пов*язані з компенсацією на оздоровлення зроблені законно і обґрунтовано. Крім того, ст.. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов*язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України виходячи із фінансових можливостей держави. У зв'язку з  чим просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями  серії А № 051232  від 15 серпня   1998 року, перебуває на обліку у відповідача  та отримує пенсію за 3 групою інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до   посвідчення  серія  ХУШ   № 11296  ОСОБА_1 є інвалідом  3 групи безстроково.

Судом встановлено, позивач  24  вересня   2009 року звертався до Управління праці та соціального захисту населення у Слов”яносербському  районі  Луганської області про проведення  перерахунку грошової допомоги на оздоровлення  як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

      В листі Управління праці та соціального захисту населення  Слов”яносербського району  Луганської області за № 3131 від 21.09.2009 року зазначено, що виплати проводяться у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України. та  № 562  і вони зроблені цілком законно і обґрунтовано., за  2009 рік  вишевказана  допомога  призначена у розмірі  90 грн і буде   виплачена по мірі  надходження   коштів.

Суд вважає, що дії відповідача по виплаті  позивачу допомоги на оздоровлення  не відповідають закону.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам  3 групи – чотирі  мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В зв"язку з чим  суд вважає  посилання  відповідача  на постанову № 562  компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  необґрунтованими, т.я  норми спеціального закону "Про  статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  передбачають виплати у розмірі кратному  мінімальній заробітній платі, встановленій  Законом  на час здійснення виплат. Всупереч нормам  спеціального закону ,зазначеними постановами  встановлені  конкретні  розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних підстав  пріоритетності  законів на урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.. 48  ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ЗУ  про встановлення  розміру  мінімальної заробітної плати на  2009  р.р., а не вказані  Постанови КМУ.

Отже в 2008-2009рр.  позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалід 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  визначається на момент виплати.

Відповідно  до ст. 55  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України на 2009 рік” та про внесення   змін до деяких  законодавчих   актів  України з 1  січня 2009 року  розмір мінімальної  заробітної плати  складає  з 1 квітня 2009 року – 625 грн.,  з 1 липня  2009 року -  630 грн.,  з 1 жовтня  2009 року  650 грн., з    1 листопада 2009 року -  744 грн.

Заявляючи вимоги про стягнення суми недонарахованої допомоги, позивач тим самим вважає дії відповідача неправомірними, та фактично просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому суми у встановленому законом розмірі, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом стягнення суми, а шляхом зобов'язання перерахувати та виплатити позивачеві суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі  4 мінімальних заробітних плат за 2009рр. з урахуванням здійснених виплат, що за змістом відповідає суті його вимог.

      При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України №  562 від 12.07.2005 року, якою розмір такої допомоги встановлений - 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 212.07.2005 року  "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

            Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення   Слов”яносербського району Луганської області щодо нарахування та виплати позивачеві суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік неправомірними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення  Слов”яносербського  району Луганської області перерахувати та виплатити позивачеві суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4  мінімальних заробітних плат за  2009 рік з урахуванням здійснених виплат.

Таким чином, дії відповідача  в частині виплати  позивачу щорічної допомоги  на оздоровлення  у розмірі  90 грн. у 2009 р.  є неправомірними.

           Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94,99,100, 122 ч.3, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги   ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов”яносербського  району    Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії -  задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення  Слов”яносербського району  Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік  у розмірі, меншому за встановлений ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Слов”яносербського  району Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за період з 01.01. 2009 року  по 31.12.2009 року  включно з урахуванням  здійснених виплат

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

     Суддя                                                                                                     Скворцова  В.Г.