П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року

м. Рівне

Справа № 570/1365/13-ц

Провадження № 22-ц/4815/176/19

Головуючий у суді першої інстанції: Гнатущенко Ю.В.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

в м. Рівне Рівненської області

Дата постановлення: 26 жовтня 2018 року

(складено повним текстом)

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.;

учасники справи:

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грифон капітал";

боржник: ОСОБА_2;

заявник: державний виконавець Мартинюк Юрій Юрійович;

представники учасників справи: стягувача - Журба Сергій Васильович,

за участі (в апеляційному суді): відсутні;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Грифон капітал" - Журби Сергія на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2018 року у справі за поданням головного державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року в суд звернувся головний державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненської області (далі - головний державний виконавець) з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 (далі - боржник) без вилучення паспортного документа. Подання мотивовано тим, що на виконанні Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Рівненський РВ ДВС) знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №570/1365/13-ц, виданого 25 липня 2013 року на підставі рішення суду у справі № 45137007 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 275 324,95 гривень. Боржником є ОСОБА_2 Покликався на те, що відповідно до ст. 3,4, 24-26 Закону України "При виконавче провадження" державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження було зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, і попереджено про відповідальність за невиконання цих зобов'язань. Копію постанови вручено боржнику під розписку. Проте рішення суду боржником не виконується, декларацію не подано, будь-які дії, спрямовані на виконання рішення суду не здійснювались, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 цього Закону. 29 травня 2018 року на адресу боржника надсилався виклик щодо явки до державного виконавця для надання пояснень про причини невиконання рішення суду, однак боржник не з'явилася, причин неявки не повідомила. 18 липня 2018 року Державною прикордонною службою України на запит державного виконавця про перетинання державного кордону ОСОБА_2 надано відповідь, що боржник неодноразово перетинала державний кордон України.

З наведених мотивів просив тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2018 року у задоволенні подання головного державного виконавця Рівненського РВ ДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відмовлено.

На ухвалу суду представник ТОВ "Грифон капітал" подав апеляційну скаргу, де покликався на її необґрунтованість та незаконність, що полягали у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування вказувалося, що ОСОБА_2 здійснює умисні дії по мінімізації власних фінансових активів, оскільки на час видачі кредитних коштів вона була керівником та співвласником ТОВ "Нікос. Оціночна компанія" і досі здійснює підприємницьку діяльність на ринку нерухомості. Проте після отримання кредитних коштів боржниця склала повноваження керівника товариства, а право участі в ньому відступила ОСОБА_5, який зареєстрований за тим же місцем проживання, що й вона. В зв'язку з цим підміна співвласників товариства відбулася між спорідненими особами. Окрім того, на його думку, помилковими є висновки районного суду про недоліки державного виконавця щодо належного повідомлення боржника, адже законодавством не визначено, що лише після отримання його вимог боржником особисто і їх невиконання є доказом ухилення від примусового виконання рішень. Навпаки, це доводить, що ОСОБА_2 про її уникнення виконанню рішення суду, що є підставою для застосування до неї виключних заходів примусу.

Відзивів на апеляційну скаргу сторонами не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що із матеріалів, долучених до подання, підстав для тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України не встановлено. Також будь-яких даних про умисне ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань державний виконавець не надав.

Проте з такими висновками не можна погодитися.

Матеріалами справи встановлено, що на примусове виконання рішення Рівненського районного суду від 17 січня 2014 року, що набрало законної сили, 21 листопада 2013 року видано виконавчий лист №570/1265/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідент. номер: НОМЕР_1; прож. у АДРЕСА_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3; ідент. номер: НОМЕР_2 на користь ПАТ "Фідокомбанк" заборгованість за кредитним договором №014/10615/6/24536 від 10 жовтня 2008 року в розмірі 1 275 324,95 гривень.

17 жовтня 2014 року на примусове виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відкрито виконавче провадження та надано термін для добровільного виконання - до 24 жовтня 2014 року, про що винесено відповідну постанову (а.с. 4).

Пропозицією державного виконавця виконати добровільно рішення суду боржником було знехтувано.

В подальшому, 29 травня 2018 року своїм письмовим викликом за № 14628 головний державний виконавець зобов'язав ОСОБА_2 з'явитися до нього у визначений термін для сплати заборгованості та надання документів, що підтверджують таку сплату. Одночасно зобов'язано надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та місце роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, відомості про майно та майнові права, копії паспортів громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідку про склад сім'ї (а.с. 6).

Зазначений виклик боржник не отримала і їх повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 7).

З листа Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України, надісланого Рівненському РВ ДВС на №18633 від 27 червня 2018 року видно, що ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон України протягом часу з 17 січня 2015 року до 25 березня 2018 року, в пунктах пропуску: Устилуг, Краківець, Угринів, Лужанка, Смільниця, Ягодин. Загальна кількість перетинів державного кордону становить 35 разів (а.с. 127-128).

В розумінні "Сучасного тлумачного словника української мови" дієслову "Ухилятися" дано два визначення: 1.) Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від когось, чого-небудь. 2.) Не брати участі в чомусь, не робити чогось; уникати, наприклад, ухилятися від зобов'язань (Х.: Видавничий дім "Школа", 2011. - С. 886).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Перелік таких обмежень визначено, зокрема, в Законі України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

В контексті пунктів 2-5 частини 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон являються випадки, коли діють неврегульовані договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань; стосовно громадянина у порядку кримінально-процесуального законодавства, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав та свобод людини на здійснення прав щодо вільного пересування не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Правовою підставою для необхідності додаткового заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України є діючі законодавчі акти України, які поширюються на дані правовідносини, а саме Закон України "Про виконавче провадження" (ст. 11), Закон України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" (пункти 2-5 ст. 6), постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231 (підпункти 4-5 п. 22), Указ Президента України від 24 березня 2008 року №261 "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" (пункт 2), а також відповідні норми Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України. Також враховуються роз'яснення та рекомендації Міністерства юстиції України від 17 вересня 2012 року "Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України", лист від 06 червня 2008 року №25-32/507 "Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них рішеннями судів", ч. 3 спільного листа від 27 травня 2008 року №25-32/463 і №25-5347 Міністерства юстиції України та Адміністрації Прикордонної служби України "Щодо запровадження єдиного порядку застосування державними виконавцями деяких норм чинного законодавства".

За положеннями ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, яка діяла на час примусового виконання рішення суду, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання фізичними особами на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, і це дає законні підстави та право прийняти до боржника додаткові заходи примусового виконання рішення суду.

Як встановлено апеляційним судом, державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів на стягнення заборгованості, про що було зазначено.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець вправі звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Нормами п. 4 ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу" надано право органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної виконавчої служби в т.ч. не пропускати через державний кордон України осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 відомо про існування щодо неї невиконаного судового рішення про стягнення заборгованості, відсутність з її сторони протягом тривалого часу - близько чотирьох років будь-яких дій, спрямованих на погашення такої заборгованості та на припинення зобов'язальних відносин між сторонами, що навпаки вказує про намагання уникнути виконання зобов'язань. Відтак, твердження суду попередньої інстанції про відсутність доказів щодо ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду є хибними.

Безпідставне, тривале та необґрунтоване невиконання рішення суду порушує законні права та інтереси стягувача та нівелює сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Крім того, обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника до виконання боргових зобов'язань за рішенням суду, що, в свою чергу, захистить права стягувача на отримання належних коштів.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали і прийняття постанови про задоволення подання державного виконавця відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Грифон капітал" - Журби Сергія Васильовича задовольнити.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 жовтня 2018 року скасувати.

Подання головного державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1; проживає: АДРЕСА_1) у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа для виїзду за кордон, до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом, виданим 25 липня 2013 року в справі № 570/1365/13-ц.

Виконання постанови покласти на Державну прикордонну службу України.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.В. Бондаренко

Н.М. Ковальчук