Справа № 2-206/10

    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 січня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                 Мельниченко С.П.,

при секретарі                     Білодід Ю.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Новомосковської міської ради про визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Новомосковська міська рада Дніпропетровської області в якому, після зміни позовних вимог, просять суд: визнати за ОСОБА_2 право власності на 68/100 частин домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області та 68/100 частин земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння; визнати за ОСОБА_1 право власності на 32/500 частин домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області та 32/500 частин земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявленого позову, позивачі посилались на те, що  ОСОБА_1, знаходилася у шлюбі з ОСОБА_8 і від цього шлюбу у них 05.11.1960 року народився син ОСОБА_9. Вони з чоловіком за спільні кошти, у 1965 році почали будівництва будинку № 14, пров. Шевського, м. Новомосковська Дніпропетровської області, яке закінчили у 1968 році. Окрім цього, вони побудували літню кухню, сарай, забір. У будівництві надвірних побудов приймав участь і ОСОБА_9.

14.04.1985 року помер ОСОБА_8 і після його смерті виникло питання про спадщину. Рішенням суду м. Новомосковська від 08.09.1986 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 5/6 частин домоволодіння по пров. Шевському 14 у м. Новомосковську, а за ОСОБА_9 1/6 частина вказаного домоволодіння.

15.10.2002 року рішенням Новомосковського міського суду було змінено рішення Новомосковського міського суду від 08.09.86 року і за ОСОБА_1, було визнане право власності на 68/100 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевського м. Новомосковська Дніпропетровської області, а за ОСОБА_9 на 32/100 частини вказаного домоволодіння.

Вказане рішення не було зареєстровано в БТІ, так як позивачка не знала про її обов'язок державної реєстрації рішення.

04.03.2004 року вона подарувала 5/6 частин домоволодіння за адресою: м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, пров. Шевського, 14, яка належала їй згідно рішення суду від 08.09.1986 року своєму внуку ОСОБА_2 і договір був складений у Новомосковській державній нотаріальній конторі. При складенні договору дарування за основу було взято рішення Новомосковського міського суду від 08.09.1986 року, згідно якого позивачці належало 5/6 частин домоволодіння, а не 68/100 частини за рішенням суду від 15.10.2002 року.

Позивачка не обізнана в юридичних тонкощах, вона тільки знала і була впевнена, що  подарувала своєму онукові всю належну їй частку в спірному домоволодінні, однак її розмір нотаріусом був невірно визначений, оскільки позивачці на той момент за рішенням Новомосковського міського суду від 15.10.2002 року фактично належало 68/100 частин спірного домоволодіння і саме цю частку, як вона вважала, вона подарувала своєму онукові, а не 5/6 частин - як визначила нотаріус.

Таким чином, її онукові ОСОБА_2 згідно рішення Новомосковського міського суду від 15.10.2002 року фактично належить 68/100 частини домоволодіння № 14, пров. Шевського, м. Новомосковська Дніпропетровської області, а померлому синові позивачки ОСОБА_9 - 32/100 частини вказаного домоволодіння.

ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на підставі рішення Новомосковської міської ради від 28.03.2007 року № 235 одержали державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0377 га, по пров. Шевського, 14. По вказаному державному акту ОСОБА_2 належить 5/6 частини вказаної земельної ділянки, а ОСОБА_9 1/6 частини.

Однак, як вже зазначалось, згідно рішення Новомосковського міського суду від 15.10.2002 року, ОСОБА_2 фактично належить 68/100 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевського, м. Новомосковська Дніпропетровської області, а померлому моєму синові ОСОБА_9 належить 32/100 частини, а отже позивачі просять визнати за ОСОБА_2 право власності на 68/100 частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 68/100 частин земельної ділянки, на якій розташовано вказаний будинок.

07.05.2007 року ОСОБА_9 помер і після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 32/100 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевського м. Новомосковська Дніпропетровської області та 32/100 частини земельної ділянки за зазначеною адресою. Заповіт на право спадщини на своє майно він не складав.

У встановлений законом час ОСОБА_1 подала заяву у Новомосковську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. З аналогічними заявами звернулись і відповідачі.

Після звернення до нотаріальної контори, ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, було відмовлено, у прийняті спадщини. Нотаріус вказав, що не представляється можливим видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку домоволодіння № 14 по пров. Шевському м. Новомосковська в зв'язку з тим, що на спадкове майно відсутній документ, що встановлює право власності спадкодавця у спільній частковій власності на вказане домоволодіння.

Потім позивачка звернулась до КП Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації, де їй було відмовлено у видачі технічної документації на частину, яка залишилась після смерті ОСОБА_9 у зв'язку з суперечністю між рішенням Новомосковського міського суду від 08.09.1986 року та рішенням від 15.10.2002 року, де є різниця у частинах вказаного домоволодіння. БТІ не видало технічну документацію, оскільки згідно п. 3т. 357 Цивільного Кодексу України оформлення частки у праві спільної часткової власності співвласник має право за згодою всіх співвласників згідно Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно заяву подає власник або належним чином уповноважена особа.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_9, оскільки фактично прийняла його спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України, так як постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та була зареєстрована у вищезазначеному домоволодінні і на даний час проживає у ньому. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 також фактично прийняли спадщину.

Оскільки ОСОБА_9 на момент смерті належало 32/100 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевському м. Новомосковська та 32/100 частини земельної ділянки за зазначеною адресою, то позивачка має успадкувати 1/5 частину від 32/100 частини домоволодіння та 1/5 частину від 32/100 частини земельної ділянки, тобто 32/500 частини, а тому позивачі просять задовольнити їх позов.

ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Новомосковської міської ради, треті особи Новомосковська державна нотаріальна контора, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, Відділ держкомзему в м. Новомосковську, в якому позивачі просять суд: визнати за кожною з них право власності на 32/500 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську; визнати частково недійсними рішення Новомосковської міської ради від 28.03.2007 р. № 235 та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську та визнати за кожним з них окремо по 32/500 частини земельної ділянки № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9

В обґрунтування заявленого позову позивачі посилались на те, що  7 травня 2007 року помер ОСОБА_9, який був чоловіком ОСОБА_3, батьком ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і сином ОСОБА_1

Після його смерті залишилось спадкове майно: частина домоволодіння та відповідна частина земельної ділянки за адресою: м. Новомосковськ, пров. Шевський № 14.

Частина домоволодіння належала ОСОБА_9 на підставі рішення Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 15.10.2002р., яким йому було виділено в домоволодінні будинок «В» площею 26,6 кв.м., прибудову «в», 5\6 огорожі № 3, 1\6 огорожі, водопровід, що складає 32/100 домоволодіння і на цю частину за ним визнане право власності. Рішення вступило в законну силу, але не було зареєстроване в БТІ.

Право власності на земельну ділянку за цією ж адресою підтверджується   виданим на підставі рішення Новомосковської міської ради від 28.03.2007р. № 235 Державним актом, згідно якого ОСОБА_9 належить 1\6 частин земельної ділянки загальною площею 0, 0377 г. 1\6 частка земельної ділянки була визначена в цьому рішенні на підставі попереднього рішення суду щодо права власності на домоволодіння від 14.04.1985 р., без урахування останнього рішення суду від 15.10.2002 р. Розмір частини земельної ділянки, належної ОСОБА_9 повинен відповідати його частці в домоволодінні, а саме  32/100.

Заповіту ОСОБА_9 не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є позивачі та відповідач ОСОБА_1 і всі вони прийняли спадщину, звернулись до нотаріальної контори, але нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 відмовлено в зв'язку з тим, що відсутній документ, що встановлює право власності спадкодавця.

Рішенням реєстратора відмовлено в реєстрації права власності в зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_9 не було зареєстроване право власності на 32/100 домоволодіння згідно останнього рішення суду щодо цього питання від 15.10.2002р., а тому позивачам запропоновано звернутись з позовом до суду.

Оскільки за законом частки спадкоємців є рівними, кожному з них повинно належати по 1\5 частині від 32\100 частин, які належали померлому, тобто по 32/500 від всього домоволодіння, а також відповідно по 32/500 земельної ділянки.

    Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

Представники Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Новомосковської міської рада в судове засідання не з'явились, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Відділу держкомзему в м. Новомосковську в судове засідання не з'явився.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги сторін обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 належить на праві спільної часткової власності 5/6 та 1/6 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську відповідно. (а.с. 18-21, 23)

Рішенням Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 15.10.2002 р. було визначено ідеальні долі в домоволодінні № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську. Згідно вказаного рішення 68/100 частин домоволодіння належить ОСОБА_1, а 32/100 частини ОСОБА_9 (а.с. 14-17), однак вказане рішення не було зареєстровано ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_9  в КП Новомосковське БТІ, внаслідок чого всі правовстановлюючі документи були оформлені на 5/6 та 1/6 частину будинку відповідно.

04.03.2004 р. ОСОБА_1 подарувала 5/6 частин домоволодіння з відповідною частиною надвірних побудов № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську ОСОБА_2 (а.с. 10) і право власності було належним чином зареєстровано в КП НМБТІ 15.03.2004 р. (а.с. 11)

28.03.2007 р. рішенням Новомосковської міської ради № 235 було передано в приватну власність ОСОБА_2 5/6 частин та ОСОБА_9 1/6 частину земельної ділянки № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську  загальною площею 0,0377 га  (а.с. 72).

19.07.2007 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_9, як співвласники домоволодіння з надвірними подувами № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську, отримали державний акт на право приватної власності на земельну ділянку під вказаним домоволодінням, згідно якого ОСОБА_2 належить 5/6 частини земельної ділянки, а ОСОБА_9 1/6 частина земельної ділянки. (а.с. 12).

07.05.2007 р. ОСОБА_9 помер (а.с. 22).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, витребуваної судом, заповіту померлий не залишив, а з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1, як мати померлого, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як доньки померлого та ОСОБА_3 як дружина померлого. ( а.с. 90-94)

Крім того, ОСОБА_1 прийняла спадщину, так як зареєстрована в будинку з 18.10.1971 року (а.с. 25) та проживає в ньому по сьогоднішній день (а.с. 32)

Листом державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 в зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с. 8).

Рішенням реєстратора – КП НМБТІ відмовлено ОСОБА_1 у видачі витягу з реєстру прав власності в зв’язку з тим, що до 1997 року 5/6 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 14 по пров. Шевському належало ОСОБА_1, а 1/6 – ОСОБА_9 Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 15.10.2002 року ідеальні долі співвласників були змінені і ОСОБА_1 стало належати 68/100 частини вказаного будинку з надвірними побудовами, а ОСОБА_9 - 32/100 частини. При цьому вказане рішення не було зареєстровано в БТІ, а в даний момент його реєстрація не можлива, так як один зі співвласників помер. (а.с. 9)

Згідно ст.. 358 ЦК України право спільної часткової власності  здійснюється співвласниками за їхньою згодою.  Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Фактично частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_9 були визначенні рішенням суду від 15.10.2002 року і співвласники вважали, що їм належить саме ці частки, однак не зареєстрували рішення в БТІ.

Внаслідок цього ОСОБА_1 помилково подарувала ОСОБА_2 5/6 частини спірного будинку, а не 68/100 та внаслідок цього Новомосковською міською радою прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_2 5/6 частини, а не 68/100 частин, а ОСОБА_9 1/6 частину, а не 32/100 частини.

Згідно ст.. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На сьогоднішній день спору між власником 68/100 частин будинку ОСОБА_2 та спадкоємцями ОСОБА_9 з приводу розміру часток не має, однак вони позбавлені можливості зареєструвати ці частик в БТІ, оскільки ОСОБА_9 помер і відповідно його правоздатність припинена.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати частково недійсним рішення Новомосковської міської ради № 235 від 28.03.2007 р. в частині розміру часток ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в спільній частковій власності на землю, визнати за ОСОБА_2 право власності на 68/100 частини житлового будинку № 14  та 68/100 частин земельної ділянки під вказаним будинком та визначити, що ОСОБА_9 за час життя належало на праві спільної часткової власності 32/100 частини вказаного будинку з надвірними побудовами та земельної ділянки, які відповідно і являються тим спадковим майном, на яке відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_9

Відповідно до ст.. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або законом, однак, як встановлено заповіту ОСОБА_9 не залишив, а отже має відбутись спадкування за законом.

Згідно ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

    Як встановлено в судовому засіданні спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є його мати ОСОБА_1, дружина ОСОБА_3 та діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і всі вони звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Згідно ст.. 1267 ЦК України  частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати за кожним зі спадкоємців право власності на 32/500 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, розташованих за адресою: м. Новомосковськ, пров. Шевський, 14.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 358, 392, 1217, 1225, 1261, 1267 ЦК України, -  

ВИРІШИВ:    

    Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки та позовні вимоги ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Новомосковської міської ради про визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування задовольнити.

Визнати частково недійсними рішення Новомосковської міської ради від 28.03.2007 р. № 235, в частині розміру часток в праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на земельну ділянку № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Визнати частково недійсним Державний акт серії ЯЕ № 473416 на право приватної власності на земельну ділянку № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську в частині розміру часток в праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_9, виданий  19.07.2007 р. Новомосковською міською радою

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 68/100 частин домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області з відповідною частиною надвірних побудов та на 68/100 частин земельної ділянки № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області

Визнати за ОСОБА_10 право власності на 32/500 частин домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області та 32/500 частин земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.05.2007 р..

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 32/500 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську та на 32/500 частини земельної ділянки, № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.05.2007 р..

Визнати за ОСОБА_6  право власності на 32/500 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську та на 32/500 частини земельної ділянки, № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.05.2007 р..

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 32/500 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську та на 32/500 частини земельної ділянки, № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.05.2007 р..

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 32/500 частини домоволодіння № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську та на 32/500 частини земельної ділянки, № 14 по пров. Шевському в м. Новомосковську Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого 07.05.2007 р..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                     С.П.Мельниченко