Справа № 302/1537/18

2/302/48/19

Номер рядка звіту 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

28.02.2019                                        смт.Міжгір'я

                 Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Гайдур А. Ю

                 з участю: секретаря  с/з  ОСОБА_1, 

             позивача  ОСОБА_2,

             представника позивача  ОСОБА_3,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні  райсуду справу  за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_4 медичного коледжу  про   визнання  незаконним та скасування  наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, -

                                       В С Т А Н О В И В:

       В кінці грудня 2018 року ОСОБА_2  звернулася до суду  з позовом про скасування наказу директора ОСОБА_4  медичного коледжу № 117-к від 23 листопада 2018 року про звільнення її з роботи, поновлення  її на роботі на раніше займаній посаді з виплатою середньомісячного  заробітку  за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 25000 грн. та судові  витрати  понесені  нею  на правничу допомогу адвоката.

      Заяву  мотивувала   тим, що згідно наказу відповідача № 117-к від 23.11.2018 р.  її звільнено з посади викладача коледжу з 26.11.2018 р. за прогули  без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

       Вважає наказ незаконним оскільки порушень  трудової  дисципліни у вигляді прогулу  без поважних причин не допускала, натомість відповідачем вчинялися всілякого роду дії по недопущенню  її до виконання  обов’язків викладача.

     Вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують її право на працю, спричинило їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 25000 гривень.

        Посилаючись на зазначені   обставини просила позов задовольнити.

       В суді   позивач та її представник  позовні   вимоги   підтримали в повному обсязі з  підстав  та мотивів, викладених  в  позовній  заяві.

      Представник відповідача  в суд не з’явився, подав заяву про розгляд справи  за його  відсутності, позов заперечив і просив відмовити у його задоволенні з підстав, поданих ними  доказів.

      Свідок ОСОБА_5 пояснив, що бачив позивачку ОСОБА_2 на останній цикловій комісії в листопаді 2018 року і з вересня по листопад бачив її  у приміщенню коледжу. Уроків у неї не було.

       Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в листопаді 2018 року ОСОБА_2 була на цикловій комісії, однак вона написала відсторонення  позивачки  від роботи, бо та не пройшла медичний огляд.

        Циклова комісія була 14.11.2018 р. На попередній комісії у жовтні 2018 року позивачка не була.

     Свідок ОСОБА_7 пояснила, що оплата праці викладачів проводиться згідно педагогічного навантаження. На першу половину навчального  року позивачка не мала педагогічного навантаження. Оплату нараховують по табелях.

     Вислухавши   пояснення  позивачки по справі, представників сторін, свідків, перевіривши подані  докази, суд вважає, що   позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення виходячи з такого.

     Судом  установлено, що позивач ОСОБА_2 працювала  на посаді викладача ОСОБА_4 медичного коледжу і наказом № 117-к від 23.11.2018 р. директора ОСОБА_4 медичного коледжу її було звільнено  із займаної посади з 26.11.2018 р. за прогули без поважних причин з 13 по 15 листопада 2018 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

         З даним наказом позивач була ознайомлена і отримала його копію 27.11.2018 р.

       30.08.2018 р. згідно Ухвали Міжгірського районного суду по справі № 302/773/18 у зв’язку з досудовим розслідуванням  ОСОБА_2 було відсторонено  від посади викладача – методиста та голови циклової комісії ОСОБА_4 медичного  коледжу строком до 22.09.2018 р. включно.

        24.09.2018 р. ОСОБА_2 вийшла на роботу до ОСОБА_4 медичного коледжу, однак відповідачем під різними приводами почали вживатися заходи по її недопущенню до виконання  обов’язків викладача, зокрема: її не було ознайомлено з розкладом занять студентів на 2018-2019 навчальний рік, її пари у розкладі не значилися, з педагогічним навантаженням не ознайомили своєчасно на поточний навчальний рік, її робочий кабінет № 32 за яким вона була закріплена не повернули. Які фактично обов’язки вона має виконувати  і де її робоче місце в коледжі відповідач  їй не довів. Натомість на протязі жовтня-листопада 2018 року відповідач почав періодично складати  на позивачку акти про відсутність  її на роботі.

        В своїх поясненнях відповідачу вона повідомляла про щоденний вихід на роботу.

       У жовтні 2018 року адміністрацією коледжу на ОСОБА_2 було складено 6 актів про відсутність на робочому  місці (яке позивачці з боку відповідача не було визначено і не забезпечено).

        Натомість суд констатує, що згідно табелю виходу на роботу (обліку робочого часу) не було проставлено відсутність  ОСОБА_2 на роботі за ці дні, по яких складалися акти  і їй була нарахована і виплачена заробітна плата. В листопаді з 13 по 15 числа 2018 року відповідачем знову складено три акти про відсутність на робочому  місці викладача ОСОБА_2 без поважних причин. Згідно пояснення ОСОБА_2 на  складені акти від 22.11.2018 р. вбачається, що вона щоденно  приходила на роботу, однак  їй не було з боку відповідача повідомлено про педагогічне навантаження. На цьому ж поясненні відповідач написав про відсутність у нього можливості ознайомлення ОСОБА_2 з педагогічним навантаженням, оскільки всі ознайомлення з офіційними наказами він проводить на засіданнях педагогічних рад, на яких позивач була відсутня.

        Наказом відповідача № 112-к від 13.11.2018 р. ОСОБА_2 була відсторонена від занять з 14.11.2018 р. відповідно до ст. 46 КЗпП України та на підставі п. 6.11. ПКМУ № 559 від 23.05.2001 р. «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів  та видачі особистих медичних книжок» та за порушення п. 2.25. Посадової інструкції викладача.

    Згідно поданої ОСОБА_2 копії медичної  карти огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним  видом діяльності за станом здоров’я 13.11.2018 р. вона проходила огляд у лікарів-спеціалістів ОСОБА_4

      З огляду  на вищевстановлене, беручи до уваги, що позивачу ОСОБА_2 не було належним  чином доведено  педагогічне навантаження, робоче місце не визначено і попереднє не повернуто, що 13.11.2018 р. вона проходила мед-огляд, а з 14.11.2018 р. відсторонена від занять,  то твердження відповідача про здійснення позивачем з 13 по 15 листопада 2018 року прогулів на роботі без поважних причин не знайшло свого підтвердження  в суді.

     Відповідно до ст. 149 КЗпП України при обранні виду  стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

        Суд констатує, що відповідачем при звільненні ОСОБА_2 з роботи не було дотримано приписів ст. 149 КЗпП України, оскільки ОСОБА_2 працює в медичному коледжі більше тридцяти  років, стягнень не мала, шкоду ніяку  не заподіяла, оскільки занять не мала на перше півріччя (1-й семестр) навчального року.

      За вищевстановлених обставин суд приходить  до висновку, що наказ № 117-к від 23.11.2018 р. директора ОСОБА_4  медичного коледжу про звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогули  без поважних причин з 13 по 15 листопада 2018 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України слід визнати незаконним і ОСОБА_2 слід поновити  на роботі на попередній посаді викладача ОСОБА_4 медичного коледжу.

        Відповідно до абз. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає  трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку  за час вимушеного прогулу.

        ОСОБА_2 була звільнена з роботи з 26.11.2018 р. згідно наказу відповідача № 117-к від 23.11.2018 р.

       Вимушений прогул ОСОБА_2 складає 65 днів, який  визначено: з 27.11.2018 р. по 27.02.2019 р. 

          Згідно листа відповідача середньоденний  заробіток ОСОБА_2 становить 172 грн. 37 коп.

       Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11204 грн.05 копійок, який обчислено: 65 днів вимушеного прогулу х 172, 37 грн. середньоденний заробіток позивача = 11204,05 грн.

         Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться  у разі, якщо порушення  його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають  від нього додаткових зусиль для організації свого  життя.

      В суді є доведеним факт спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу внаслідок незаконного звільнення з роботи останнього, зокрема позивач понесла моральні страждання  через втрату перед колегами  та студентами іміджу та авторитету (пропрацювала  у медичному коледжі з 1983 року), з 26.11.2018 р. втратила заробіток, а інших джерел доходу немає і за цей період їй необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя, втратила нормальні життєві зв’язки з колегами  по роботі.

       Заявлена позивачем сума заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 25000 гривень на думку суду є завищеною і не відповідає засадам розумності.

      Беручи до уваги глубину моральних  страждань, тривалість таких та виходячи із їх доведеності, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості суд вважає, що сума за моральну шкоду  повинна становити 3500 грн. і вона буде достатньою для покриття моральних страждань.

        Підлягає до задоволення  вимога позивача про стягнення з відповідача суми 2050 грн. як понесені нею витрати, пов’язані  з правничою допомогою адвоката, відповідно до ст. 137 ЦПК України, оскільки така вимога доведена належними доказами (угодою, розрахунком, квитанцією).

      Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати  по сплаті судового збору.

        Керуючись ст.ст.  263-265, 430   ЦПК України,  суд, -

                                        В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_2  задовільнити частково.

         Визнати  незаконним та скасувати наказ директора ОСОБА_4 медичного коледжу № 117-к від 23 листопада  2018 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновити ОСОБА_2 на роботі на раніше  займаній посаді.

         Стягнути з ОСОБА_4 медичного коледжу на користь ОСОБА_2: середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11204 (одинадцять тисяч двісті чотири) грн. 05 копійок; за моральну шкоду  3500 (три тисячі п’ятсот) грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2050 (дві тисячі п’ятдесят) гривень.

      Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_2 виплати заробітної плати за один місяць та у поновленні ОСОБА_2 на роботі.

         Стягнути з ОСОБА_4 медичного коледжу у дохід держави судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча  п’ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок.

         Апеляційну скаргу  на рішення  суду може бути подано в  Закарпатський  апеляційний суд  протягом  тридцяти   днів  з дня проголошення, а особами, які  брали  участь  у справі, але  не  були   присутні  у  судовому  засіданні  під час  проголошення судового   рішення, - протягом  тридцяти   днів, з дня  вручення  йому повного  рішення  суду.

          Рішення набирає  законної сили згідно з  ст. 273 ЦПК України.

           Повний текст  рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя: ОСОБА_8