Справа№ 161/6175/15-а

Номер провадження: 8-а/161/3/19

У Х В А Л А

23 січня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі колегії суддів:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

суддів – Ковтуненка В.В., Кирилюк В.Ф.,

секретаря – Козак О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2015 року у справі за його адміністративним позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними і зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2015 року у справі за його адміністративним позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними і зобов’язання вчинити дії.

Свою заяву мотивує тим, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2015 року у задоволенні його позову до Луцького об’єднаного УПФ України Волинської області про визнання дій щодо утримання з його пенсії сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору було відмовлено.

Вважає, що дане судове рішення має бути скасоване за виключними обставинам, оскільки, 27 лютого 2018 року рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2018 у справі № 1-6/2018 про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання, визнано таким, що не відповідає Конституції України положення абзацу першого п.п. 164.2.19, 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

З врахуванням наведеного просив суд скасувати вищевказану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі.

В судове засіданні позивач не з’явився, проте подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином. У поданому відзиві на заяві, просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року були внесені зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у відповідності до якого до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до Закону) отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із Законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення. З урахуванням вказаних обставин суд встановив, що виплачувана ОСОБА_1 пенсія є його доходом у розумінні приписів Податкового кодексу України, і відповідач діяв правомірно, стягуючи з неї податки.

Відповідно до ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

27 лютого 2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів визнано таким, що суперечить статті 46 Конституції України.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно положень ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року вбачається, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відтак, дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27 лютого 2018 року.

На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення постанови суду від 16 липня 2015 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

А тому, у зв’язку із наведеними обставинами, суд приходить до висновку, що вимоги заяви до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 293, 361, 368-369 КАС України, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 року № 1-6/2018 у справі № 1-6/2018, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Луцького міськрайонного суду від 21.05.2015 року (справа № 161/6175/15-а, провадження № 2а/161/217/15) за виключними обставинами – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                        Р.М. Кихтюк

Судді:                                                                        В.В.Ковтуненко

                                                                               ОСОБА_2