Справа №2-1924/2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 листопада 2009 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді – Литвина М.М.
при секретарі – Гусак А.О.
розглянувши на попередньому розгляді в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лубенської міської Ради, Лубенського міського управління містобудування та архітектури, Комунального підприємства “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації”, Лубенського територіального управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, Лубенське комунальне житлово-експлуатаційне управління про визнання незаконною відмову надати згоду на узаконення нерухомого майна та про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Лубенської міської Ради, Лубенського міського управління містобудування та архітектури, Комунального підприємства “Лубенське МБТІ”, Лубенського територіального управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, Лубенське КЖЕУ про визнання незаконною відмову надати згоду на узаконення нерухомого майна та про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, мотивуючи свій позов тим, що будинки №№ 57 та 59 по вул.П.Слинька в м.Лубнах Полтавської області знаходяться на земельній ділянці, яка належить Лубенській міській раді. Будинки побудовані заводом “Комсомолець” для його працівників і знаходяться на одній земельній ділянці, яка виділена для їх розміщення, дана ділянка не розділялась і в кожному будинку мається по 4 квартири.
Вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_10, який був інвалідом 2 групи. У 1978 році її чоловік – ОСОБА_10 для потреб сім’ї за їх спільні кошти побудував у дворі вищевказаний будинків цегляний гараж, розміром 3,05х4,23 м. Щодо будівництва гаражу ні керівництво заводу, ні мешканця будинків №№57 та 59 не заперечували проти такого будівництва, оскільки гараж нікому не заважав. 31.10.1980 року її чоловік – ОСОБА_10 помер, не отримавши ніяких офіційних дозволів на будівництво вищевказаного гаражу.
Вона відкрито користувалась даним гаражем і ніяких зауважень від сусідів не надходило, оскільки не перешкоджала їм у користуванні їхніми сараями та гаражами.
Протягом всього часу існування гаражу, вона сплачувала за користування земельною ділянкою під ним.
1994 року вона разом зі своїм сином – ОСОБА_3 приватизувала квартиру, в якій вони проживали.
У 2009 році вона вирішила оформити гараж належним чином і звернулась до КП “Лубенського МБТІ”, потім до Управління містобудування та архітектури Лубенської міської ради. За її заявою Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради була виготовлена Викопіровка, яка погоджена з відповідними службами міста.
Однак, її сусіди по будинку – відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 з незрозумілих їй причин відмовляються надати їй згоду на узаконення її гаражу, що змусило її звернутись до суду.
Позивачка ОСОБА_1 прохає суд визнати незаконними, безпідставними та невмотивованими дії відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 стосовно ненадання їй – ОСОБА_1 згоди на узаконення нею (визнання права власності) самочинно побудованої будівлі цегляного гаражу, розміром 4,23х3,05м, площею 11 кв.м в м.Лубни по вул.П.Слинька,59 Полтавської області. В подальшому вважати, що від них така згода отримана у належній документальній формі. Визнати за нею – ОСОБА_1 право власності на самочинно побудоване нерухоме майно: цегляний гараж (А-1) 1978 року забудови, розміром 4,23х3,05м, площею 11 кв.м в м.Лубни по вул.П.Слинька,59 Полтавської області та зобов’язати КП “Лубенське МБТІ” зареєструвати право власності на вищевказане майно.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити.
Представники відповідачів: Виконавчого комітету Лубенської міської Ради в особі ОСОБА_12 та Лубенського територіального управління інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області в особі ОСОБА_13 щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують.
Представники відповідачів: Лубенського міського управління містобудування та архітектури, КП “Лубенське МБТІ” про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в судове засідання не з’явились, надіслали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надіслали до суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують.
Відповідач ОСОБА_3 щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.
Представник відповідачки ОСОБА_7 – ОСОБА_14 щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, мотивуючи тим, що відповідні документи на оформлення права власності на гараж не відповідають чинному законодавству.
Треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, Лубенське КЖЕУ, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, заслухавши сторони, перевірив та дослідив матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.7).
Сім’я ОСОБА_10 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1.
За час проживання у даному домоволодінні, ОСОБА_10 самочинно побудував гараж “Ж”, розміром 4,23х3,05 м, площею 11 кв.м.
31.10.1980 року ОСОБА_10 помер, не отримавши відповідних дозвільних документів на вищевказану побудову, що підтверджується довідкою КП Лубенського МБТІ за №1289 від 18.05.2009 року (а.с.27).
Згідно повідомлення Управління містобудування та архітектури м.Лубен (а.с.28) гараж побудований без порушень будівельних норм та правил забудови, викопіровка (а.с.25) погоджена зі службами міста в установленому порядку.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України, суд має право визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб.
Судом встановлено, що будинки №№57 та 59 по вул.П.Слинька в м.Лубнах Полтавської області знаходяться на земельній ділянці, яка належить Лубенській міській раді і ніхто з мешканців вищевказаних будинків не ставив питання щодо приватизації земельних ділянок.
Крім цього, гараж збудований без порушення норм ДБН, тобто не порушує нічиїх інтересів та не заважає мешканцям цих будинків користуватись своїми сараями та гаражами, тобто будівля гаражу не порушує їх прав.
В ст.13 Конституції України зазначено, що власність зобов’язує; власність не повинна використовуватись на шкоду людині та суспільству.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоду правам громадян.
Представник відповідачки ОСОБА_7 – ОСОБА_14 не надав суду жодних зрозумілих пояснень, аргументів чи мотивів щодо відмови відповідачки ОСОБА_7 у наданні дозволу позивачці ОСОБА_1 на узаконення самочинної побудови. Крім цього, він не довів, що самочинна побудова порушує права відповідачки ОСОБА_7, чи якимось чином заважає їй користуватись своєю власністю.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід визнати безпідставною відмову ОСОБА_7 у ненаданні дозволу позивачці ОСОБА_7 на узаконення самочинної будівлі гаражу.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 побудувала вищевказану будівлю гаражу за свої власні кошти, своїми власними силами, не створюючи нікому перешкоди, а також інші відповідачі по справі, в тому числі і сусіди позивачки та треті особи не заперечують щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає, що маються підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і визнання за нею права власності на самовільно побудований гараж.
Керуючись ст.ст.13,41 Конституції України, ст.ст.10, 15, 60, 212, 213, 214 ЦПК України, на підставі ст.328, 376 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати безпідставними дії ОСОБА_7 щодо відмови у наданні згоди на узаконення ОСОБА_1 самочинно побутового цегляного гаражу.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудований гараж “Ж”, розміром 4,23х3,05 м, площею 11 кв.м, який розташований в м.Лубни по вул.П.Слинька,59 Полтавської області.
Зобов’язати Комунальне підприємство “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності ОСОБА_1 на самочинно побудований цегляний гараж “Ж”, розміром 4,23х3,05 м, площею 11 кв.м, який розташований в м.Лубни по вул.П.Слинька,59 Полтавської області.
На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий М.М.Литвин