МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 р.   № 400/2638/18

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А.,  розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства  по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", вул.Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003

до відповідача:Офісу великих платників податків ДФС, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 12.10.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство  по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.10.2018 року.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення на загальну суму 3 259 675,72грн., якими було визначено до сплати податкових зобов’язань, є незаконними, протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що він здійснює свою господарську діяльність з розподілу природного газу різним категоріям споживачів.

Відповідно до Акту перевірки від 01.10.2018р., складеного відповідачем, перевіряючими досліджувалось питання повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втарти та  витрати за період з 01.07.2014р. по 30.06.2017р.

Актом перевірки встановлено порушення, а саме заниження екологічного податку у сумі 3092955,78грн., а також порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу (далі - ПК) України, а саме надання до перевірки не в повному обсязі первинних документів. У зв'язку з вказаним, відповідач прийняв оскаржувані рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Позивач вважає, що неправомірним є висновок відповідача про  те, що «метан», як одна з основних складових природного газу, є речовиною, яка входить до «вуглеводнів» і за викиди яких справляється екологічний податок, за ставками, визначеними статтею 243 ПК України.

Враховуючи те, що фактичні втрати та виробничо-технологічні витрати - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо, а також те, що до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, який використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами, посадові особи відповідача вважають, що наслідком такого процесу є безпосереднє потрапляння в атмосферне повітря газу, в складі якого міститься забруднююча речовина «метан».

Позивач вважає, що метан не підпадає під перелік забруднюючих речовин з котрих сплачується екологічний податок, тому не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, ПАТ по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз"  звернувся до суду з відповідним позовом про їх скасування.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, про що зазначає у відзиві на позовну заяву.

Відповідач вказує у відзиві, що природний газ відповідно до положень ПУ України є забруднюючою речовиною. Відповідно до ст.242 ПК України викиди метану, як складавої газу природного, є об'єктом оподаткування екологічним податком. Крім того, якщо позивач має відповідні дозволи на викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднюючих речовин, та сам правильно визначив види таких забруднюючих речовин, ставки податку за такі викиди в задекларованих ним обсягах викидів, отже він є платником такого екологічного податку. Також перевіркою було встановлено, що  позивач самостійно подавав податкові декларації з екологічного податку та сплачував самостійно розраховані зобов'язання, хоча  згідно висновків Акту перевірки  ним було допущено порушення статей       240,       242,       243,       249       і       250 Податкового кодексу України. Встановлено, що за вказаний перевіряючий період позивач від постачальників придбавав природній газ для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, в тому числі отримував відповідні послуги балансування обсягів природного газу на обсяг негативного небалансу. Відповідач вважає, що в силу вимог       наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №104 від 14.03.2002 "Про затвердження переліку речовин, які входять до "твердих речовин" та "вуглеводнів" і за викиди яких справляється збір" метан, як одна з основних складових природного газу, є речовиною, яка входить до "вуглеводнів" і за викиди яких справляється екологічний податок, за ставками, визначеними       статтею 243 Податкового кодексу України. Із посиланням на Кодекс газорозподільних систем, наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, відповідач вважає, що виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу позивача як оператора ГРМ це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того,  за відповідної особливості експлуатації і утримання газорозподільних систем та транспортування по них природного газу з об'єктивних причин у позивача як платника екологічного податку виникають зазначені витрати і втрати, наслідком чого є безпосереднє потрапляння (витік) в атмосферне повітря газу, в складі якого міститься забруднююча речовина "метан". Такі встановленні обставини привели до заниження позивачем за перевіряємий період екологічного податку за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 3 259 675,72грн. Вказане заниження зобов'язання стало підставою для застосування штрафних санкцій. У зв'язку із наведеним, відповідач вважає оскаржувані рішення правомірними, прийнятими на підставі закону, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

19.12.2018р. позивачем надано до суду відповідь на відзив.

23.01.2019р. відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.11.2018р. справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05.02.2019р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

14.02.2019р. сторони надали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. ОСОБА_1 ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення позивача і відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

З 01 жовтня 2015 року введено в дію Закон України "Про ринок природного газу" від 19.04.2015 за       №329-VІІІ       (далі -       Закон №329-VІІІ).

З вересня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" здійснює на території Миколаївської області господарську діяльність з розподілу природного газу різним категоріям споживачів  та є оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) в розумінні статті 37 Закону №329-VІІІ. Основна діяльність позивача полягає в здійсненні розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ "Миколаївгаз" є платником податків та перебуває на обліку в Одеському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Спеціалістами Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі направлень від 23.07.2018р. № 202, від 23.07.2018р. № 203, від 23.07.2018р. № 204, від 23.07.2018р. № 212, від 23.07.2018р. № 213, від 23.07.2018р. № 214, від 23.07.2018р. № 215, від 23.07.2018р. № 216 та на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.07.2018р. № 1361, прийнятого з підстав визначених пп. 78.1.12 п. 78.1 ПКУ, за участю працівників Державної екологічної інспекції України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Миколаївгаз»  з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 25.09.2018 р. № 62/28-10- 49-14/05410263 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миколаївгаз» з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017року» (далі - Акт перевірки), згідно якого встановлено порушення позивачем пп. 242.1.1 п.242.1. ст. 242 249.1, п. 249.2, п. 249.3, ст. 249 ПКУ, а саме заниження екологічного податку у сумі 3 092 955,78 грн. та п. 85.2. ст. 85. ПКУ, а саме надання до перевірки не в повному обсязі первинних документів.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем згідно п. 86.7. ст. 86 ПКУ було надано заперечення до Акту перевірки за вих. № Мк01.2-СЯ-23175-1018 від 01.10.2018 р. (далі - Заперечення).

Своєю відповіддю від 10.10.2018 р. № 42.310/10/28-10-49-14 відповідач повідомив, що за результатом розгляду Заперечень, висновки викладені в Акті перевірки залишаються без змін.

17.10.2018 р. позивачем було отримано від відповідача податкові-повідомлення рішення, що були прийняті останнім на підставі Акту перевірки, а саме:

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 2 077 772,74 грн., з яких: 1 662218,19 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 415 554,55 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 1);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_2, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 36671,69 грн., з яких: 29 337,35 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 7334,34 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 2);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_3, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 24 009,12 грн., з яких: 19 207,30 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 4 801,82 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 3);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_4, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 57690,04 грн., з яких: 46 152,03 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 11 538,01 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 4);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_5, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 170 869,08 грн., з яких: 136 695,26 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 34 173,82 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 5);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_6, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 167 491,06 грн., з яких: 133 992,85 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 33 498,21 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 6);

- від 12.10.2018 р. N9 НОМЕР_7, яким зменшено податкове зобов’язання з екологічного податку на суму 1 638,68 грн. (далі-ППР 7);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_8, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 64 952,42 грн., з яких: 51 961,93 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 12990,48 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 8);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_9, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 17 487,14 грн., з яких: 13 989,71 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 3 497,43 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 9);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_10, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 295 561,78 грн., з яких: 236 449,42 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 59 112,36 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 10);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_11, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 81 305,49 грн., з яких: 65 044,39 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 16 261,10 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 11);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_12, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 48 449,41 грн., з яких: 38 759,53 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 9 689,88 грн. - сума штрафних санкцій (далі-ППР 12);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_13, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 55 496,65 грн., з яких: 44 397,32 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 11 099,33 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 13);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_14, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 14 286,36 грн., з яких: 11 429,09 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 2 857,27 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 14);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_15, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 86 238,69 грн., з яких: 68 990,95 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 17 247,74 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 15);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_16, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 27 625,31 грн., з яких: 22 100,25 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 5 525,06 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 16);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_17, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 33 258,74 грн., з яких: 26 606,99 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 6 651,75 грн. - сума штрафних санкцій (далі - ППР 17);

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_18, яким застосовано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн. (далі - ППР 18).

Всього зазначеними рішеннями відповідачем було визначено до сплати податкових зобов’язань на суму 3 259 675,72 грн.

ПАТ «Миколаївгаз» не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх такими, що винесені з порушенням норм податкового законодавства, тому вони  підлягають скасуванню. З таких підстав позивач оскаржив вказані вище рішення до суду.

З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, основним предметом доказування у даній справі є з'ясування обставини, чи є "метан" як найпростіша органічна сполука вуглецю з воднем забруднюючою речовиною відповідно до вимог       Податкового кодексу України, за фактичний викид якого справляється екологічний податок, та чи весь обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат газу, в складі якого присутній "метан", є витоком чи скиданням газу в атмосферне повітря.

При розгляду матеріалів справи судом встнволено, що В Акті перевірки вказано, що фактичний обсяг газу на виробничо-технологічні втрати та витрати ПАТ «Миколаївгаз» складає 2 півріччя 2014 р. — 13 142,522 тис. м. куб, 2015 р. - 28251 тис. м. куб., 2016 р. - 29 389 тис. м. куб., 6 місяців 2017 р. - 12221,1 тис. м. куб., в тому числі отримував відповідні послуги балансування обсягів природного газу на обсяг негативного небалансу.

Із посиланням на положення наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №104 від 14.03.2002 «Про затвердження переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір» відповідач дійшов висновку, що «метан», як одна з основних складових природного газу, є речовиною, яка входить до «вуглеводнів» і за викиди яких справляється екологічний податок, за ставками, визначеними статтею 243 ПК України. Враховуючи те, що фактичні втрати та виробничо-технологічні витрати - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо, а також те, що до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, який використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами, посадові особи відповідача вважають, що наслідком такого процесу є безпосереднє потрапляння в атмосферне повітря газу, в складі якого міститься забруднююча речовина «метан».

Позивач вважає, що метан не підпадає під перелік забруднюючих речовин з котрих сплачується екологічний податок.

Із тексту акту перевірки від 25.09.2018р. і відзиву на позовну заяву слідує, що відповідач заперечує проти позовних вимог повністю, посилаючись на те, що ПАТ "Миколаїваз" є підприємством, яке виконує функцію транспортування природного газу згідно з виданою ліцензії на розподіл природного газу. І за технологією своєї діяльності виникають виробничо-технологічні витрати та втрати природного газу.

Враховуючи вказане, на переконання відповідача, позивачем порушено підпункт       14.1.230. пункту       14.1       статті       14, пункт       240.1       статті       240, пункту       242.1       статті       242, пункт       243.1       статті       243, пункти       249.1,       249.2,       249.3       статті       249       і статті       250 ПК України, в результаті чого занижено екологічний податок на загальну суму 3 259 675,72 гривень за викиди "метану" в атмосферне повітря.

Досліджуючи доводи позивача про застосування при проведенні перевірки положення нормативно-правових актів, які не мають відношення до податкового законодавства, в тому числі й міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. На виконання ПКУ був прийнятий Закон України № 2756Л/І від 02.12.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України». Згідно цього Закону були внесені зміни у Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» з метою приведення його у відповідність з нормами Податкового кодексу України.

Пункт «л» ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює, що одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є встановлення екологічного податку, рентної плати за спеціальне використання води, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, рентної плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України.

Ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Пункт 1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлює, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Кабінет Міністрів України видав Постанову від 29 листопада 2001 р. N 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню», котрою затвердив перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, серед котрих присутній термін «леткі органічні сполуки».

Останній абзац ст. 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлює, що державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Кабінет Міністрів України видав Постанову від 13 грудня 2001 р. № 1655 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря». Абзац 3-й п. 5 цієї Постанови встановлює, що форми і строки надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації затверджуються Мінприроди за погодженням з Держстатом, а форми державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря - Держстатом за погодженням з Мінприроди.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів від 13 грудня 2001 р. № 1655 «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» Державний Комітет статистики України, за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, затверджує Наказ від 20.10.2008 № 396 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря N 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та N 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна)».

Цей наказ встановлює, що звіти про охорону атмосферного повітря подаються в розрізі двох груп викидів, а саме: забруднюючі речовини та парникові гази.

Згідно «Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження з охорони атмосферного повітря», затверджених Наказом Державної служби статистики України від 23.03.2016 № 44, забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря й може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; парниковий газ - газ, який затримує інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що призводить до глобального потепління на планеті. До основних парникових газів відносяться діоксид вуглецю (С02), метан (СН4), оксид азоту (N20), гідрофторвуглеці (ГФВ), перфторвуглеці (ПФВ) та гексафторид сірки (БРб).

Як вбачається з наведеного вище, метан, згідно чинного міжнародного законодавства та нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу, не підпадає під визначення забруднюючих речовин, з котрих має сплачуватись екологічний податок.

Крім того, ПК України       не визначено терміну (поняття) "забруднюючі речовини".

З  метою обґрунтування, що "метан", який міститься у природному газі, відноситься до забруднюючих речовин, відповідач у акті перевірки від 25.09.2018р. і відзиві посилається на лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.10.2017 за №19018/917, наданий йому на запит стосовно віднесення до переліку забруднюючих речовин "метану", а також порядку розрахунку вмісту "метану" у складі природного газу.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на Наказ № 104, який був прийнятий на виконання Постанови № 303, яка зтатила чинність, є безпідставним, оскільки правова підстава на основі якої було прийнято нормативно- -правовий акт, перестала існувати, а від так Наказ № 104 не відповідає нормам діючого законодавства.

Враховуючи той факт, що наказ № 104 не є нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі та на виконання Податкового кодексу, його використання для віднесення метану до забруднюючих речовин є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На даний час екологічний податок відповідно до положень пункту       242.1       статті       242       та пункту       243.1       статті       243 ПК України       сплачується за викид в атмосферу певного виду "забруднюючих речовин", до яких в тому числі віднесено і "вуглеводні", а не за окремі речовини, які є складовими таких "вуглеводнів".

Суд звертає увагу на те, що       ПК України       не містить бланкетних норм, які відсилають на інший нормативно-правовий акт, що визначає чи деталізує перелік чи склад відповідних речовин як "вуглеводні".

Так, відповідно до пункту       242.1       статті       242 ПК України       об'єктом та базою оподаткування екологічним податком є: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Пунктом       243.1       статті       243 ПК України       передбачено ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідно до підпункту       14.1.230. пункту       14.1       статті       14 ПК України       стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що забруднююча речовина - речовина хімічного та біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Вказаним Законом також визначені критерії правового регулювання охорони атмосферного повітря шляхом визначення нормативів, зокрема:

- нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря - група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря;

- норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду;

- технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої речовини - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування;

- норматив якості атмосферного повітря - критерій якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Статтею 11 даного Закону встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Регулювання викидів таких забруднюючих речовин полягає в тому, що їх викиди можуть здійснюватись лише за наявності спеціального дозволу, такі викиди підлягають спостереженню. Якщо внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючи речовин відповідними суб'єктами.

У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни. Дозволи на викиди таких речовин надаються за умови, зокрема: не перевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки, не перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел.

Таким чином, регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, полягає у нормуванні викидів, спостереженні за ними, наданні дозволів на викиди.

Перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затверджений       постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 за №1598. "Метан"       до речовин, визначених цим Переліком, викиди яких підлягають регулюванню, не відноситься.

Крім того, нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел" від 27.06.2006 року за №309, проте метан до переліку забруднюючих речовин ним не віднесено.

Пунктом  3.2 статті   3 ПК України   передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України і яким регулюються питання, котре впливає на оподаткування, є "Кіотський протокол", який 04.02.2004 ратифікований Верховною Радою України на підставі Закону України за №1430-ІV "Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату", і який набрав чинності 17.11.2006.

Додаток А до Кіотського протоколу встановлює, що парниковими газами є: діоксид вуглецю (С02), метан (СН4), закис азоту (N20), гідрофторвуглеводи (ГФВ), перфторвуглеводи (ПФВ) і гексафторид сірки (SF6). "Метан" також не визнаний речовиною, що руйнує озоновий шар (Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, що набув чинності для України з 29.06.1990.

Відповідно до Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 за №343, "метан"  не відноситься до списків забруднюючих речовин, і моніторинг за "метаном" ні на загальнодержавному, ні на регіональному рівні не проводиться.

Виключно парниковим газом "метан" визначений також Методичними рекомендаціями щодо підготовки методик для інвентаризації викидів парникових газів від антропогенних джерел, затверджених наказом Національного агентства екологічних інвестицій України від 05.10.2009 за №73, Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від використання палива на побутові потреби в домогосподарствах, затвердженою наказом Держкомстату України від 22.04.2011 за №98, Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.11.2008 за № 452.

Держстат, після погодження з Мінприроди, видав наказ (який був чинний у період, що перевірявся) №396 від 20.10.2008 "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря №2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (річна) та №2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (квартальна)", у котрій виклав класифікацію викидів, що підлягають державним спостереженням.

А саме усі викиди, які підлягають обліку розділені на такі дві групи як забруднюючі речовини і парникові гази.

Отже, посилання відповідача на   наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №104 від 14.03.2002 "Про затвердження переліку речовин, які входять до " твердих речовин" та "вуглеводнів" і за викиди яких справляється збір", є помилковим з наступних підстав.

По-перше, Наказ №104 встановлює перелік речовин, які входять до "твердих речовин" та "вуглеводнів", але не визначає перелік забруднюючих речовин, що є вуглеводнями, і за викид яких в атмосферне повітря відповідно до   статті 243 ПК України   справляється екологічний податок.

По-друге, перелік речовин у Наказі №104 встановлений з метою справляння "збору за забруднення навколишнього природного середовища", а не екологічного податку.

По-третє, діючі положення   ПК України не містять приписів щодо стягнення "збору за забруднення навколишнього природного середовища", "екологічного збору" чи "збору від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення", в тому числі за речовину "метан" як окрему складову чи, яка, поряд з іншими речовинами, входять до переліку "вуглеводнів".

По-четверте, вищевказаний Перелік "твердих речовин" та "вуглеводнів", що затверджений Наказом №104, як вже зазначено судом, був розроблений відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 за №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору". ОСОБА_1 постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 27.12.2010 року.

По-п'яте, вищевказаний Наказ №104 не має жодної юридичної прив'язки до положень та вимог       Податкового кодексу України.

Суд констатує, що положення  розділу VІІ "Екологічний податок" ПК України, зокрема, стаття 243 Кодексу встановлює відповідні ставки податку за викиди в атмосферне повітря саме забруднюючих речовин, перелік яких є вичерпним, серед яких є і "вуглеводні", а не речовин, які входять до "вуглеводнів". Беззаперечними є доводи представників про те, що "метан", як основа природного газу, є однією із речовин, які входять до "вуглеводнів". Однак, ПК України не містить правового визначення і регулювання правовідносин щодо справлення екологічного податку за викид в атмосферне повітря окремої складової елементу чи речовини забруднюючої речовини.

У зв'язку із вказаним, суд вважає, що посадові особи відповідача у спірних правовідносинах необґрунтовано розширили зміст Наказу №104 та поширили його на  статтю 243 ПК України.

В другу чергу суд вважає за доцільним надати правову оцінку доводам позивача і запереченням відповідача про те, чи весь обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат газу є реальним витоком або безпосереднім скиданням газу в атмосферне повітря.

У спірних правовідносинах суд застосовує Кодекс газорозподільних систем, який затверджений       постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за № 2494 (далі  - Кодексу газорозподільних систем). Пунктами 1, 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що з урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов'язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого       можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та       витоками  газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування, Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.

Об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави1       розділу ХІI цього Кодексу    та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

За змістом пунктів 1-3 глави 1 розділу ХІІ Кодексу газорозподільних систем балансування об'ємів (обсягів) природного газу, що подається в газорозподільну систему та розподіляється і передається з ГРМ за певний період, забезпечується Оператором ГРМ та включає фізичне і комерційне балансування ГРМ. Фізичне балансування ГРМ є комплексом технічних і технологічних заходів, які вживаються Оператором ГРМ для утримання тиску природного газу в ГРМ на рівні, необхідному для безпечного й ефективного розподілу природного газу. Головною метою фізичного балансування є врівноваження кількості газу, що подається в ГРМ, з кількістю газу, що розподіляється та передається з ГРМ.

Комерційним балансуванням ГРМ є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним об'ємом (обсягом) надходження природного газу в ГРМ за відповідний період та фактичним об'ємом (обсягом) розподіленого і переданого за цей період природного газу з ГРМ з урахуванням об'єму (обсягу) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, понесених Оператором ГРМ протягом цього періоду, зокрема для забезпечення фізичного балансування.

Перевищення об'єму (обсягу) розподіленого і переданого природного газу з ГРМ та фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат газу в ГРМ за відповідний період над його надходженням в ГРМ, що є негативним дисбалансом, - не допускається.

Порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах регламентується       наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №737 від 23.11.2011 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах"       (далі по тексту також - Порядок №737).

За змістом пункту 1.1 Порядку №737 річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої       наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 за №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №570/7891, ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої       наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 за №264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за №571/7892, та ОСОБА_1 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої       наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545.

Відповідно до пунктів 1.2-1.4 Порядку №737 газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього  наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року.

Таким чином, річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу       у спірних відносинах складається з :

-     виробничо-технологічних (нормативних) втрат;

-     виробничо-технологічних витрат;

- втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов.

Суд відзначає, що кожний із цих видів втрат і витрат має самостійне визначення, склад, відповідні неоднорідні структури статей витрат і втрат за переліком елементів газорозподільної мережі, а також окремі ОСОБА_1 їх визначення та розрахунку.

Надаючи правову оцінку кожній із вказаних трьох ОСОБА_1, визначених в пункті 1.1 Порядку №737, для перевірки доводів відповідача про "граничний витік газу" в атмосферне повітря, суд зазначає наступне.

Відповідач при формуванні висновків в першу чергу застосував ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджена       наказом Міністерства палива та енергетики України за №264 від 30.05.2003  (далі - ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат).

Пунктом 1 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат визначено, що ця ОСОБА_1, поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування витрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача.

Методика визначає порядок розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат природного газу (далі по тексту також - газ) під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до їх визначення.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що       витрачається       (не викидається, не витікає) під час виконання комплексу робіт, пов'язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об'єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Згідно пункту 3 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат до виробничо-технологічних витрат газу належать       витрати       (не викиди, не витоки) газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об'єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3, 4.7 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат ця ОСОБА_1 враховує неоднорідність структури статей витрат за переліком елементів газорозподільної мережі. Диференціація нормативів передбачена відповідно до складу конкретної газорозподільної мережі.

Максимально допустимі обсяги виробничо-технологічних витрат газу визначаються розрахунковим шляхом згідно з даною Методикою.

Обсяги витрат газу на опалення приміщень ГРП визначаються за показами лічильників, встановлених перед опалювальним приладом.

Розрахунок виробничо-технологічних витрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

Пунктом 5.5 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат передбачено, що загальний обсяг виробничо-технологічних витрат газу (QВит) за відповідний період визначається за відповідними формулами.

Отже, згідно ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних витрат, виробничо-технологічні витрати газу є       газ, що       як правило       витрачається, а не викидається (скидається) чи являється наслідком витоку.

Формули розрахунку питомих витрат у своєму складі дійсно містять елементи і нормативи при обчисленні витрат газу, що викидається за межі газорозподільної мережі, зокрема, для забезпечення зниження надлишкового тиску в газопроводах до мінімального (обсяг витрат газу, скинутого в атмосферу при ремонті ділянок).

Другою методикою, яка використовується для розрахунку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах є ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої тим же       наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 за №264 (далі - ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат).

За приписами глави 1 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат ця ОСОБА_1, поширюється на газопостачальні та газорозподільні підприємства, а також на споживачів газу, комерційні вузли обліку газу яких розташовані на їх території, в частині обрахування втрат газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу споживача.

ОСОБА_1 визначає порядок розрахунків граничних обсягів виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами України та забезпечує єдиний підхід до визначення нормованих втрат газу.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що       втрачається       під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Абзацом 6 глави 4 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат визначено, що виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - граничний       витік       газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм       витоку       газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3, 5.8, 5.9, ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат ця ОСОБА_1 враховує неоднорідність структури статей втрат за переліком елементів газорозподільної мережі.

Диференціація нормативів передбачена відповідно до складу конкретної газорозподільної мережі.

Склад нормованих питомих втрат газу визначається в залежності від технології і особливостей його транспортування.

Максимально допустимі обсяги виробничо-технологічних втрат газу визначаються шляхом розрахунку згідно з даною Методикою.

Розрахунок допустимих та фактичних обсягів виробничо-технологічних втрат газу здійснюється газопостачальним або газорозподільним підприємством самостійно.

Пунктами 6.1 і 6.2 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат регламентовано, що як первинну інформацію при розрахунках виробничо-технологічних втрат газу використовують дані, що відображають взаємозв'язок втрат енергоресурсу із структурою мережі, якою він транспортується.

Первинна інформація - це перелік конкретних найменувань елементів мережі, їх технічних характеристик та технологічних операцій під час транспортування газу.

Підпунктом 6.2.2. пункту 6.2 ОСОБА_1 визначення питомих виробничо-технологічних втрат встановлено конкретний перелік технологічних операцій під час технічного обслуговування, поточного ремонту, насідком якого як правило є       витік       газу.

В той же час, тим же підпунктом даної ОСОБА_1 також визначено інший перелік технологічних операцій під час технічного обслуговування, поточного ремонту.

Останньою методикою, за допомогою якої розраховуються нормативні втрати і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах є ОСОБА_1 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої       наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 за №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1224/8545 (далі по тексту також - ОСОБА_1 №595).

За змістом пункту 1 ОСОБА_1 №595 ця ОСОБА_1 призначена для розрахунків питомих втрат газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу.

Розрахунки питомих втрат газу здійснюються за допомогою коефіцієнтів коригування показів лічильників.

Питомі втрати газу визначаються підприємствами з газопостачання та газифікації розрахунковим шляхом самостійно згідно з даною Методикою і включаються до собівартості транспортування газу цих підприємств.

Пунктом 5 ОСОБА_1 №595 визначається порядок використання коефіцієнтів коригування показів лічильника, значення якого залежить від фактичного розміщення лічильника (зовні приміщення, у неопалюваному приміщенні, в опалюваному приміщенні), а також від відстані місця виходу газопроводу із землі або від місця входу газопроводу в опалюване приміщення до вхідного штуцера лічильника. Відстань вимірюється уздовж труби газопроводу незалежно від її діаметра та наявності на ній додаткових елементів (ізолюючого фланця, вимикального пристрою тощо).

Пунктами 6.1 і 6.2 ОСОБА_1 №595 визначаються формули розрахунку втрат газу.

ОСОБА_2 №595 свідчать, що втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов взагалі за своїм визначенням і природою не є і не можуть бути скиданням (викидом) чи витоком природного газу в атмосферне повітря.

В свою чергу, такі витрати об'єктивно виникають в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу.

Суд констатує, що відповідач в акті перевірки взагалі не врахував положення ОСОБА_2 №595, яка є складовою Порядку №737, який застосований перевіряючими.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що не весь об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за спірний період є таким об'ємом газу, який безпосередньо реально витік чи безпосередньо скинутий оператором газорозподільної мережі в атмосферне повітря.

Посадові особи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби при здійсненні перевірки не провели розрахунки по виокремленню таких втрат і витрат газу від іншого обсягу, який в силу проведення відповідних технологічних, регламентних робіт з експлуатації і утримання газорозподільних мереж при транспортуванні газу до кінцевого споживача безпосередньо скидався в атмосферу.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи представників відповідача про викиди в атмосферне повітря стаціонарним джерелом забруднення підприємством позивача всього об'єму (обсягу) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, облікованих позивачем в перевіряємий період.

Обов'язок щодо адміністрування екологічного податку, а також точного і вірного його розрахунку у випадку несплати такого податкового зобов'язання, покладений виключно на орган контролю - Державну фіскальну службу України та його територіальні підрозділи.

Вказане свідчить, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З приводу доводів представника відповідача про неподання позивачем на вимогу перевіряючи всіх необхідних документів для визначення конкретної структури фактичних витрат та виробничо-технічних втрат для обчислення об'єму газу, який безпосередньо потрапив в атмосферу, суд вказує наступне.

В ході проведення перевірки, відповідачем було надано запити б/н від 26.07.2018, б/н від 27.07.2018, б/н від 30.07.2018, №2 від 30.07.2018, б/н від 31.07.2018, 5/н від 17.09.2018 (далі-Запити).

Представниками відповідача в Акті про не надання документів заначено про не надання документів, які взагалі не запитувалися.

Крім того, за визначенням пп.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПКУ, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПКУ, незабезпечення платником податків зерігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники -рдатків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи з пояснень сторін та матеріалів справи, судом з'ясовано, що під час проведення перевірки посадовим особам відповідача позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які вимагав відповідача до перевірки.

При цьому, пунктом 121.1 статті 121 ПКУ, передбачено відповідальність за ненадання платником податків саме первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, а не інформації.

На підстави наведеного вище, свд вважає, що контролюючим органом безпідставно в Акті перевірки встановлено порушення п 85.2 ст.85 ПКУ та застосовано до платника податків відповідальність, передбачену абз. 1,2 пункту 121.1 статті 121 ПКУ.

Прийнявши вісімнадцять податкових повідомлень-рішень, відповідачем неправомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 510,00 грн. за порушення, яке товариство не вчиняло, чим порушено права, свободи та інтереси позивача.

Представник позивача надав суду ряд документів і зведену інформацію, які свідчать про роботу підприємства у відповідності до вимог законодавства.

Вказане свідчить, що відповідачем не вірно застосовано норми податкового законодавтсва щод нарахування екологічного податку позивачу та складання відповідних  податкових повідомлень-рішень.

Предметом розгляду у даній справі є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень під час складання і надсилання платнику екологічного податку акту перевірки, податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 2    статті 77 КАС України    в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у статті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97), Суд визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявника стосовно рішень податкового управління мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідач не зміг спростувати більшість доводів і аргументів позивача у даній справі, і належним чином довести і обґрунтувати суду правомірність свого рішення.

У зв'язку із вказаним суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 12.10.2018р. прийняті на підставі неповної та неналежної перевірки, необґрунтовано - без урахування усіх обставин, які мають значення для його прийняття, із помилковим застосуванням відповідачем окремих норм матеріального права. Як наслідок такі оскаржувані рішення є протиправними, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

          Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства  по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (вул.Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003,  код ЄДРПОУ 05410263) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Офісу  великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996):

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 2 077 772,74 грн., з яких: 1 662218,19 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 415 554,55 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_2, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 36671,69 грн., з яких: 29 337,35 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 7334,34 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_3, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 24 009,12 грн., з яких: 19 207,30 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 4 801,82 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_4, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 57690,04 грн., з яких: 46 152,03 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 11 538,01 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_5, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 170 869,08 грн., з яких: 136 695,26 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 34 173,82 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_6, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 167 491,06 грн., з яких: 133 992,85 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 33 498,21 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. N9 НОМЕР_7, яким зменшено податкове зобов’язання з екологічного податку на суму 1 638,68 грн.;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_8, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 64 952,42 грн., з яких: 51 961,93 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 12990,48 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_9, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 17 487,14 грн., з яких: 13 989,71 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 3 497,43 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_10, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 295 561,78 грн., з яких: 236 449,42 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 59 112,36 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_11, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 81 305,49 грн., з яких: 65 044,39 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 16 261,10 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_12, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 48 449,41 грн., з яких: 38 759,53 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 9 689,88 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_13, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 55 496,65 грн., з яких: 44 397,32 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 11 099,33 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_14, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 14 286,36 грн., з яких: 11 429,09 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 2 857,27 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_15, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 86 238,69 грн., з яких: 68 990,95 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 17 247,74 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_16, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 27 625,31 грн., з яких: 22 100,25 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 5 525,06 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_17, яким визначено податкове зобов’язання з екологічного податку в сумі 33 258,74 грн., з яких: 26 606,99 грн. - сума за податковим зобов’язанням, 6 651,75 грн. - сума штрафних санкцій;

- від 12.10.2018 р. № НОМЕР_18, яким застосовано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119,  код ЄДРПОУ 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства  по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (вул.Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003,  код ЄДРПОУ 05410263) судовий збір в розмірі 48895,14 грн., сплачений платіжним дорученням № 9245 від 22.10.2018р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                                    І. А. Устинов